ЛУБУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
луб «внутрішня частина кори дерева; виріб з цієї частини кори; [кора О; кора ялини О; картон МСБГ; задник МСБГ; обвід сита О; дерев’яна обичайка навколо млинових каменів Ник»
споріднене з лит. lubà «дошка», мн. lùbos «стеля», lúobas «кора, лико», лтс. luba «луб», luôbs «шкаралупки», прус. lubo «тесина», алб. labë «кора», лат. liber «кора; книга» ( ‹ *lub(h)ro-), далі з дісл. laūpr «кошик», дангл. léap «корзина; верша», двн. louft «кора, лико», louba «навіс», нвн. Laube «легка будівля, альтанка», ірл. luchtar «човен», які зводяться до іє. *leu-/lou-, звідки також псл. lupiti, укр. лупи́ти;
псл. Іubъ від іє. *loubh- або *loub-;
р. бр. луб, п. вл. нл. łub, ч. lub «фанера; кора», слц. lub «луб», болг. луб «обвід решета; дошка; липова кора», м. луб «луб; обвід решета». схв. лу̑б, слн. lúb;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лубити
«зняти луб»
залубува́тіти
«затвердіти»
(про хліб)
лу́б
«луб, частина кори; [кора, знята з дерева великими шматками]; у сполученні старе́ лу́б’я, [старе́ лу́бля Ме] (знев. про стару людину), луб’я́нка «виріб з лубу; [віз, обшитий лубом; осіннє житло гуцульських дроворубів]»
лу́б'є
«старе поношене взуття МСБГ; луб Ж»
луб'яни́й
луба́р
«той, хто виготовляє короби для решіт»
луба́рнє
«млин, де мелють луб»
лу́бка
«табакерка Г; дерев’яна сільниця, виготовлена довбанням Л; стара зношена шапка МСБГ»
лубки́й
«твердий, тугий, цупкий, міцний»
лубко́вий
лубко́м
«густо, твердо»
лубль
«луб»
лу́боκ
«луб; липова дошка для малювання або гравірування картини; надрукована з такої дошки картинка; (мн.) віз, сапи з кузовом з лубу; (переважно мн.) шина на місці перелому кісток; [зруб коло криниці Mo; частина дівочого головного убору Г; картон, твердий папір МСБГ; палітурка МСБГ; задник МСБГ]»
лубо́ватий
«зашкарублий»
лубо́чний
лубува́тий
«схожий на луб»
лупки́й
«тс.»
підлу́бник
«шматок шкіри на заднику чобота»
по́лубка
«шматок лубу в жіночому головному уборі»
полу́бок
«обичайка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| labë «кора» | албанська |
| луб | білоруська |
| луб «обвід решета; дошка; липова кора» | болгарська |
| łub | верхньолужицька |
| léap «корзина; верша» | давньоанглійська |
| louft «кора, лико» | давньоверхньонімецька |
| louba «навіс» | давньоверхньонімецька |
| laūpr «кошик» | давньоісландська |
| *leu-/lou- | індоєвропейська |
| *loubh- | індоєвропейська |
| *loub- | індоєвропейська |
| *loub- | індоєвропейська |
| luchtar «човен» | ірландська |
| liber «кора; книга» ( ‹ *lub(h) | латинська |
| *lub(h)ro- | латинська |
| luba «луб» | латиська |
| luôbs «шкаралупки» | латиська |
| lubà «дошка» | литовська |
| lùbos «стеля» | литовська |
| lúobas «кора, лико» | литовська |
| луб «луб; обвід решета» | македонська |
| łub | нижньолужицька |
| Laube «легка будівля, альтанка» | нововерхньонімецька |
| łub | польська |
| lupiti | праслов’янська |
| Іubъ | праслов’янська |
| lubo «тесина» | прусська |
| луб | російська |
| лу̑б | сербохорватська |
| лу̑б | сербохорватська |
| лу̑б | сербохорватська |
| lub «луб» | словацька |
| lúb | словенська |
| лупи́ти | українська |
| lub «фанера; кора» | чеська |
залу́бні «сани з кузовом»
за походженням прикметник (залу́бні сани), утворений від іменника луб;
пор. лубо́к «кузов; сани», [луб’янка] «візок, обшитий лубом», р. [залубни́ца] «перегородка в хаті, кімнатка за перегородкою»;
п. [załubeńki] «сани»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залу́биці
залу́бка
«тс.»
