МАРЕНА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, псл. marěna, пов’язане з marati «бруднити» з огляду на властивість кореневища рослин родини маренових забарвлювати в різні кольори;

недостатньо обґрунтована думка (Brückner 323) про запозичення в східнослов’янські мови з польської;

р. маре́на, бр. марэ́на, п. marzana «марена», marzanna «тс.», marzanka «маренка», ч. mařina «марена», ст. mařena, marana, mořanka «тс.», [mařena] «підмаренник», mařinka «маренка», слц. marena «марена», marinka «маренка», схв. [маринка] «тс.»;

запозичення з німецької мови;

нвн. Maräne «ряпушка; сиг звичайний», у свою чергу, походить від зах.-сл. *mrěna (п. [mrzana] «марена», [brzana, brzanka] «ТС.», [brzona] «тс.; сиг звичайний, ч. [mřenka] «марена звичайна; гольян, Nemachilus barbatulus L.», [mřínek] «тс.», ст. mřen «марена звичайна», mřenek «тс.», слц. mrena «марена; [голець]», [mriena] «марена»), яке відповідає р. [мерён] «марена; в’язь, Leuciscus idus L.», [миро́н] «марена», укр. [мере́на] «марена дніпровська», [мірон] «марена звичайна» Л – Г, [мере́н(ь)ка] «гольян», [мерест, мересниця ВеНЗн, мересни́к ВеНЗн] «тс.», а також болг. мря́на (мре́на) «марена», [мриена], м. мрена, схв. мрȅн(а), слн. mréna «тс.» і разом з ними зводиться до псл. * merna «марена, ряпушка; сиг», запозиченого з фінських мов, у яких відповідне слово мало значення «ікра; риб’ячий мальок» (пор. манс. мä^oрнэ «ікра», хант. мäрӛн «тс.», а також укр. [мере́нька] «жаб’яча ікра», [мерест] «тс.», в яких зберігається значення, ближче до вихідного);

зміна значення фінського слова при запозиченні пояснюється тим, що праслов’яни на території своєї ранньої прабатьківщини ознайомилися спочатку з ікрою вусача, сига і ряпушки в басейнах верхнього Дніпра (вище Прип’яті) і Зах. Двіни, засвоївши для неї від фінського населення загальну назву ікри, і лише після цього, розселяючись на південь і захід, перенесли її на відповідні види риби, що водяться в Дніпрі і в басейні Балтійського моря;

виведення назви маре́на від лат. muraena «морський вугор» (SW І 217; II 880) неправильне, хоча змішування слов’янської назви з латинською в басейні Дунаю могло мати місце;

пов’язання з псл. more (Kluge – Mitzka 475) помилкове;

р. [ма́ре́на́] «сиг звичайний; сиг чудський, Coregonus lavaretus maraenoides Poljakow; марена звичайна, Barbus barbus L.; марена дніпровська; гольян», [мари́на] «марена дніпровська», [мари́нка] «гольян», [мари́шка, мары́га] «тс.», бр. маро́на «марена звичайна», [марэ́на] «тс.», п. marena «сиг; [марена звичайна]», [maryna] «марена звичайна», [marynka] «ряпушка, Coregonus albula L.», ч. maréna severní sih «сиг чудський», слц. [mariena] «марена звичайна»;

псл. mara, marena «лялька, опудало у весняних обрядах», очевидно, пов’язане з коренем *merti «мерти», marьnъ «марний; виснажений» (мабуть, спочатку йшлося про весняний обряд поховання смерті);

п. [marzana] «солом’яна фігура в обрядах на народних святах», [marzanna, marzena, marza], ч. morana, слц. Marmariena «тс.», болг. ма́ра (у виразі м. мишанка «весняний обряд поховання ляльки»);

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з маре́на (рослина, з якої видобували фарбу для тканин), що за звуковою подібністю зазнало впливу жіночих власних імен;

пор. р. [маре́нни́к] «еарафан, пофарбований мареною»;

не зовсім ясне;

вважається результатом перенесення на ці рослини назви ароматичної смоли сми́рна (Фасмер ГСЭ III 187–188);

мотивація перенесення неясна;

може бути результатом зближення з цією назвою народної назви [маренник] «підмаренник» (пор. р. [марена́] «підмаренник м’який», бр. мару́на «підмаренник», [мір] «підмаренник справжній», Galium verum L.);