МЕННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

на́мено «ім’я»

похідні утворення з префіксом на- від форми [менува́ти] «іменувати», [мення́ти] «тс.», [ме́ння́] «ім’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

намени́ти «найменувати»
наменува́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
на- «іменувати» ?
мення́ти «тс.» ?
ме́ння́ «ім’я» ?
менува́ти «іменувати» ?


ім'я́

m – споріднене з прус. emmens, род. в. emnes, алб. emεn (‹*enmen), ірл. аіnm, з іншим вокалізмом гот. namō, двн. namo, нвн. Name, лат. nomen, дінд. nma, гр. ὄνομα, вірм. anum, хет. lāman, тох. А ñom, В ñem «тс.»;
пов’язують з псл. *jęti, *јьmǫ (укр. я́ти), реконструюючи термін родового ладу *jьm-men «умовний (прийнятий) знак» (Šuman AfSlPh ЗО, 302);
О. М. Трубачов виводить від прийменникових коренів *anō «вгору», *en «в, всередині» як «накладене, вкладене» (ЭССЯ 8, 227–228);
р. и́мя, бр. ім՝я́, др. имя, п. imię, miano, ст. jimię, ч. jméno, ст. jmě, jmene, слц. meno, вл. mjeno, нл. mě, mjenjo, mjeno, ст. jimjë, полаб. aimą, (ernǫ), болг. м. и́ме, схв. ȕмē, слн. imé, стсл. ИМѦ, ИМЕНЕ псл. *jьm (*jьmene) ‹*ьnmen, що зводиться до іє. *-rnen-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

име́нник «тс.»
и́менник «тезка»
и́менно
йме́ння
імени́ни
імени́нник
імени́тий
іменни́й
іме́нник
іменнико́вий
і́менно
іме́ння
іме́но
імено́ваний
іменува́ти
імня́
мени́ни
мени́нник
менник
ме́ння
мення́ти
менува́ти
мини́ни
ми́но
мня
м'я
Етимологічні відповідники

Слово Мова
emεn албанська
*enmen албанська
emεn албанська
*enmen албанська
ім՝я́ білоруська
и́ме болгарська
mjeno верхньолужицька
anum вірменська
anum вірменська
namō готська
namō готська
ὄνομα грецька
ὄνομα грецька
namo давньоверхньонімецька
namo давньоверхньонімецька
nā́ma давньоіндійська
nā́ma давньоіндійська
имя давньоруська
*-rnen- індоєвропейська
аіnm ірландська
аіnm ірландська
nomen латинська
nomen латинська
и́ме македонська
нижньолужицька
mjenjo нижньолужицька
mjeno нижньолужицька
jimjë нижньолужицька
Name нововерхньонімецька
Name нововерхньонімецька
i̯aimą ($e$rnǫ) полабська
imię польська
miano польська
jimię польська
*jęti праслов’янська
*јьmǫ праслов’янська
*jьm-men праслов’янська
*anō праслов’янська
*en праслов’янська
jьm праслов’янська
*jьmene праслов’янська
*ьnmen праслов’янська
jьm праслов’янська
*jьmene праслов’янська
*ьnmen праслов’янська
emmens прусська
emnes род. в. прусська
emmens прусська
emnes род. в. прусська
и́мя російська
ȕмē сербохорватська
meno словацька
imé словенська
имѦ (*jьmene) старослов’янська
имене старослов’янська
имене старослов’янська
ñom тохарська А
ñom тохарська А
ñem тохарська В
ñem тохарська В
я́ти українська
lāman хетська
lāman хетська
jméno чеська
jmě чеська
jmene чеська
i̯ei̯rnǫ ?
i̯ei̯rnǫ ?

помени́тися «пообіцяти»

похідні утворення від [міни́ти] «комусь щось визначати, обіцяти»;
у частині форм відбулося зближення з [мення́ти] «іменувати», [ме́ння] «імення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

поменя́тися
поміни́ти «тс.»
по́мінка «обіцянка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
міни́ти «комусь щось визначати, обіцяти» українська
мення́ти «іменувати» українська
ме́ння «імення» українська

менту́л «пуголовок, личинка жаби»

очевидно, нерегулярне утворення від [мень] «минь», пор. р. [мень] «людина з великою головою; великий шматок, грудка, клубок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

менту́ль «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мень «людина з великою головою; великий шматок, грудка, клубок» російська
мень «минь» українська

минь «Lota Oken» (іхт.)

очевидно, праслов’янське запозичення з фінно-угорських мов;
пор. мар. men «минь», ерз. mentäk, мокш. muntuk «тс.»;
менш обґрунтоване виведення (Holub– Kop. 227) з псл. *mьn-, menьš- «менший» або зіставлення (Фасмер II 599; Преобр. І 523; Schuster-Šewc 922) з лит. ménkė «тріска», лтс. menca «тс.», гр. μαίνη «маленька морська риба; окунь»;
р. [минь, мень, ме́нюх, ме́нтус], бр. [мень], мянту́з, п. miętus, [mień], ч. mník, ст. meň, слц. mieň, вл. нл. mjenk, схв. [mеnjak, mаnј, мàнић], слн. mének «минь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

м «вугор»
ме́нту́з
ме́нту́с
ментю́к
ме́нтюх
мень
ме́нькус
меньо́к
ми́нтус
миньку́с
миньо́к «минь звичайний, Lota lota L.»
міню́ха
мні́yc
мнух
мнюх «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мень білоруська
mjenk верхньолужицька
μαίνη «маленька морська риба; окунь» грецька
mentäk ерзянська
menca «тс.» латиська
ménkė «тріска» литовська
men «минь» марійська
muntuk «тс.» мокшанська
mjenk нижньолужицька
miętus польська
*mьn- праслов’янська
минь російська
mеnjak сербохорватська
mаnј сербохорватська
mieň словацька
mének «минь» словенська
мень українська
ме́нюх українська
ме́нтус українська
мянту́з українська
mień українська
мàнић українська
mník чеська
men «минь» ?
menьš- «менший» ?
meň ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.