ЛИК — ЕТИМОЛОГІЯ

лик «обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах); зовнішній вигляд, видима поверхня чогонебудь»

псл. [likъ] «зовнішній вигляд, обличчя, щока» поряд з lice ‹ *liko «лице»;
зіставляється з прус. laygnan (‹*laiknan) «щока»;
припущення про запозичення з готської мови (гот. leik «тіло» – Vaillant Gr. comp. II І, 238), як і про походження відповідних германських слів з праслов’янської мови (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 213 – 214), недостатньо обґрунтовані;
р. лик «обличчя; його зображення», бр. [лік] «обличчя; риси обличчя», р.-цсл. ликъ, болг. м. лик «обличчя; образ; зовнішній вигляд», схв. лȗк «постать, форма, фігура; зовнішній вигляд; обличчя», слн. lík «фігура, постать, образ; блиск»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лік «обличчя; риси обличчя» білоруська
лик «обличчя; образ; зовнішній вигляд» болгарська
leik готська
лик «обличчя; образ; зовнішній вигляд» македонська
likъ «зовнішній вигляд, обличчя, щока» праслов’янська
*liko «лице» праслов’янська
lice праслов’янська
lice праслов’янська
lice праслов’янська
laygnan «щока» (‹*laiknan) прусська
*laiknan прусська
*laiknan прусська
лик «обличчя; його зображення» російська
ликъ русько-церковнослов’янська
лȗк «постать, форма, фігура; зовнішній вигляд; обличчя» сербохорватська
lík «фігура, постать, образ; блиск» словенська

лик «зібрання, сонм (ангелів, святих); [натовп, зграя, купа Ж]»

очевидно, запозичене в давньоруську мову з старослов’янської;
стсл. ликъ «хор; зібрання», як і болг. лик «хор», схв. лȗк, виводиться з псл. likъ «тс.», яке вважається запозиченням з готської мови;
гот. laiks (пізньоготське liks) «танок», laikan «скакати, стрибати» споріднене з дісл. leikr «гра», двн. leih (leich) «гра, спів», лит. láigyti «носитись, бігати», давньолит. laigo «танцює», дінд. rejate «скаче, трясеться», перс. ālēxtan «стрибати, брикатись», курд. be-lezium «танцюю», līzim «граю», гр. λιγαίνω «голосно проголошую, співаю»;
менш обґрунтоване припущення про первісну спорідненість слов’янських і германських слів (Uhlenbeck 252; Stender-Petersen 38) та про первісну тотожність з лик «лице» (Stender-Petersen ZfSlPh 13, 249);
р. лик, ликова́ть, бр. лік (церк.) «сонм», лікава́ць, др. ликъ «зібрання; хор»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ликува́ти «виявляти велику радість; торжествувати» (кн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лік «сонм» (церк.) білоруська
лікава́ць білоруська
лик «хор» болгарська
laiks «танок» (пізньоготське liks) готська
laikan «скакати, стрибати» готська
λιγαίνω «голосно проголошую, співаю» грецька
leih «гра, спів» (leich) давньоверхньонімецька
leich давньоверхньонімецька
leich давньоверхньонімецька
rejate «скаче, трясеться» давньоіндійська
leikr «гра» давньоісландська
ликъ «зібрання; хор» давньоруська
be-lezium «танцюю» курдська
līzim «граю» курдська
láigyti «носитись, бігати» литовська
ālēxtan «стрибати, брикатись» перська
likъ «тс.» праслов’янська
лик російська
ликова́ть російська
лȗк сербохорватська
ликъ «хор; зібрання» старослов’янська
лик «лице» українська
laigo «танцює» ?
liks ?
liks ?
liks ?

ли́ка́ти «ковтати»

псл. lykati «ковтати», ітератив до *lъkati, *lъkajǫ поряд з lygati «тс.» звуконаслідувального походження;
звукова форма дієслів у різних слов’янських мовах відтворює комплекс коротких уривчастих звуків, які виникають при ковтанні, плачі, хлипанні та ін;
разом з тим, обидва варіанти кореня (з k і g) походять, очевидно, вже з індоєвропейської прамови;
пор. лит. lùk (вигук на позначення жадібного ковтання, lùkinti «жадібно ковтати», гр. λύζω «гикати, плакати, тремтіти», λυγκαίνω «голосно плакати; гикати», дірл. slucim (‹*sIunk-o) «ковтаю», свн. slucken «ковтати, плакати»;
іє. *(s)leuk-/(s)leug(*(s)lū˜k-/(s)lūg-) «ковтати»;
висловлювались малопереконливі припущення про походження західнослов’янського кореня lъk- від первісного синонімічного glъt- «глитати» (glъtnǫti › głtnąć › › głknąć › łknąć звідки łkać: łykać – Nitsch MPKJ III 291 – 292), про спорідненість псл. *lъkati, lykati з lokati «хлебтати» (Brückner 310 – 311), про походження українських і білоруських форм з польської мови (Brückner 310 – 311);
р. [лы́кать] «жадібно пити», [лык (лык-лык)] (виг.), бр. [лы́каць] «ковтати, глитати, пити», [лыгну́ць] «жадібно випити», [лкаць] «глитати», [лкнуць] «проковтнути», п. łykać «глитати, пити», łyk «ковток», łkać «голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки», ч. polykati «ковтати», polknouti «проковтнути», zalykati se «задихатися, захлинатися», lkáti «голосно плакати, нарікати», zalknouti se «задихнутися», ст. lkáti «виказувати смуток, бідкатися, зітхати; хапати ротом повітря», слц. Ikať «плакати, нарікати», [polknúť] «ковтнути», болг. [ли́кам] «дуже бажаю», слн. [lȋkati] «хлептати; сьорбати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

