МИЗАТА — ЕТИМОЛОГІЯ

ми́дза «морда, товсте обличчя»

неясне;
можливо, споріднене з дінд. múkham «паща, морда» (Фасмер III 24);
зіставляється також (ВеБ 278) з гр. μύξα «слиз», пов’язаним з μύσσομαι «сякаюся»;
р. [мыс] «голова риби; зяброва покришка», [мыса́ло] (лайл.) «обличчя», [мыса́лы] «вилиці, щелепи», бр. мы́за «морда», мы́са «тс.», м. муцка «морда, рило»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мазка́тий «мордатий, пикатий»
ме́са «рот»
ми́ґза «тс.»
мидза́тий «з відвислими щоками, мордатий»
ми́за «морда, рило»
ми́зати «торкатися мордою, лизати»
миза́тий
ми́зити «дутися; надувати губи»
мизка́тий «тс.»
ми́знути «торкнутися мордою»
ми́зя «дуже товсте обличчя» (рлузл.)
ми́си «морда тварини» (мн.)
ми́цьо «щоката дитина»
му́са «морда корови»
нами́зитися «надутися»
омиза́ти «облизати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мы́за «морда» білоруська
μύξα «слиз» грецька
múkham «паща, морда» давньоіндійська
муцка «морда, рило» македонська
мыс «голова риби; зяброва покришка» російська
мыса́ло «обличчя» (лайл.) українська
мыса́лы «вилиці, щелепи» українська
мы́са «тс.» українська
μύσσομαι «сякаюся» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.