МИТУСЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

ми́ту́сь «(лежати) верхівками в різні боки (про рослини); (лежати) валетом, головами в різні боки (про людей); поперемінне Ж; не до речі; всупереч»

псл. mitǫsь «взаємно», очевидно, пов’язане з mьstь «помста», *mьzda «мзда»;
споріднене з дінд. mḗthati (mitháti) «чергується», гр. μοίτος «помста; подяка», лат. mūto «змінюю», гот. maiþms «подарунок», лтс. mitus, miêtus «заміна»;
іє. *meit(h)- «змінювати»;
р. [мите] «поперемінне», бр. мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки», др. митɤсь (митɤсь) «один проти одного; навхрест», п. [mituś (mitus)] «навхрест; кінцями в різні боки», болг. ми́то «похило; навскіс», на́мито «упоперек, навскіс», схв. сумитицē «валетом», усỳмит «тс.», стсл. митѫсь «взаємно», митѣ «поперемінно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Ж
митусе́м «у різні боки» (про лежання рослин і людей)
ми́тьма́ Г
митьмо́в
на-ми́тусь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки» білоруська
ми́то «похило; навскіс» болгарська
maiþms «подарунок» готська
μοίτος «помста; подяка» грецька
mḗthati «чергується» (mitháti) давньоіндійська
митɤсь «один проти одного; навхрест» (митɤсь) давньоруська
mūto «змінюю» латинська
mitus латиська
mituś «навхрест; кінцями в різні боки» (mitus)] польська
mitǫsь «взаємно» праслов’янська
мите «поперемінне» російська
с «валетом» сербохорватська
митѫсь «взаємно» старослов’янська
на́мито «упоперек, навскіс» українська
усỳмит «тс.» українська
митѣ «поперемінно» українська
mьstь «помста» ?
*mьzda «мзда» ?
miêtus «заміна» ?
*meit(h)- «змінювати» ?

змитря́жити «змарнувати, згаяти» (день)

запозичення з польської мови;
п. mitrężyć «тс.» утворене від кореня mitr, пов’язаного з mitus «навхрест», спорідненим з укр. [ми́тусь, митусе́м] «(лежати) в різні боки головами», метуши́тися;
Фонетичні та словотвірні варіанти

перемитро́жити «перепсувати, перемарнувати» (Me)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mitrężyć «тс.» польська
mitus «навхрест» польська
mitr- польська
ми́тусь «(лежати) в різні боки головами» українська
метуши́тися українська
митусе́м українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.