ЛИГА — ЕТИМОЛОГІЯ

ли́ка́ти «ковтати»

висловлювались малопереконливі припущення про походження західнослов’янського кореня lъk- від первісного синонімічного glъt- «глитати» (glъtnǫti › głtnąć › › głknąć › łknąć звідки łkać: łykać – Nitsch MPKJ III 291 – 292), про спорідненість псл. *lъkati, lykati з lokati «хлебтати» (Brückner 310 – 311), про походження українських і білоруських форм з польської мови (Brückner 310 – 311);
іє. *(s)leuk-/(s)leug(*(s)lū˜k-/(s)lūg-) «ковтати»;
псл. lykati «ковтати», ітератив до *lъkati, *lъkajǫ поряд з lygati «тс.» звуконаслідувального походження;
звукова форма дієслів у різних слов’янських мовах відтворює комплекс коротких уривчастих звуків, які виникають при ковтанні, плачі, хлипанні та ін;
разом з тим, обидва варіанти кореня (з k і g) походять, очевидно, вже з індоєвропейської прамови;
пор. лит. lùk (вигук на позначення жадібного ковтання, lùkinti «жадібно ковтати», гр. λύζω «гикати, плакати, тремтіти», λυγκαίνω «голосно плакати; гикати», дірл. slucim (‹*sIunk-o) «ковтаю», свн. slucken «ковтати, плакати»;
р. [лы́кать] «жадібно пити», [лык (лык-лык)] (виг.), бр. [лы́каць] «ковтати, глитати, пити», [лыгну́ць] «жадібно випити», [лкаць] «глитати», [лкнуць] «проковтнути», п. łykać «глитати, пити», łyk «ковток», łkać «голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки», ч. polykati «ковтати», polknouti «проковтнути», zalykati se «задихатися, захлинатися», lkáti «голосно плакати, нарікати», zalknouti se «задихнутися», ст. lkáti «виказувати смуток, бідкатися, зітхати; хапати ротом повітря», слц. Ikať «плакати, нарікати», [polknúť] «ковтнути», болг. [ли́кам] «дуже бажаю», слн. [lȋkati] «хлептати; сьорбати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

злига́ти «зжерти»
злок «ковток»
лиґ «ковток»
ли́га «ненажера»
ли́ґавка «глотка»
лига́ти «ковтати; їсти, пити зі смаком, з жадобою»
ли́ґа́ти «ковтати»
лиґну́ти «ковтнути»
лигону́ти «ковтнути великим ковтком»
лик «ковток»
ли́кну́ти «ковтнути»
нали́ганий «п’яний; який об’ївся»
налига́тися «наїстися»
полига́ти «поковтати»
про́лик «глотка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лы́каць «ковтати, глитати, пити» білоруська
лыгну́ць «жадібно випити» білоруська
лкаць «глитати» білоруська
лкнуць «проковтнути» білоруська
ли́кам «дуже бажаю» болгарська
λύζω грецька
λυγκαίνω грецька
slucim давньоірландська
*sIunk-o давньоірландська
*(s)leuk-/(s)leug(*(s)lū˜k-/(s)lūg-) «ковтати» індоєвропейська
lùk «ковтаю» (вигук на позначення жадібного ковтання, lùkinti «жадібно ковтати», гр. λύζω «гикати, плакати, тремтіти», λυγκαίνω «голосно плакати; гикати», дірл. slucim (‹*sIunk-o) литовська
lùkinti литовська
łykać «глитати, пити»«ковток»«голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки» польська
łyk «глитати, пити»«ковток»«голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки» польська
łkać «глитати, пити»«ковток»«голосно плакати, хлипати, заходитися від плачу, видавати під час плачу уривчасті звуки» польська
*lъkati праслов’янська
lokati «хлебтати» праслов’янська
lykati праслов’янська
lykati «ковтати» праслов’янська
*lъkati праслов’янська
lygati «тс.» праслов’янська
*lъkajǫ праслов’янська
лы́кать «жадібно пити» російська
лык (лык-лык)] (виг.) російська
лык-лык російська
slucken «ковтати, плакати» середньоверхньнімецька
Ikať «плакати, нарікати» словацька
polknúť «ковтнути» словацька
lȋkati «хлептати; сьорбати» словенська
polykati «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
polknouti «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
zalykati se «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
lkáti «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
zalknouti se «ковтати»«проковтнути»«задихатися, захлинатися»«голосно плакати, нарікати»«задихнутися» чеська
lkáti «виказувати смуток, бідкатися, зітхати; хапати ротом повітря» (ст.) чеська
lъk- ?
glъt- ?
glъtnǫti ?
głtnąć ?
głknąć ?
łkać ?
łykać ?

лі́га «об’єднання окремих осіб, організацій, держав; асоціація»

запозичення з французької мови;
фр. ligue через іт. ст. liga «тс.» і слат. liga «зв’язок» походить від лат. ligo, ligāre «зв’язувати», спорідненого з псл. ligati «тс.», укр. лига́ти;
р. болг. м. схв. ли́га, бр. лі́га, п. ч. слц. вл. нл. liga, слн. líga;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́га білоруська
ли́га болгарська
liga верхньолужицька
liga «тс.» (ст.) італійська
ligo латинська
ligāre «зв’язувати» латинська
ли́га македонська
liga нижньолужицька
liga польська
ligati «тс.» праслов’янська
ли́га російська
ли́га сербохорватська
liga «зв’язок» середньолатинська
liga словацька
líga словенська
лига́ти українська
ligue французька
liga чеська

лига́ть «бігти великими кроками»

неясне;
можливо, виникло на основі лигнути «ударити» (пор. уда́ритися «побігти», ударитись навтікача і под.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

лиги́ «втекти» (дати)]
лигону́ти «поспішно втекти»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лигнути «ударити» (пор. уда́ритися «побігти», ударитись навтікача і под.) українська
уда́ритися українська
ударитись навтікача українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України