залу́бний
«з кузовом»
(про сани)
залу́бниці
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| załubeńki «сани» | польська |
| залубни́ца «перегородка в хаті, кімнатка за перегородкою» | російська |
| луб | ? |
| лубо́к «кузов; сани» | ? |
| луб'янка «візок, обшитий лубом» | ? |
нали́ба «кріплення штольні»
можливо, пов’язане з луб, па́луба (пор. лит. lubà «дошка», lùbos «дощана стеля»);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lubà | литовська |
| lùbos | литовська |
| луб | українська |
| па́луба (пор. лит. lubà «дошка», lùbos «дощана стеля»). | українська |
олу́бня «вид поліпів, Cellepora» (зоол.)
пов’язане з луб і являє собою часткову кальку нім. Krustenkoralle «тс.» (нвн. Kruste «кора, шкаралупа»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Krustenkoralle «тс.» (нвн. Kruste «кора, шкаралупа») | німецька |
| луб | ? |
лібре́тто «словесний текст великого музично-вокального твору; план сценарію балету або кінофільму; короткий виклад змісту опери, балету»
запозичено з італійської мови;
іт. libretto «лібретто, книжечка» є демінутивним утворенням від libro «книга», що походить від лат. liber «тс.» (початково «внутрішня кора дерева», звідки «текст, написаний на ній; сукупність листків для писання; книга»), спорідненого з лит. lubà «дошка», прус. lubbo «тс.», псл. lubъ, укр. луб;
р. либре́тто, бр. лібрэ́та, п. libretto, ч. слц. вл. libreto, болг. м. либре́то, схв. либрèто, слн. libréto;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лібрэ́та | білоруська |
| либре́то | болгарська |
| libreto | верхньолужицька |
| libretto «лібретто, книжечка» | італійська |
| libro «книга» | італійська |
| liber «тс.» (початково «внутрішня кора дерева», звідки «текст, написаний на ній; сукупність листків для писання; книга») | латинська |
| lubà «дошка» | литовська |
| либре́то | македонська |
| libretto | польська |
| lubъ | праслов’янська |
| lubbo «тс.» | прусська |
| либре́тто | російська |
| либрèто | сербохорватська |
| libreto | словацька |
| libréto | словенська |
| луб | українська |
| libreto | чеська |
лубинька «вид неїстівних грибів, Agaricus alutaceus Pers.» (бот.)
очевидно, результат фонетичної видозміни іншої назви цих грибів [голубинка] «тс.», зближеної з основою луб;
р. [лубешка, лубишка, лубёшка] «синюватий з фіолетовим відливом гриб», [лубови́к] (гриб), [лубяни́ца, лубя́нка, лубя́шка] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лубешка | російська |
| лубишка | російська |
| лубёшка «синюватий з фіолетовим відливом гриб» | російська |
| лубови́к (гриб) | російська |
| лубяни́ца | російська |
| лубя́нка | російська |
| лубя́шка «тс.» | російська |
| голубинка «тс.» | українська |
| луб | українська |
лу́бо́к «вид гри при поховальному ритуалі; труп Ж; гра дітей чи дорослих, родичів і знайомих напередодні похорону померлого Mo; прощання з покійним, розмови та розваги увечері біля покійного МСБГ; (у виразі [б’ють лубка]) вид ритуальної гри біля покійника О»
пор. синонімічне [лопа́тка] «палиця, якою б’ють, під час ритуальної гри біля покійника» О, [лопатки́ б’ють] «вид ритуальної гри біля покійника» О;
очевидно, пов’язане з луб «внутрішня частина кори; виріб з неї», лу́бо́к оскільки одним з елементів ритуальної гри біля покійника є биття чимсь, що могло вироблятися з лубу;
р. [лубо́к] «великодня гра»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лубо́к «великодня гра» | російська |
| лопа́тка | українська |
| лопатки́ б'ють | українська |
| луб | українська |
| лу́бо́к | українська |
лупи́ти «обчищати, обдирати; висиджувати (пташенят); брати непомірно високу плату; грабувати; вишкіряти (зуби); вирячувати (очі)»
псл. lupiti «знімати шкірку, лускати, лущити; (перен.) грабувати»;
споріднене з лит. laupýti «руйнувати; обдирати; грабувати», lаũрti «чистити», лтс. làupît «лущити; грабувати», лит. lùpti «знімати оболонку; грабувати; орати», лтс. lupt «лупити; лущити», далі з двн. loub «листя», louft «кора, лико»;
іє. *leup-/loup- «лупити» від кореня *leu«відокремлювати», звідки також псл. lubъ, укр. луб;
здебільшого псл. lupiti «чистити» і lupiti (lupati) «бити» вважаються етимологічно тотожними;
р. лупи́ть «знімати шкірку, шкіру, кору, шкаралупу; лускати, лущити; брати дорого; грабувати», бр. лупі́ць «тс.», др. лупити «грабувати, лупити», п. łupić «здирати (шкірку, шкіру, кору, оболонку); грабувати», ч. loupit «грабувати; [лускати, лущити]», слц. lúpit’ «грабувати; знімати оболонку», вл. łupnyć «лущити, знімати оболонку», нл. łupiś, болг. [лу́пя] «знімати верхній шар; здирати; висиджувати», лю́пя «висиджувати; [лущити, здирати кору]», м. лупам «здирати кору; лускати, лущити; чистити; висиджувати», схв. лу́пити «знімати шкірку, лущити», слн. lúpiti, lupíti «знімати шкірку, шкаралупу; лускати, лущити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лупити
«вилущити; вивести, народити; витріщити (очі); [визубрити]»
ви́лупитися
ви́лупок
«дитина; людина; [настирливий, зарозумілий хлопчак Ж]»
(знев.)
