МЕТКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ме́тка «низка, ряд; зграя; [громада; компанія; купка Ж)»
очевидно, пов’язане з метати, первісно як «щось наметане, накидане».– Bern. II 41.– Див. ще мета́ти;
мерщі́й «швидше, скоріше»
очевидно, форма вищого ступеня від утраченого прислівника *мерско «швидко, різко», пов’язаного з [о́мерснутися] «помилитися, промахнутися», [морськи́й] «хльосткий, хвиський» (про гілки дерева), [мо́рскати] «хльостати, бити», бр. [намарска́цца] «напрацюватися»;
кореневе е замість очікуваного о могло бути викликане впливом на деетимологізоване слово з боку [метчі́й] «скоріше, швидше», форми вищого ступеня від ме́тко «швидко, вправно», пов’язаного з метки́й;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мерще́нько
(зменш.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| намарска́цца «напрацюватися» | білоруська |
| *мерско «швидко, різко» | ? |
| о́мерснутися «помилитися, промахнутися» | ? |
| морськи́й «хльосткий, хвиський» (про гілки дерева) | ? |
| мо́рскати «хльостати, бити» | ? |
| метчі́й «скоріше, швидше» | ? |
| ме́тко «швидко, вправно» | ? |
| метки́й | ? |
мета́ти «кидати, викидати; народжувати (про деяких тварин); [наливати]»
іє. *met- (mē-) «міряти; кидати»;
споріднене з лит. mèsti, metù «кидати», лтс. mest «тс.», прус. metis «кидок, метання»;
псл. metati, пов’язане з mesti (‹*met-ti) «мести», motati «мотати»;
р. мета́ть, бр. мятну́цца, др. метати, п. miotać, ч. metat(i), слц. metať, вл. mjetać, нл. mjataś, болг. ме́тна, м. мета, схв. мèтати, слн. metáti, стсл. метати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́міт
«викид»
ви́мітка
«привид, що, нібито, примушує носити себе від села до села»
відме́т
«зворотний удар»
ві́дміток
«вузька грядка на краю ниви»
вмітува́ти
«вкидати»
заме́т
«горизонтальні колоди в стіні будівлі»
заметли́тися
«заметатися, заметушитися»
за́міт
«тс.»
за́міт
«закид, докір»
за́мітник
«стовбур дерева для паркана або кладки стіни»
замі́ть
«стовбури дерева в стіні»
(зб.)
земетня́
мет
«кидок, змах; постріл»
ме́та́
мета́вка
«катапульта Ж; палиця для метання камінців МСБГ»
ме́тало
«м’яч»
мета́льний
мета́льник
метани́на
«метушіння»
ме́танка
«палиця для метання камінців»
мета́тися
«кидатися; хитатися; розвіватися; [тріпотіти Ж]»
мета́ч
«залізні вила»
мета́чка
«тс.»
метки́й
«швидкий, вправний; кмітливий; влучний»
ме́тний
«метальний»
метну́ти
метчі́й
«скоріше»
мітки́й
«меткий»
наме́т
«палатка»
намі́т
«тс.»
на́мі́тка
«покривало наверх головного убору; тонка прозора тканина; [накидка Ж]»
намітча́ний
намітчи́на
«намітка (поганенька)»
обме́т
«велика сітка для лову звірів, риби»
обме́тиця
«вид вишивки»
обмі́тка
«тс.»
о́бмі́ть
«бистрина або вир із швидкою течією»
оме́т(а)
«пола; край одягу»
о́меть
«легкий сніг на деревах»
переме́т
«рибальський пристрій; [перешкода]»
перемі́т
«двічі переораний пар Нед; пропуск, отвір Нед; помилка при накладанні ниток на снувалку»
перемі́тка
«кладочка; намітка»
перемітни́й
«різноманітний»
перемі́тувати
«перекидати, міняти»
перемі́ть
«перемет»
пере́міть
«мотуз»
підметча́
підмітча́
по́ме́т
«кидання, розкид; купка ще не пов’язаного в снопи хліба; розставлені в рядок снопи ЛЧерк; порух Нед; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
помета́ти
«передчасно народити»
помі́т
«розставлені в рядок снопи»
по́міть
«купки ще не пов’язаного в снопи хліба; пташине гніздо з яйцями Нед; кладка яєць Нед»
при́мет
«ловіння риби за допомогою загати з каменю»
прометни́й
«моторний, розбитний»
про́міт
«розбитний, бідовий хлопець»
про́міти
«північне сяйво»
про́мітка
«хустина»
промітни́й
«ТС.»
промі́тувати
«розвішувати (шкуру)»
розмі́тувати
«розкидати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мятну́цца | білоруська |
| ме́тна | болгарська |
| mjetać | верхньолужицька |
| метати | давньоруська |
| *met- «міряти; кидати» (mē-) | індоєвропейська |
| mest «тс.» | латиська |
| mèsti | литовська |
| мета | македонська |
| mjataś | нижньолужицька |
| miotać | польська |
| metati | праслов’янська |
| metis «кидок, метання» | прусська |
| мета́ть | російська |
| мèтати | сербохорватська |
| metať | словацька |
| metáti | словенська |
| метати | старослов’янська |
| metat(i) | чеська |
| metù «кидати» | ? |
| motati «мотати» | ? |
розторо́пний
похідне утворення від основи дієслова [торо́пити] «підганяти», [торопитися] «поспішати»;
щодо розвитку інтелектуального значення від первісного, пов’язаного з швидким рухом, пор. би́стрий, метки́й, спри́тний;
пор. також лит. tãrpti «досягати успіхів, процвітати»;
твердження про відсутність зв’язку з торопи́ть (Горяев 295) позбавлене підстав;
р. расторо́пный, бр. растаро́пны, п. roztropny;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розторо́па
«розумна, спритна людина»
розторо́пати
«збагнути, зметикувати»
уторо́пати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| растаро́пны | білоруська |
| tãrpti «досягати успіхів, процвітати» | литовська |
| roztropny | польська |
| расторо́пный | російська |
| торо́пити «підганяти» | українська |
| торопитися «поспішати» | українська |
| би́стрий | українська |
| метки́й | українська |
| спри́тний | українська |
| торопи́ть | українська |
шми́тки́й «швидкий, моторний»
експресивне утворення, що виникло, очевидно, внаслідок контамінації слів швидки́й та метки́й;
п. [szmytki] «спритний; прудкий; швидкий» (з укр.?);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| szmytki «спритний; прудкий; швидкий» (з укр.?) | польська |
| швидки́й | українська |
| метки́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України