злига́ти «зжерти»
злок «ковток»
ли́га «ненажера»
лига́ти «ковтати; їсти, пити зі смаком, з жадобою»
лигону́ти «ковтнути великим ковтком»
лиґ «ковток»
ли́ґавка «глотка»
ли́ґа́ти «ковтати»
лиґну́ти «ковтнути»
лик «ковток»
ли́кну́ти «ковтнути»
нали́ганий «п’яний; який об’ївся»
налига́тися «наїстися»
полига́ти «поковтати»
про́лик «глотка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лы́каць «ковтати, глитати, пити» білоруська
лыгну́ць «жадібно випити» білоруська
лкаць «глитати» білоруська
лкнуць «проковтнути» білоруська
ли́кам «дуже бажаю» болгарська
λύζω грецька
λυγκαίνω грецька
slucim давньоірландська
*sIunk-o давньоірландська
*(s)leuk-/(s)leug(*(s)lū˜k-/(s)lūg-) «ковтати» індоєвропейська
lùk «ковтаю» (вигук на позначення жадібного ковтання, lùkinti «жадібно ковтати», гр. λύζω «гикати, плакати, тремтіти», λυγκαίνω «голосно плакати; гикати», дірл. slucim (‹*sIunk-o) литовська
lùkinti литовська
łykać «глитати, пити»«ковток»«голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки» польська
łyk «глитати, пити»«ковток»«голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки» польська
łkać «глитати, пити»«ковток»«голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки» польська
lykati «ковтати» праслов’янська
*lъkati праслов’янська
lygati «тс.» праслов’янська
*lъkajǫ праслов’янська
*lъkati праслов’янська
lokati «хлебтати» праслов’янська
lykati праслов’янська
лы́кать «жадібно пити» російська
лык (лык-лык)] (виг.) російська
лык-лык російська
slucken «ковтати, плакати» середньоверхньнімецька
Ikať «плакати, нарікати» словацька
polknúť «ковтнути» словацька
lȋkati «хлептати; сьорбати» словенська
polykati «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
polknouti «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
zalykati se «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
lkáti «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
zalknouti se «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
lkáti «виказувати смуток, бідкатися, зітхати; хапати ротом повітря» (ст.) чеська
lъk- ?
glъt- ?
glъtnǫti ?
głtnąć ?
głknąć ?
łkać ?
łykać ?

лік «лічба; результати підрахунків; [число, кількість; велика кількість Ж]»