вилупча́
«тс.»«докопатися»
залу́п'ястий
«криворотий»
за́лупча́cтий
«з халявою, що вивертається»
(про чобіт)
за́лу́пчи́стий
«тс.»
злу́пок
«залишок після облуплювання Ж; підрубок дерева для виготовлення люльки; у гребінників -- пориста маса під периферією рога»
луп
«грабіжник; здохла тварина, з якої зняли шкіру Бі»
луп'я́к
«облуплена тварина»«шкуродер»
лу́па́
«(у волоссі на голові); [лушпина Ж; луска]»
лупа́к
«крупні висівки»
лупа́нище
«стара, обдерта, запущена хата»
лупа́ня
«тс.»
лупа́тий
«вирячкуватий»«стручкуватий; з шкаралупою; (у сполученні [л-та капуста]) з великим листям»
лупе́жник
«розбійник»
лупе́ха
«відрубок дерева для виготовлення люльки; у гребінників -- пориста маса під периферією рога»«луска, шкірка, лушпайка; кора берези О; вилущені стручки гороху О»
лупи́p
«шкуродер»
лупи́тиса
«червоніти від сорому»
(-си)] МСБГ
лупи́тися
«лущитися; виходити з яйця; народжуватися; [спадати (про кору)]»
лу́пі́ж
«шматки дерева, з яких зідрана кора Г, ВеЗн; здирництво Ж»
лупії́вка
«житло шкуродера; бойня»
лупі́й
«шкуродер; лихвар; машина для обдирання листя з качанів кукурудзи МСБГ»
лупі́йка
«дружина шкуродера; шкуродерка»
лупі́йство
«здирництво»
лупіна́тий
лупі́шки
«лушпиння картоплі»
лу́пка
«биття; [облізла або поїдена міллю бараняча шапка]»
лупле́ний
«очищений від лушпайок»
луплі́нка
«здирання кори із зрубаних дерев»
луплі́нник
«той, хто обчищає качани кукурудзи»
луплі́ння
«обдирання (шкірки, шкарплупи, кори)»
лупни́стий
«тс.»
налупи́ти
«начистити; (вульг.) народити»«наклюнутися»
не́лупка
«картопля, зварена нечищеною»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лупі́ць «тс.» | білоруська |
| лу́пя «знімати верхній шар; здирати; висиджувати» | болгарська |
| лю́пя «висиджувати; [лущити, здирати кору]» | болгарська |
| łupnyć «лущити, знімати оболонку» | верхньолужицька |
| loub «листя» | давньоверхньонімецька |
| louft «кора, лико» | давньоверхньонімецька |
| лупити «грабувати, лупити» | давньоруська |
| *leup-/loup- «лупити» | індоєвропейська |
| *leu «відокремлювати» | індоєвропейська |
| làupît «лущити; грабувати» | латиська |
| lupt «лупити; лущити» | латиська |
| laupýti «руйнувати; обдирати; грабувати» | литовська |
| lаũрti «чистити» | литовська |
| lùpti «знімати оболонку; грабувати; орати» | литовська |
| лупам «здирати кору; лускати, лущити; чистити; висиджувати» | македонська |
| łupiś | нижньолужицька |
| łupić «здирати (шкірку, шкіру, кору, оболонку); грабувати» | польська |
| lupiti «знімати шкірку, лускати, лущити; (перен.) грабувати» | праслов’янська |
| lubъ | праслов’янська |
| lupiti «чистити» | праслов’янська |
| lupiti | праслов’янська |
| lupati | праслов’янська |
| лупи́ть «знімати шкірку, шкіру, кору, шкаралупу; лускати, лущити; брати дорого; грабувати» | російська |
| лу́пити «знімати шкірку, лущити» | сербохорватська |
| lúpit' «грабувати; знімати оболонку» | словацька |
| lúpiti «знімати шкірку, шкаралупу; лускати, лущити» | словенська |
| lupíti «знімати шкірку, шкаралупу; лускати, лущити» | словенська |
| луб | українська |
| loupit «грабувати; [лускати, лущити]» | чеська |
лу́тка «бабка, Agrion virgo» (ент.)
