МОГИЛА — ЕТИМОЛОГІЯ

моги́ла «яма для поховання; насип над похованим; [обрубані верхівки дерев, складені в купу (у гуцулів-дереворубів); глиняна форма]»

інші спроби пояснення (див. Фасмер–Трубачев II 634–635), у т. ч. й виведення від іллір. *go/ am(u)l- (Орел ОЛА 1981, 301–302), недостатньо переконливі;
слово могло бути успадковане ще з доіндоєвропейського періоду (пор. Хубшмид Этимология 1967, 243–245);
псл. mogyla «купа», очевидно, пов’язане з *mogti «могти», первісно «тягти» (отже, «стягнене в купу»);
р. болг. моги́ла, бр. магі́ла, др. могыла «курган», п. mogiła, ч. слц. mohyla, вл. mohiîa «тс.», полаб. migkolа, схв. мòгила, гòмила «купа», слн. gomíla «тс.», стсл. могыа, гомила;
Фонетичні та словотвірні варіанти

замоги́льний
мо́ги́лки́
моги́льник «той, хто копає могили; стародавнє кладовище»
моги́льщик «працівник на кладовищі»
могиля́к «гробарик, могильник, Necrophorus vespillo L.» (ент.)
могли́ці «кладовище»
надмоги́льний
намоги́лувати «насипати могилу»
намоги́льний
помоги́льний «який живе на могилах»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
магі́ла білоруська
моги́ла болгарська
mohiîa «тс.» верхньолужицька
могыла «курган» давньоруська
*go/ am(u)l- іллірійська
migkolа полабська
mogiła польська
mogyla «купа» праслов’янська
моги́ла російська
мòгила сербохорватська
mohyla словацька
gomíla «тс.» словенська
могыа старослов’янська
гòмила «купа» українська
гомила українська
й чеська
mohyla чеська
й ?
*mogti «могти» ?
первісно «тягти» (отже, «стягнене в купу») ?

гоми́ла «брила, глиба»

очевидно, як і в південнословʼянських відповідниках, наслідок метатези первісного моги́ла (‹ псл. mogyla), що в подібному значенні діалектно збереглося і в українській мові (пор. бойківське [моги́ла] «купа; брила», насипав могилу пшениці; могила снігу тощо);
непереконливе зіставлення болг. [гоми́ла] з гр. γέμω «я наповнений» (Младенов 105);
болг. [гоми́ла] «могила», схв. гòмила «купа; натовп», слн. gomíla «купа землі; могила, курган; натовп»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гоми́ла болгарська
гоми́ла «могила» болгарська
γέμω «я наповнений» грецька
гòмила «купа; натовп» сербохорватська
gomíla «купа землі; могила, курган; натовп» словенська
моги́ла (‹ псл. mogyla) ?

ма́ґла «купа»

уг. máglya «купа, стіс» виводиться з слов’янських мов: укр. р. болг. моги́ла та ін;
запозичення з угорської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ма́ґіль «тс.»
ма́ґля «штабель колод, заготовлених для сплаву; купа сплавлених полін»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
моги́ла болгарська
моги́ла російська
máglya «купа, стіс» угорська
моги́ла українська

моги́льник «орел могильник, Aquila heliaca Savigny» (орн.)

похідне утворення від моги́ла;
назва зумовлена тим, що цей птах часто сидить на степових могилах;
р. моги́льник, п. mogilnik (з укр.) «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mogilnik «тс.»укр.) польська
моги́ла ?
моги́льник ?

могира «здоровило»

неясне;
можливо, результат контамінації слів муги́р «неотеса» і моги́ла;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
муги́р «неотеса» ?
моги́ла ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України