запозичення з польської мови (звукові форми з лиможуть бути власними, успадкованими з праслов’янської мови);
п. lik «кількість», як і р. [лик] «лічба, число», бр. лік, лічы́ць, др. ликъ «лічба, кількість», ч. [líčit, ličiť] «рахувати», слц. ст. ličiť, вл. ličic, нл. licyś «тс.», зводиться до псл. півн. [likъ] «рахунок», [ličiti] «рахувати», пов’язаних, очевидно, з псл. ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним», яке збереглося в укр. ли́чити «бути до лиця», р. ст. і діал. личи́ть «лицювати, глянцювати, полірувати», ч. líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]», слц. líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]», болг. лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]», м. личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати», схв. ли́чити, лȗчӣм «бути подібним», [líčiti, lîčīm] «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити», ст. «формувати», слн. líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати», стсл. личити «оголошувати»;
від первісного значення «робити знак, робити видимим» розвинулось значення «рахувати», далі «розповідати»;
не зовсім ясне генетичне співвідношення з лит. lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки», лтс. lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі», яке пов’язується також з лат. licēre «бути виставленим на продаж», licērī «торгуватися», licet «можна, годиться»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безли́чча «незліченність»
безлік «дуже велика кількість»
бе́зліч «тс.»
бе́злічно
вилі́чувати «підраховувати; відраховувати; вираховувати»
ві́длік
ві́дліч «віднімання»
відлі́чений
за́лік
заліко́вий
личба́ «лічба»
личи́ти «тс.»
лі́ка «тс.»
лічба́
лічбува́ти «рахувати»
лі́чений «дуже малий кількісно»
лі́чення
лічи́лка
лічи́льний
лічи́льник
лічи́ти «рахувати; враховувати; вважати»
лічі́льник «той, хто рахує»
лічі́ння
лічма́ «ліком»
налі́чений «який існує у великій кількості»
налі́чувати
недо́лі́к «недогляд; дефект; відсутність належної кількості»
недолі́ку «приблизно»
недолі́чуватися
недоо́блік
незліче́нне «незліченно»
незліче́нний «незчисленний»
незліче́но «тс.»
незлічи́мий
незлі́чний «тс.»
неполічи́мий «незліченний»
о́блік
обліко́вець
обліко́вувати «вести облік»
облікува́ти «підрахувати; визнати» (док.)
о́бліч «розрахунок»
облі́чувати «підраховувати кількість; обраховувати»
облі́чуватися «розраховуватися»
пере́лік
перелі́ка «підрахунок; перекличка»
перелі́чувальний
перео́блік
поліча́ти «вміщувати»
ро́злік «розрахунок»
розлі́чувати
розлі́чуватися «підраховувати, лічити»
уличити
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лік білоруська
лічы́ць білоруська
лича́ «бути видимим, впадати в очі; бути подібним; [оголошувати]» болгарська
ličic верхньолужицька
ликъ «лічба, кількість» давньоруська
licēre «бути виставленим на продаж» латинська
licērī «торгуватися» латинська
licet «можна, годиться» латинська
lĩkt «домовлятися, погоджуватися на торзі» латиська
lykúoti «рахувати; робити на чомусь знаки» литовська
личи «оздоблювати, бути подібним, відповідним; бути до лиця; розголошувати» македонська
licyś «тс.» нижньолужицька
lik «кількість» польська
likъ «рахунок» (півн.) праслов’янська
ličiti «рахувати» праслов’янська
ličiti «формувати, оздоблювати; бути видимим, бути подібним» праслов’янська
лик «лічба, число» російська
личи́ть (ст.) російська
личи́ть (діал.) російська
ли́чити сербохорватська
лȗчӣм «бути подібним» сербохорватська
líčiti «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» сербохорватська
lîčīm «кричати, оголошувати; продавати на аукціоні; малювати, оздоблювати; фарбувати; білити» сербохорватська
ličiť (ст.) словацька
líčiť «малювати; живо оповідати, [білити]» словацька
líčiti «поліпшувати, оздоблювати, полірувати, малювати» словенська
личити «оголошувати» старослов’янська
ли́чити «бути до лиця» українська
líčit «рахувати» чеська
líčiti «малювати, прикрашати; описувати; [білити]» чеська
ličiť чеська

сердолі́к «напівдорогоцінний камінь, різновид халцедону»

запозичення з російської мови;
р. сердоли́к походить від гр. σαρδόνυξ «тс.» (пор. стсл. сардониксъ, сардоникии «тс.»), утвореного з основ іменників σάρδιον «камінь із Сард (у Лідії)» і ὄνυξ «онікс (коштовний камінь)», очевидно, тотожного з ὄνυξ «ніготь», спорідненим з псл. nogъtь, укр. ні́готь;
на ґрунті російської мови відбулося зближення з основами р. се́рдце і лик «обличчя»;
бр. сердалі́к, болг. сердоли́к;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сердалі́к білоруська
сердоли́к болгарська
σαρδόνυξ «тс.» (пор. стсл. сардониксъ, сардоникии «тс.») грецька
σάρδιον «камінь із Сард (у Лідії)» грецька
ὄνυξ «онікс (коштовний камінь)» грецька
ὄνυξ «ніготь» грецька
nogъtь праслов’янська
сердоли́к російська
се́рдце «обличчя» російська
лик «обличчя» російська
сардониксъ старослов’янська
сардоникии старослов’янська
ні́готь українська

поли́к «верхня частина рукава сорочки; поперечна вишивка на верхній частині рукава сорочки, на кінцях рушника»

пов’язане з лик «обличчя», лице́;
пор. р. [поли́чье] «портрет»;
зближення з р. эполе́ты «еполети», [полеты] «тс.» (Преобр. ІІ 93) необґрунтоване;
р. [полика́] «наплічник сорочки; жіночі наплічні прикраси», бр. [полі́к] «наплічник, уставка», [па́лік] «кольорова вишивка на рукаві», п. [роłуk] «наплічник сорочки», [роlik] «тс.» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

