ЛІТЕРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

лі́тер «документ (позначений певною буквою) на право безкоштовного або пільгового проїзду»

запозичення з російської мови;
р. ли́тер, заст. ли́тера «тс.; буква» походить від лат. littera «буква»;
бр. лі́цер;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́цер білоруська
littera «буква» латинська
ли́тер російська
ли́тера «тс.; буква» (pfcn/) російська


лі́тера «буква»

запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво;
лат. littera, давніше lītera «буква алфавіту, лист», очевидно, пов’язане з līno «брудню, мажу, фарбую», спорідненим з дінд. lināti «тулиться, прилягає, застряє», гр. ’αλΐνω «намазую», гот. aflinnan «іти геть, відступати», дірл. len(a)id «іти слідом», кімр. canlin «тс.»;
існує також думка про грецьке походження слова, оскільки латинський алфавіт був запозичений через посередництво етрусків у греків (Ernout – Meillet 363);
р. ли́тера, бр. лі́тара, п. ч. слц. litera, схв. литера;
Фонетичні та словотвірні варіанти

літера́льний «буквальний»
лі́терний «стосовний до літери, позначений літерою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́тара білоруська
aflinnan «іти геть, відступати» готська
'αλῑˊνω «намазую» грецька
lināti «тулиться, прилягає, застряє» давньоіндійська
len(a)id «іти слідом» давньоірландська
canlin «тс.» кімрська
littera латинська
lītera «буква алфавіту, лист» латинська
līno «брудню, мажу, фарбую» латинська
litera польська
ли́тера російська
литера сербохорватська
litera словацька
litera чеська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.