МИКИТИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

мики́тити «міркувати, метикувати; [викручуватися, нечисто діяти; плутати, псувати справу Me]»

неясне;
можливо, пов’язане з метикува́ти ([митикува́ти]);
зв’язок з власним іменем Мики́та, очевидно, вторинний;
р. смики́тить «збагнути», п. [przemykicić] «обдурити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

замики́титися «заметушитися, захвилюватися»
змики́тити «додуматися; обманути, не виконати обіцянки»
меке́тити «викручуватися»
мики́та «незграбна, вайлувата, нетямуща людина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
przemykicić «обдурити» польська
смики́тить «збагнути» російська
метикува́ти ([митикува́ти]) ?
Мики́та ?


мику́лити «хитрувати, виляти»

неясне;
можливо, утворене від др. Микула «Микола» за аналогією до [мики́тити] «викручуватися; плутати», сприйнятого як похідне від Мики́та;
Фонетичні та словотвірні варіанти

микулитися «м’ятися; виляти; хитрувати»
микуля́и «дивитися, уникаючи зустрічатися очима, почуваючи себе незручно; кліпати Ж»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Микула «Микола» давньоруська
мики́тити «викручуватися; плутати» ?
Мики́та ?

спомикну́ти «згадати»

не зовсім ясне;
можливо, результат контамінації слів спомина́ти і мики́тити «міркувати, метикувати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
спомина́ти «міркувати, метикувати» українська
мики́тити українська

пе́трати «розуміти»

очевидно, похідне утворення від власного імені Петро́;
пор. мики́тити від Мики́та;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Петро́ українська
мики́тити українська
Мики́та українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.