МАРНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

ма́рний «даремний, незначний»

не зовсім ясне;
найімовірніше, пов’язане з мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний»);
зіставляється також безпосередньо з дієсловами *merti «умирати», *mar- «псувати, знищувати», спорідненим із двн. marrjan «перешкоджати», англ. mar «псувати» (Варбот 31; Machek ESJČ 352 – 353) – Фасмер II 575;
Преобр. II 511;
Brückner 322;
SW II 885;
Holub – Lyer 304;
Holub – Kop. 217;
Schuster-Šewc 888 – 889;
Bezlaj ESSJ II 167 – 168;
Mikl. EW 184;
Matzenauer 58;
р. [ма́рный] «стомлений, змучений», бр. ма́рны «даремний, худий», п. marny «даремний, злиденний», вл. нл. marny «нікудишній», ч. marný «даремний, пустий», слц. márny «тс.», слн. [máren] «мізерний, нікудишній»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

марне́те «псувати, марнувати»
марне́тний «даремний»
ма́рний «худий»
марни́ця «дрібниця»
марні́ти «ставати худим; пропадати марно»
марнота́
ма́рнощі
марнува́ти «витрачати даремно»
нама́рне
нама́рно
помарни́ти «знищити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
mar «псувати» англійська
ма́рны «даремний, худий» білоруська
marny «нікудишній» верхньолужицька
marrjan «перешкоджати» давньоверхньонімецька
marny «нікудишній» нижньолужицька
marny «даремний, злиденний» польська
ма́рный «стомлений, змучений» російська
márny «тс.» словацька
máren «мізерний, нікудишній» словенська
marný «даремний, пустий» чеська
мара́ (первісне значення «уявний, нереальний, ілюзорний») ?
*merti «умирати» ?
*mar- «псувати, знищувати» ?
EW ?


ма́рний «запечений, обпалений»

очевидно, пов’язане з ма́рево «сухий туман», болг. мараня́ «спека, задуха; марево»;
р. [ма́рный] «жаркий, задушливий»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
мараня́ «спека, задуха; марево» болгарська
ма́рный «жаркий, задушливий» російська
ма́рево «сухий туман» ?

мара́ «привид, примара; [відьма, не- χ чиста сила ЛексПол]»

псл. mara «привид»;
не зовсім ясне;
припускається зв’язок з ма́рний, мори́ти, ме́рти (Gołąb Essays Jakobson І 779 – 780), але здебільшого пов’язується з ма́яти, мани́ти, маха́ти ì под. (Преобр. І 509 – 510; Фасмер II 571; Brückner 322; Bern. II 12);
р. [мара́] «туман; привид», бр. ма́ра «мрія», мара́ «привид», др. мара «сновидіння, забуття», п. mara «сновидіння, привид», слц. mariť sa «ввижатися, маритися», вл. womara «півсон, запаморочення», болг. [ма́ра] «страх уві сні, кошмар», [мара́] «сонливість; примара», мараня́ «спека, задуха; марево»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мареві́ти «мигтіти маревом»
ма́ревний
маревни́чий «мрійливий; який марить»
ма́рево «міраж; примара; сухий туман»
маре́нник «страховище»
ма́ри «мрії»
ма́рина́ «мара Ж; мрія, фантазія Пі»
ма́рити «мріяти»
ма́ритися «уявлятися»
марли́вий «мрійливий; фантастичний; облудний»
ма́рник «біс»
обмара «привид»
обма́ри́ти «ввести в оману, зачарувати»
прима́ра
прима́рливий
прима́рний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ма́ра «мрія» білоруська
ма́ра «страх уві сні, кошмар» болгарська
womara «півсон, запаморочення» верхньолужицька
мара «сновидіння, забуття» давньоруська
mara «сновидіння, привид» польська
mara «привид» праслов’янська
мара́ «туман; привид» російська
mariť sa «ввижатися, маритися» словацька
мара́ «привид» українська
мара́ «сонливість; примара» українська
мараня́ «спека, задуха; марево» українська
ма́рний ?
мори́ти ?
ме́рти ?
ма́яти ?
мани́ти ?
маха́ти ?
І ?
І ?

марнопо́лька «шинок»

результат деетимологізації слова монопо́лька «винна крамниця», зближеного з ма́рний, марнува́ти, (про гроші);
Фонетичні та словотвірні варіанти

марнопо́л «продавець у шинку»
марнопо́ль «тс.; казенна горілка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
монопо́лька «винна крамниця» ?
ма́рний ?
марнува́ти ?

марнотра́вити «розтринькувати»

запозичення з польської мови;
п. marnotrawić утворене з слів marno, що відповідає укр. ма́рно, і trawić «розтрачувати», спорідненого з укр. трави́ти;
бр. марнатра́віць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

марнотра́в
марнотра́вець
марнотра́вник
марнотра́вство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
марнатра́віць білоруська
marnotrawić польська
ма́рно українська
трави́ти українська
trawić «розтрачувати» ?

ма́рчити «марнувати, марнотратити»

очевидно, нерегулярне утворення, пов’язане з марнува́ти, ма́рний (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
марнува́ти ?
ма́рний ?

марчі́ти «старіти; занепадати»

очевидно, нерегулярне утворення, пов’язане з марні́ти, ма́рни́й (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
марні́ти ?
ма́рни́й ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.