МЕЗГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
м'язга́ «м’яка подрібнена плодоовочева маса, підготовлена для переробки»
псл. *mězga «рослинний сік, кашоподібна рослинна маса»;
споріднене з свн. meisch «свіжий солод», можливо, також з лит. mỹžti «мочитися», лат. meiere «тс.», дінд. méhati «мочиться»;
іє. *moiĝ-/ meiĝh- «витікати, мочитися»;
р. мязга́ «плодоовочева маса; вичавки; молодий шар деревини; заболонь», мезга́ «тс.», бр. мязга́, др. мѣзга «деревний сік», п. слц. miazga «мязга», ч. míza «деревний сік», ст. mjezha, mjezka, вл. mjeza, нл. mězga, болг. млезга́, схв. ме́зга, ме́згра, слн. mézga, стсл. мѣзга «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
м'
«тс.»
м'
«розчавлювати»
м'яґу́дзити
м'яжни́й
м'язґратий
«соковитий, м’ясистий»
м'я́зка
«деревний сік; камбій»
м'я́зки́й
«соковитий»
м'яска́вий
м'яски́й
«тс.»
м'ясчи́на
«тс.»
м'я́считися
«сходити соком»
м'я́цґати
«тс.»
мізка
«м’язга в гарбузі»
мі́зька
«м’язга»
міска́ Ж
розм'
«розчавити»
розм'є́скати
розм'є́цкати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мязга́ | білоруська |
| млезга́ | болгарська |
| mjeza | верхньолужицька |
| méhati «мочиться» | давньоіндійська |
| мѣзга «деревний сік» | давньоруська |
| *moiĝ-/ meiĝh- «витікати, мочитися» | індоєвропейська |
| meiere «тс.» | латинська |
| mỹžti «мочитися» | литовська |
| mězga | нижньолужицька |
| miazga «мязга» | польська |
| *mězga «рослинний сік, кашоподібна рослинна маса» | праслов’янська |
| мязга́ «плодоовочева маса; вичавки; молодий шар деревини; заболонь» | російська |
| ме́зга | сербохорватська |
| meisch «свіжий солод» | середньоверхньнімецька |
| miazga «мязга» | словацька |
| mézga | словенська |
| мѣзга «тс.» | старослов’янська |
| мезга́ «тс.» | українська |
| ме́згра | українська |
| míza «деревний сік» | чеська |
| mjezha | ? |
| mjezka | ? |
оме́г «Oenanthe L.; [болиголов плямистий, Conium maculatum L.]» (бот.)
певної етимології не має;
припускається (Фасмер–Трубачев III 138–139) зв’язок з мига́ти;
зіставляється (Machek Jm. rostl. 45–46) з мезга́;
як назва отруйних рослин, вживання яких викликає запаморочення, зводиться (Меркулова ЭИРЯ III 18–19) до лат. vomica «блювотне»;
р. оме́г «болиголов плямистий; гіркий напій», оме́жник «омег», [о́мяк] «цикута (віха), Cicuta L.», бр. о́мег «болиголов плямистий», аме́жнік «омег водяний», п. omieg «аконіт», omięg, omiek, omega, ч. oměj, voměj, omih, слц. omich, omeda «тс.», схв. омик «Aconitum vulparia Rchb.», слн. omèj «аконіт», цсл. омѣгь «отруйна рослина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вомиг
«цикута отруйна, Cicuta virosa L.»
вомига
«болиголов плямистий»
омага
«аконіт, Aconitum L.»
ома́ґа
омега
оме́ґа
«тс.»
омеґа́ня
«отруєння аконітом»
оме́джанка
оме́джниця
«тс.»
оме́джнядь
«гурт овець, отруєних аконітом»
оме́жник
«омег водяний, Oenanthe aquatica L. (Poir.)»
омека
омчега
омше́га
«тс.»
омяк
«(вид аконіту) Aconitum napellus L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| о́мег «болиголов плямистий» | білоруська |
| vomica «блювотне» | латинська |
| omieg «аконіт» | польська |
| omięg «аконіт» | польська |
| omiek «аконіт» | польська |
| omega «аконіт» | польська |
| оме́г «болиголов плямистий; гіркий напій» | російська |
| омик «Aconitum vulparia Rchb.» | сербохорватська |
| omich «тс.» | словацька |
| omeda «тс.» | словацька |
| omèj «аконіт» | словенська |
| оме́жник «омег» | українська |
| о́мяк «цикута (віха), Cicuta L.» | українська |
| аме́жнік «омег водяний» | українська |
| омѣгь «отруйна рослина» | церковнослов’янська |
| oměj | чеська |
| voměj | чеська |
| omih | чеська |
| мига́ти | ? |
| мезга́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України