ЛЕВАДА — ЕТИМОЛОГІЯ
лева́да «присадибна ділянка землі з сінокосом, городом чи садом; [площа біля церкви О]»
запозичення з середньогрецької мови;
сгр. λιβάδιον «лука, зрошена рівнина» пов’язане з гр. λείβω «ллю, проливаю», λοιβή «узливання (на честь богів)», спорідненими з лат. lībo «справляю узливання богам, жертвую», лит. líeti «лити», лтс. liet, псл. liti «тс.», укр. ли́ти;
р. лева́да, бр. [лява́да], др. ливада «лука», п. [lewada] (з укр.), болг. лива́да, м. ливада, схв. лùвада, слн. liváda «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ліва́да
«квітник нагороді»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лява́да | білоруська |
| лива́да | болгарська |
| λείβω «ллю, проливаю» | грецька |
| λοιβή «узливання (на честь богів)» | грецька |
| ливада «лука» | давньоруська |
| lībo «справляю узливання богам, жертвую» | латинська |
| liet | латиська |
| líeti «лити» | литовська |
| ливада | македонська |
| lewada (з укр.) | польська |
| liti «тс.» | праслов’янська |
| лùвада | сербохорватська |
| λιβάδιον «лука, зрошена рівнина» | середньогрецька |
| liváda «тс.» | словенська |
| ли́ти | українська |
| лева́да | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України