МАГНАТІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
магна́т «великий феодальний землевласник»
через посередництво польської мови запозичено з латинської;
слат. magnātus «вельможа» пов’язане з пізньолат. magnās (род. в. magnātis) «великий, знатний», що походить від лат. magnus «великий»;
р. бр. болг. магна́т» п. вл. magnat, ч. слн. magnát, слц. magnáš, magnát, схв. мàгнāт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
магнате́рія
«магнати, вище дворянство старої Польщі»
(заст.)
магна́тство
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| магна́т | білоруська |
| магна́т | болгарська |
| magnus «великий» | латинська |
| magnās «великий, знатний» (род. в. magnātis) | пізньолатинська |
| магна́т | російська |
| мàгнāт | сербохорватська |
| magnātus «вельможа» | середньолатинська |
| magnáš | словацька |
| magnát | словацька |
| magnát | словенська |
| magnát | чеська |
замаю́сити «замахорити, привласнити»
неясне;
можливо, пов’язане з ст. ма́юс «заява одного з позовників про те, що він не може з’явитися в призначений час для розгляду справи, оскільки має в іншому суді більш важливу справу», що виникло з лат. negotium majus «справа більш важлива», де majus ( ‹*mag-i̯os) є вищим ступенем порівняння прикметника magnus «великий; значний, важливий», що лежить в основі слова магна́т;
Фонетичні та словотвірні варіанти
замию́сить
«привласнити собі щось шахрайством»
замію́сити
«заподіти, подіти, засунути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| negotium majus «справа більш важлива» | латинська |
| magnus «великий; значний, важливий» | латинська |
| *mag-i̯os | латинська |
| ма́юс «заява одного з позовників про те, що він не може з’явитися в призначений час для розгляду справи, оскільки має в іншому суді більш важливу справу» | ? |
| магна́т | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України