підставою для перенесення назви могла бути гнучкість, рухливість і барвистість комахи, пор. щодо семантики нім. Schlankjungfer «бабка», букв. «струнка дівчина»;
очевидно, тотожне з п. łątka «лялька, маріонетка», ч. loutka, схв. лy̏тка, слн. lútka «тс.», що зводяться до псл. lǫtъka «лялька», похідного від *lǫtъ «лико», оскільки ляльки могли виготовлятися з лика (пор. також п. pałuba «лялька», пов’язане з укр. луб, псл. lubъ «лико»);
п. łątka «бабка, Agrion», [pałątka] «тс.», схв. лy̏тка «лялечка комахи»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schlankjungfer «бабка» | німецька |
| łątka «лялька, маріонетка» | польська |
| pałuba | польська |
| pałuba | польська |
| łątka «бабка, Agrion» | польська |
| pałątka «тс.» | польська |
| lǫtъka «лялька» | праслов’янська |
| *lǫtъ «лико» | праслов’янська |
| lubъ | праслов’янська |
| lubъ | праслов’янська |
| лy̏тка | сербохорватська |
| лy̏тка «лялечка комахи» | сербохорватська |
| lútka «тс.» | словенська |
| луб | українська |
| луб | українська |
| loutka | чеська |
па́лу́ба «горизонтальне перекриття в корпусі або надбудові судна СУМ, Нед; [дошки для покрівлі будівель Л; візок з дахом; дах вулика; критий столик на базарі для продажу товарів; дуплистий пеньок; край трухлявого дерева О; жолоб з дуплавого дерева О; лушпайка О; порожнеча, впадина; пересувна будка для трактористів Ва, Мо; старий предмет або стара людина О]»
первісно, мабуть, означало «підлога або дах, зроблені зі схожого на луб матеріалу»;
похідне утворення від луб;
р. бр. болг. м. па́луба «суцільне перекриття на судні», п. pałuba «верх (буда) візка; кибитка, візок з верхом (будою)», pałub «тс.», ч. слц. paluba «палуба», вл. pałubja, схв. пàлуба, слн. pálúba «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обпалубува́ть
«покрити палубою»
(хату)] ЛЧерк
опа́лубити
«покрити настилом»
опа́лубка
«опалублення; тимчасово встановлювана форма для виготовлення бетонних або залізобетонних конструкцій»
опа́лубний
«пов’язаний зі спорудженням опалубки»
опа́лубник
«робітник, який зводить опалубку»
па́лоб
«ящик, скриня»
па́лоба
«тоненькі дошки на дах під бляху»
па́луб
«будка; візок з дахом; дах вулика; критий столик на базарі; пересувна будка Ва; віз, оббитий дошками Ва»
палубе́ць
«дерев’яний ящик з ручками»
па́лубець
«малий віз на двох колесах»
палу́бка
«палітурка»
па́лубник
«товстий тес або дошки, призначені для палуб»
палубча́стий
«який має палубу»
по́лубка
«дерев’яний дашок вулика»
розпалу́бити
«зробити розпалубку»
розпа́лубка
«розбір опалубки після того, як бетон стане досить міцним»
розпалу́блений
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́луба «суцільне перекриття на судні» | білоруська |
| па́луба «суцільне перекриття на судні» | болгарська |
| pałubja | верхньолужицька |
| па́луба «суцільне перекриття на судні» | македонська |
| pałuba «верх (буда) візка; кибитка, візок з верхом (будою)»«тс.» | польська |
| pałub «верх (буда) візка; кибитка, візок з верхом (будою)»«тс.» | польська |
| па́луба «суцільне перекриття на судні» | російська |
| пàлуба | сербохорватська |
| paluba «палуба» | словацька |
| pálúba «тс.» | словенська |
| луб | українська |
| paluba «палуба» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України