МАНКУ — ЕТИМОЛОГІЯ

через посередництво західноєвропейських мов (н. Mánko, англ. фр. manco) запозичено з італійської;

іт. manco «тс., недолік» пов’язане з дієсловом mancare «бракувати», що зводиться до лат. mancus «неповний, недостатній, покалічений»;

р. болг. ма́нко «недовага в товарі, нестача в касових сумах», п. ч. слц. вл. manko «тс.»;

неясне;

через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;

гр. μάννα походить від арам. manna «небесна манна», спорідненого з гебр. mān «небесний дар; їжа», пов’язаним з mānah «наділяти, дарувати»;

реальною основою легенди могло стати збирання і споживання далеко розсіюваних вітром по пустелі кусочків засохлої леканори (манни);

р. бр. болг. ма́нна, др. маньна «манна», манаа «пшеничні крупи», п. слц. вл. manna «манна», ч. mana, слн. mána, м. мана, схв. мȁна, стсл. ман(ъ)на «тс.»;