ЛЮЛЬКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
лю́лька «приладдя для куріння»
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
;
тур. lüle, lülä «трубка; трубка для куріння» походить від перс. lulä «тс.» – Акуленко 138;
запозичення з турецької мови;
;
р. бр. [лю́лька], п. ч. lulka, слц. [lula, l’ul’ka], болг. лула́, м. луле, схв. лy̏ла, слн. lúla;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залюля́шити
«закурити люльки»
люла́
«велика люлька»
лю́лечний
«призначений для люльки»
люле́чник
«курець»
люле́шний
«тс.; який любить курити люльку»
люле́шник
«курець з люльки; власник фабрики, на якій виготовляють люльки»
люлька́р
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лю́лька | білоруська |
| лула́ | болгарська |
| луле | македонська |
| lulä «тс.» | перська |
| lulka | польська |
| лю́лька | російська |
| лy̏ла | сербохорватська |
| lula | словацька |
| l'ul'ka | словацька |
| lúla | словенська |
| lüle | турецька |
| lülä «трубка; трубка для куріння» | турецька |
| lulka | чеська |
лю́льок «блекота чорна, Нуoscyamus niger L.» (бот.)
існує також гіпотеза про середземноморське походження лат. lolium, яке зіставляється з баск. olo, olho «овес», гр. λολλα «якась рослина» (Battisti–Alessio 2263);
очевидно, через посередництво польської та інших західнослов’янських мов запозичено з німецької;
двн. lolli «пажитниця п’янка», свн. lulch, lullich «тс.», нвн. Lolch «тс.; кукіль, Agrostemma L.» походять від лат. lolium «пажитниця п’янка; кукіль; стоколос», очевидно, спорідненого з дінд. lólati «рухається туди й сюди», lálati «танцює, грає», lelā́yati «хитається», укр. лелі́яти, лю́лі;
у слов’янських мовах запозичена назва поширилась на інші, здебільшого отруйні, рослини (з наркотичною дією) внаслідок зближення з лю́лі, лю́ля́ти;
бр. [люля́к] «отруйна рослина, Datura stramonium», п. lulek, ст. lulka «тс.», ч. lilek «паслін чорний, Solanum nigrum L.», [l’ul’ek] «беладонна лікарська, Atropa belladonna L.», слц. l’ul’ok «паслін», [l’ul’ek, мн. l’ul’ki] «отруйні ягоди блекоти», болг. [лю́ля] «березка, Convolvulus sepium L.», схв. љýљак «пажитниця п’янка, дурійка, Lolium temulentum L.», љу̑љ, [љу̑љка], слн. ljúljka «тс.», ljȗlj «стоколос покрівельний, Bromus tectorum L.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
люлєк
люлєшниця
люліан
люлька
люльки
люльник
«тс.»
люлюк
люлюх
люлях
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| olo | баскська |
| olho «овес» | баскська |
| люля́к «отруйна рослина, Datura stramonium» | білоруська |
| лю́ля «березка, Convolvulus sepium L.» | болгарська |
| λολλα «якась рослина» | грецька |
| lolli «пажитниця п’янка» | давньоверхньонімецька |
| lólati «рухається туди й сюди» | давньоіндійська |
| lálati «танцює, грає» | давньоіндійська |
| lelā́yati «хитається» | давньоіндійська |
| lolium | латинська |
| lolium «пажитниця п’янка; кукіль; стоколос» | латинська |
| Lolch «тс.; кукіль, Agrostemma L.» | нововерхньонімецька |
| lulek | польська |
| lulka «тс.» (ст.) | польська |
| љýљак «пажитниця п’янка, дурійка, Lolium temulentum L.» | сербохорватська |
| љу̑љ | сербохорватська |
| љу̑љка | сербохорватська |
| lulch | середньоверхньнімецька |
| lullich «тс.» | середньоверхньнімецька |
| l'ul'ok «паслін» | словацька |
| l'ul'ek | словацька |
| l'ul'ki «отруйні ягоди блекоти» | словацька |
| ljúljka «тс.»«стоколос покрівельний, Bromus tectorum L.» | словенська |
| ljȗlj | словенська |
| лелі́яти | українська |
| лю́лі | українська |
| лю́лі | українська |
| лю́ля́ти | українська |
| lilek «паслін чорний, Solanum nigrum L.» | чеська |
| l'ul'ek «беладонна лікарська, Atropa belladonna L.» | чеська |
лю́лі (приспів у колискових інших піснях)
пор. паралельні, очевидно, споріднені утворення в інших мовах: лит. liū˜lia, liū˜li «люлі», liūliúoti «колихати, присипляти», лтс. lul˜luo «люлі», lul˜lu, luļļu, нім. lullull «тс.» (при колиханні і присиплянні дитини), lullen «заколихувати, англ. lull. шв. lulla «тс.», дінд. lṓlatі «рухається туди й сюди»;
псл. lju-lju «приспів при колиханні дитини», звідки ljuljati «колихати, гойдати; присипляти (дитину) співом і колиханням», ljuljьka «колиска»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
l'ul'ac
«лежати, спати»
lula
«колиска»
lulać
«тс.»«присипляти (дитину) співом і колиханням; спати»
lulać
«присипляти (дитину) співом і колиханням»
luli
(приспів при колиханні)
luli
«присипляти (дитину) співом і колиханням»
(вигук при заспокоюванні дитини), lulati
luli
«присипляти (дитину) співом і колиханням»
(вигук при заспокоюванні дитини), lulati
lulka
«тс.»«присипляти (дитину) співом і колиханням; спати»
lulu
(приспів при колиханні)
лулам
«колихати, гойдати»
лулка
«колиска»
лю-лю
(приспів при колиханні)
лю́леньки-лю́лі
люле́я
«колихати»
люли
люли́на
«колиска»
лю́лі-лю́лечки
«тс.»