по́лик «знак»
поли́ка «тс. Нед; слід О»
по́лики́ «вишивки на рукавах і грудях жіночих сорочок Нед, Ме; квадратні клини на плечах у сорочці, що збираються біля коміра, наплічники ЛексПол»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
полі́к «наплічник, уставка» білоруська
па́лік «кольорова вишивка на рукаві» білоруська
роłуk «наплічник сорочки» польська
роlik «тс.» (з укр.) польська
поли́чье «портрет» російська
эполе́ты «еполети» російська
полеты «тс.» російська
полика́ «наплічник сорочки; жіночі наплічні прикраси» російська
лик «обличчя» українська
лице́ українська

ули́ка «доказ»

запозичення з російської мови;
р. ули́ка «тс.», уличи́ть пов’язані з лик, лицо́, яким відповідають укр. лик «обличчя», лице́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ули́ка «тс.» російська
уличи́ть російська
лик російська
лицо російська
лик «обличчя» українська
лице українська

ли́ко

псл. lyko «лико», пов’язане з lǫćiti ‹*lǫk- «в’язати» (з переходом on›у);
споріднене з лит. lùnkas «лико, кора липи, верби», лтс. lûks, прус. lunkan «тс.»;
менш обгрунтоване пов’язання (Machek ESJČ 345; Fortunatov AfSIPh 11, 572) з дінд. lúñcati «рве, смикає, обдирає, лущить»;
р. лы́ко, бр. лы́ка, п. вл. нл. łyko, ч. lýko, слц. lyko, болг. ли́ко́, м. лико, схв. лȕко, лȕк(а), слн. līko, líčje, стсл. лыко;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́ки «задирка»
ликове́ць «короїд» (ент.)
ли́ковий «жилавий»
ли́ковий «зроблений з лика; (перен.) поганий, несправжній»
ликува́тий «схожий на лико; [волокнистий, жилавий]»
ли́ча «конопляне лико»
лича́к «плетене з лика або іншого матеріалу селянське взуття; (перен.) вбога людина»
личака́р
ли́чаний
ли́чка «постоли, личаки» (мн.)
ли́чко «вузька поперечна нашивка на погонах» (мн. ли́чки)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лы́ка білоруська
ли́ко́ болгарська
łyko верхньолужицька
lúñcati «рве, смикає, обдирає, лущить» давньоіндійська
lûks латиська
lùnkas «лико, кора липи, верби» литовська
лико македонська
łyko нижньолужицька
łyko польська
lyko «лико» праслов’янська
*lǫk- «в’язати» (з переходом on›у) праслов’янська
lǫćiti праслов’янська
lunkan «тс.» прусська
лы́ко російська
лȕко сербохорватська
лȕк(а) (а) сербохорватська
lyko словацька
līko словенська
líčje словенська
лыко старослов’янська
lýko чеська

лу́кно «гніздо бобра» (заст.)

псл. *lǫkъnо «посудина з кори дерева; міра зерна, меду», пов’язане, очевидно, з *lękti «гнути», lǫčiti «з’єднувати», укр. лучи́ти і, далі, з lyko, укр. ли́ко;
зіставлялося з гр. λίκνον «віялка; плетена колиска» (Matzenauer 246; Mikl. EW 175);
р. [лукно́] «корзина з лози, коробка з лубу; міра зерна, борошна», луко́шко «кошик», бр. луко́шка «тс.», др. лукъно «діжечка, корзинка; міра місткості», п. ст. łukno «посудина; міра меду», ч. ст. lukno «берестяна корзина; міра зерна або меду», слц. [lukno] «кошик з кори; стара міра зерна», нл. łuknaško «перегородка в скрині», схв. ст. лу̏кно «міра хліба; данина священику», слн. lǫ́kno «данина священику», lukno «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лукно «міра меду»
полуко́вщина «оброк по одному грошу від лукна»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
луко́шка «тс.» білоруська
λίκνον «віялка; плетена колиска» грецька
лукъно «діжечка, корзинка; міра місткості» давньоруська
łuknaško «перегородка в скрині» нижньолужицька
łukno «посудина; міра меду» (ст.) польська
*lǫkъnо «посудина з кори дерева; міра зерна, меду» праслов’янська
*lękti «гнути» праслов’янська
lǫčiti «з’єднувати» праслов’янська
lyko праслов’янська
lyko праслов’янська
лукно́ «корзина з лози, коробка з лубу; міра зерна, борошна» російська
луко́шко «кошик» російська
лу̏кно «міра хліба; данина священику» (ст.) сербохорватська
lukno «кошик з кори; стара міра зерна» словацька
lǫ́kno «данина священику»«тс.» словенська
lukno «данина священику»«тс.» словенська
лучи́ти українська
ли́ко українська
lukno «берестяна корзина; міра зерна або меду» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.