ЛУНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

лу́нка «невелика заглибина»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. лу́нка «ямка, впадина, ополонка», [лу́мка] «тс.; дошка з подовжнім заглибленням, жолобком для катання яєць (на великдень); площадка для молотьби, тік», [лу́мина] «ополонка», [лу́мочка] «ямка», [лу́на́] «заглиблення, ямка, лунка; яма на дні річки або озера, вир; ополонка», як і бр. лу́нка «невелика заглибина, ямка», [лу́нька, лу́мка] «тс.», задовільного пояснення не мають;
виводяться від нвн. [Lúhme] «ополонка» (Фасмер II 533);
ототожнюються з р. луна́ «місяць (планета)» як назви круглих предметів (КЭСРЯ 249);
зіставлялися з дінд. lunāti, lunoti «ріже, відрізує», гр. λύω «звільняю», лат. lūo «змиваю; оплачую» (Преобр. І 478);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ло́нка «невелика заглибина з водою і гряззю»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лу́нка «невелика заглибина, ямка» білоруська
лу́нька «тс.» білоруська
лу́мка «тс.» білоруська
λύω «звільняю» грецька
lunāti давньоіндійська
lunoti «ріже, відрізує» давньоіндійська
lūo «змиваю; оплачую» латинська
Lúhme «ополонка» нововерхньонімецька
лу́нка «ямка, впадина, ополонка» російська
лу́мка «тс.; дошка з подовжнім заглибленням, жолобком для катання яєць (на великдень); площадка для молотьби, тік» російська
лу́мина «ополонка» російська
лу́мочка «ямка» російська
лу́на́ «заглиблення, ямка, лунка; яма на дні річки або озера, вир; ополонка» російська
луна́ «місяць (планета)» російська


луна́ «відгомін, відголосок»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з псл. luna «місяць; світло; відблиск»;
значення «відгомін» могло виникнути внаслідок давнього перенесення значення із зорової сфери на слухову («світло; відображення світла» › «відображення звуку, відгомін»);
розглядається також як звуконаслідувальне утворення, пов’язане з лу́снути (Преобр. І 478), у такому разі могло б бути результатом дальшого спрощення приголосних у псл. [*lusna], укр. [лусна́] «луна»;
р. [луна́] «відгомін», [лу́нуть] «ударити, хлопнути, вистрілити», бр. [луна́] «відгомін», луна́ць «звучати, линути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відлу́ння
відлу́нок
відлу́нювати(ся)
лун
луна́ння «відголоски»
луна́стий
луна́ти «звучати; відкликатися» (про звук)
луна́тись
луни́тися «відлунюватися»
лунки́й
лу́но
лунь «тс.»
перелу́нюватися
Етимологічні відповідники

Слово Мова
луна́ «відгомін» білоруська
луна́ць «звучати, линути» білоруська
luna «місяць; світло; відблиск» праслов’янська
*lusna праслов’янська
луна́ «відгомін» російська
лу́нуть «ударити, хлопнути, вистрілити» російська
лу́снути українська
лусна́ «луна» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.