ЛУТКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. lǫtъka, lǫtьсь, похідні утворення від *lǫtъ (*lǫta) «липа; лико з липи», зумовлені широким використанням липи у будівництві;

р. [лу́тка] «одвірок; бокова частина коробки вікна», [луте́ц] «закруглена планка, брусок обшивки на борту човна», бр. [лу́тка] «бокова частина коробки вікна або дверей», п. [łątka] «горизонтальна балка в будівлі; стовп у стіні», ч. loutka (у вікні, млині);

очевидно, тотожне з п. łątka «лялька, маріонетка», ч. loutka, схв. лy̏тка, слн. lútka «тс.», що зводяться до псл. lǫtъka «лялька», похідного від *lǫtъ «лико», оскільки ляльки могли виготовлятися з лика (пор. також п. pałuba «лялька», пов’язане з укр. луб, псл. lubъ «лико»);

підставою для перенесення назви могла бути гнучкість, рухливість і барвистість комахи, пор. щодо семантики нім. Schlankjungfer «бабка», букв. «струнка дівчина»;

п. łątka «бабка, Agrion», [pałątka] «тс.», схв. лy̏тка «лялечка комахи»;

зв’язок з [лу́тка] (ент.) «бабка», псл. lǫtъka «лялька» (Фасмер II 356) малоймовірний;

неясне;

р. лу́то́к «крохаль малий», [лудо́к] «вид качки», [лу́таш] «тс.», [лу́тка] «самиця лутка», [лути́ха, луто́вка, луту́ха] «тс.»;

псл. [*lǫtъ] «лико; молода липа, з якої знімають кору», можливо, також [*lǫta] «тс.»;

споріднене з двн. linta «липа», дісл. дангл. lind, нвн. Linde «тс.», [lind] «лико», лит. lentà «дошка» (первісне «дошка з липи»), лат. lentus «гнучкий, міцний, упертий; липкий; повільний, лінивий», дат. lind «гнучкий, м’який, лагідний», двн. lind(i) «м’який, ніжний, лагідний», дінд. latá «ліана»;

іє. *lento- «гнучкий»;

р. [лут] «лико, кора липи; обідрана липа, липова палка без кори», [луть] «тс.», [лута́] «липа», бр. [лут] «молода липа або гілка липи, з якої знімають кору з ликом; кора, лико з липи», [лу́цце] «молоді гілки липи; лико з молодих лип», др. лутовянъ «ликовий», п. łęt «стебла, бадилля картоплі», [łąt] «кий, палка», łątka «гілка верби», [łut] «кора молодої липи, з якої плетуть взуття)» (з р. чи бр.), ч. [lut] «лико»;