МАНДРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ма́ндри

запозичення з німецької мови;
н. wandern «бродити, блукати, мандрувати», як і wandeln «блукати, прогулюватися», споріднене з снідерл. wanderen, дфриз. wondria, дангл. wandrian, англ. wander, дат. vandre, шв. vandra «тс.», дангл. wendan «обертатися, обходити», windan «вертіти, крутити», нвн. winden «вити»;
українські форми з початковим м виникли, очевидно, внаслідок регресивної дисиміляції у дієслівній основі вандрува-;
р. [мандри́ха] «волоцюга», [мандрова́ть] «мандрувати, тинятися, швендяти», бр. вандрава́нне, п. wędrowanie, ч. vandr, слц. vandry, вл. wandrak «блукач», нл. wandrowanje;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ва́ндри
вандрі́ве́ць
вандрі́вка
вандрі́вни́й
вандрівни́к
вандровкаш
вандрува́ти
ваньгровати
ведрова́ти
мандрі́ве́ць
мандрі́вка
мандрі́вни́й
мандрі́вни́к
мандрівни́цтво
мандрівни́цький
мандрівни́чий
мандрівський
мандро́ваний
мандро́вний
мандроха «подорожній»
мандрува́ння
мандрува́ти
мандрьо́ха
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wander англійська
вандрава́нне білоруська
wandrak «блукач» верхньолужицька
wandrian давньоанглійська
wendan «обертатися, обходити» давньоанглійська
wondria давньофризька
vandre датська
wandrowanje нижньолужицька
wandern «бродити, блукати, мандрувати» німецька
winden «вити» нововерхньонімецька
wędrowanie польська
мандри́ха «волоцюга» російська
wanderen середньонідерландська
vandry словацька
мандрова́ть «мандрувати, тинятися, швендяти» українська
vandr чеська
vandra «тс.» шведська
wandeln «блукати, прогулюватися» ?
windan «вертіти, крутити» ?
вандрува- ?

манджа́ти «поспішати, квапливо йти»

неясне;
можливо, пов’язане з мандрува́ти, ма́ндри;
Фонетичні та словотвірні варіанти

мандзьо́х «мандрівник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
з ?
мандрува́ти ?
ма́ндри ?

меа́ндр «крутий поворот у течії річки; геометричний орнамент»

запозичення з західноєвропейських мов;
н. Mäander «звивина річки», фр. méandre «тє.; орнамент» через лат. maeander зводиться до гр. Μαίανδρος, назви звивистої річки Мендерес у Малій Азії;
р. меа́ндр, п. слц. meander, ч. meandr, болг. меа́ндър, слн. meánder;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ма́ндри «тс.»
меа́ндри «звивина річки»
меандри́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
меа́ндър болгарська
Μαίανδρος грецька
maeander латинська
Mäander «звивина річки» німецька
meander польська
меа́ндр російська
meander словацька
meánder словенська
méandre «тє.; орнамент» французька
meandr чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України