ЛОТІК — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. сх. [lotokъ] «жолоб, ринва; заглибина в землі»;

споріднене з лит. latãkas «калюжа; жолоб; канал; струмок; ринва; жолобок для стікання березового соку; корито для збіжжя», lekẽtas (‹ letekas) «жолобок, по якому стікає березовий сік», лтс. lataka (lataga) «ринва» (висловлювалось, однак, припущення, що в балтійських мовах ці слова запозичені з білоруської (Bern. І 735; Fraenkel 342–343);

дальші етимологічні зв’язки непевні;

зіставляється з двн. letto «глина», нвн. Letten «тс.», корн. lad «рідина; протікати», сірл. lathach «мул, багно», лат. latex «рідина» (Brugmann Grundriss II l 511; Трубачев Рем. терминол. 218– 221), з ономастикою балтійською і слов’янською, особливо гідронімами, зокрема, п. Łot (озеро), Łota (річка і село), Łotwa (річка і озеро), лит. Lãtažeris (озеро), лтс. Lata;

припускався зв’язок з свн. lode «брусок, дошка, коробка», двн. latta «планка», свн. latte, нвн. Latte «тс.», ірл. slat «жердина» (Bern. I 735; Uhlenbeck 258; РВrВ 22, 196);

непереконливі зіставлення (Brückner 307, 312) з п. łatwy «легкий», łata «латка», łata «посуд»;

р. лото́к «відкритий прилавок; дошка для перенесення товарів; корито для подачі води у млині; совок для пересипання; [посудина для тіста; дошка для тіста, розрізання м’яса; ринва]», бр. лато́к «ящик для товарів; [корито]», [ло́так] «жолоб для стікання води з даху; дерев’яна трубка для збирання соку з дерева», [лото́к] «велика бочка або корито для зсипання збіжжя», [лато́ка] «котловина, впадина; (ст.) канавка, жолоб», п. łotok «корито з дощок, по якому вода тече на млинове колесо; канал для стікання води» (з укр. або бр.);

очевидно, результат видозміни слів лото́ки́, р. [лото́к] «ринва»;

в такому разі основою розвитку нових значень було плескання, дзюрчання води в лотокаx;

Фасмер (II 523) вважає відповідні російські слова (розглянуті ним лише частково) неясними;

р. [лото́ха́] «базікало; клопотун, кваплива людина», [лотыха́ть] «говорити дурниці», [лоты́шкать] «тс.», [лотоши́ть] «клопотатися; базікати; плескати, дзюрчати, як вода коло млина», бр. латашы́ць «знищувати, спустошувати, рвати», [латашы́цца] «топтатись, облюбовувати місце; старатися, клопотатися», п. [łotoszyč] «бити, лупцювати», [łatoszyć] «тс.»;