лю́лі-лю́лі
люліка́ти
«колихати»
лю́лка
«гойдалка; колиска; [плахта для носіння дитини на плечах]»
лю́лька
«тс.; висячий поміст з бортами для піднімання інструменту, матеріалів, а також для роботи вгорі; коляска (мотоцикла); [колиска, що стоїть на підлозі Л; маточна ячейка у бджіл Ник]»
лю́лька
(колиска; [великий плетений кошик; сітка]», бр. лю́лі (приспів)
лю́лька
«тс.»
люлькови́й
лю́ля
«колиска»
(дит. розм.)
лю́ля
«колиска»
люля́та
(в колисковому приспіві: люлі, люлі, люлята),-- р. лю́ли́ (приспів у колискових та інших піснях)
лю́ля́ти
«колихати, приспівуючи; [спати (про дітей) ]»
љ
љỹ
љýља
љýљати
«колихати»
љŷљка
«колиска, гойдалка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lull | англійська |
| lṓlatі «рухається туди й сюди» | давньоіндійська |
| lul˜luo «люлі» | латиська |
| lul˜lu | латиська |
| luļļu | латиська |
| liū˜lia | литовська |
| liū˜li «люлі» | литовська |
| liūliúoti «колихати, присипляти» | литовська |
| lullull «тс.» (при колиханні і присиплянні дитини) | німецька |
| lullen «заколихувати, англ. lull. шв. lulla «тс.» | німецька |
| lju-lju «приспів при колиханні дитини» | праслов’янська |
| ljuljati «колихати, гойдати; присипляти (дитину) співом і колиханням» | праслов’янська |
| ljuljьka «колиска» | праслов’янська |
| lulla | шведська |
люло́чник «енотера дворічна, Oenothera biennis L. (Onagra biennis (L.) Scop.)» (бот.)
не зовсім ясне;
висловлювалося припущення про зв’язок з [лю́льок] «блекота» (Bezlaj ESSJ II 146) і про походження від п. [lułecznik] «отpyйнa рослина» (Richhardt 75; Bern. l 758), що, як і [лю́льок], зводиться до лат. lolium;
Фонетичні та словотвірні варіанти
люлічник
люльочник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lolium | латинська |
| lułecznik «отpyйнa рослина» | польська |
| лю́льок «блекота» | українська |
| лю́льок | українська |
люлянка «скополія карнтолійська, Scopolia carniolica Jacq.» (бот., у сполученні [л. галаска])
очевидно, результат видозміни поширеної діалектної назви блекоти чорної лю́льок, перенесеної на скополію;
підставою для перенесення могли бути отруйність рослин і подібність їх застосування (так, деякі види скополії, напр., Scopolia physaloides Don., вживаються як болезаспокійливі і снотворні засоби);
ця сама подібність якостей рослин відбита й іншими паралельними назвами, пор. укр. [німи́ця] «скополія; блекота чорна», р. [пьяный корень] «блекота; Scopolia physaloides Don.», ч. blín «блекота», pablen «скополія»;
можна припустити й походження назви [люлянка] від лю́ляти «колихати» у зв’язку з наркотичною дією рослини;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пьяный корень «блекота; Scopolia physaloides Don.» | російська |
| лю́льок | українська |
| німи́ця «скополія; блекота чорна» | українська |
| люлянка «колихати» | українська |
| blín «блекота» | чеська |
| pablen «скополія» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України