ЛАСКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *laska, очевидно, пов’язане з прикметником *lasъ «ласий»;

р. бр. др. болг. ла́ска, п. łaska, ч. слц. láska «любов», м. ласка «лестощі», схв. лȁска «тс.», слн. láskanje «лестощі; ласка», стсл. ласкати «пестити» (Супр..);

псл. lasica (Іasъka) «Mustela nivalis», похідне від прикметника lasъ «лискучий, з білими плямами», оскільки тварина має попелясто-каштанове забарвлення при білому черевці (Вярэніч Белар. лінгв. 13, 67 – 68; Младенов 270; Mikl. EW 160);

менш обґрунтоване пов’язання з laska «любов, прихильність», вжитим у найменуванні тварини з мотивів табу (Трубачев ЭИРЯ II 29 – 30; ЭССЯ 14, 37 – 38; пор. болг. невесту́лка «ласиця»), з lasъ «жадібний, охочий» (Bern. I 691) чи з ла́ститися, через те що тварина легко піддається прирученню (Rostafiński Rozprawy 55, 260 – 268; Brückner 307), або реконструкція псл. *vъlasъka і зіставлення з герм. wisulō(n), двн. wisula, нвн. Wiesel «ласиця» (Machek ESJČ 320; Holub – Lyer 281);

сумнівне зближення з перс. rāsū «ласиця» (Moszyński PZJP 132);

р. ла́ска «Mustela», [ласица], бр. ла́сіца, ла́ска, др. ласица, п. łasica, łaska, ч. lasice, слц. lasica, нл. lasyca, łaska, болг. діал. м. ла́сица, схв. лáса, лȁсица, слн. (pod)lásica «тс.»;

очевидно, результат перенесення назви тварини ла́сочка «ласиця, ласка», семантично зближеної з словами ласка́вий, ла́ска;

р. ла́ститься, бр. ла́шчыцца, [ла́сціцца], п. łaszczyć się – пов’язане з ла́ска, [ла́скатися] «ластитися» Ж, як пусти́ти з пуска́ти;

псл. lasta, lastovica, lastavica, очевидно, як і lasica «ласиця», пов’язане з lasъ «темний з білим черевом чи грудьми», за характером забарвлення майже всіх видів ластівок (Птицы СССР 402 – 405);

менш обґрунтовані припущення про спорідненість з ла́ска, ла́ститися, зумовлену нібито тим, що ластівка завжди була одним з найулюбленіших птахів у слов’ян (Фасмер – Трубачев II 463; Трубачев ЭИРЯ II 29 – 32; ЭССЯ 14, 42 – 43), з лит. lakstýti «літати», lakstùs «швидкий, прудкий», лтс. lakstît «стрибати, бігати вперед і назад» (Фасмер II 463; Преобр. І 436; Горяев 182; Sławski І 514; Младенов 271; Bern. I 692; Mikl. EW 161; Fraenkel ZfSlPh 11, 45 – 47), з ірл. los «хвіст», кімр. llost, брет. lost «тс.» (Rozwadowski Rozprawy 25, 4 – 11), як і виведення від звуконаслідувального *last- (glast-, hlast-, chlast-) «стук, хлоп» (Machek ZfSlPh 20, 35; Holub – Lyer 509; Schuster-Šewc 763 – 764; Lětopis 23/2, 143 – 147) або пов’язання з lapotati «швидко говорити» (Machek ESJČ 694);

р. ла́сточка, заст. ла́стовица, [ла́стица, ла́стка, ла́ствица, ла́стовка, ла́стушка], бр. ла́стаўка, др. ластовица, р.-цсл. ластɤна «вид ластівки», ластɤнъ «тс.», п. [lastówka, lasztówka, łastawka, łastówka, łasztówka] (з ч., укр., бр.), ч. [laštovice, laštovka], vlaštovka, слц. lastovica, вл. łastojca, łastojčka, полаб. lostövéica, болг. ла́стовица, ла́ставица, м. ластовица, схв. лáста, лáставица, лȁстовица, слн. lástovica, lástovka, стсл. ластовица;

обидва фонетичні варіанти кореня псл. *lъsk-, lysk-, які розрізняються в більшості слов’янських мов, в українській мові закономірно злились в одній звуковій формі лис(к)-;

до цього ж етимологічного гнізда примикає п. ls(k)nąć się «блищати», стсл. льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати»);

псл. *lъskъ ‹ *lŭskъ, lyskъ ‹ *lūskъ, lъskati, lyskati, споріднені з lysъ «лисий», lučь «промінь», luna «місяць»;

пов’язується також (Потебня РФВ 1, 80) з р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга»), укр. [ла́сий] «темний з білою плямою»;

р. лоск, лосни́ться, бр. [лоск] (з р.?), п. łysk «блиск», łyskać (się) «блищати», łysnąć «тс.», ч. lesk (ст. род. в. lsku) «блиск», lesknouti se «блищати, вилискувати», слц. lesk, lesknúť sa, болг. лъ́скам «блищати», [лиска] «іскра», м. ласка «блищить», лиска «слюда», схв. [лȁскати се] «блискати» (про блискавку), [лȕскати] «блищати», слн. lèsk «блиск», [leskáti (se)] «виблискувати», [lískati se] «світити», стсл. оулыскати сѧ «усміхатися»;

не зовсім ясне;

здебільшого пов’язується з ла́ска, ласка́ти;

зіставлялося також (Brückner 307, 309) із звуконаслідувальними словами п. łosk-, łesk- (пор. укр. [ло́скати]) па позначення різних шумів;

р. [ласкота́ть, лоскота́ть], бр. [ласката́ць, ло́скат], п. łaskotać, łoskotać, łaskotki, вл. łaskotać, łoskotać, łoskot, нл. łaskośiś;

термінологічне значення «личинка» в деяких слов’янських мовах походить від фр. larve, нім. Lárve «тс.» (з первісного значення «маска», яка нібито маскує справжній вигляд комахи, термін запроваджено К. Ліннеєм);

лат. lārva «злий дух; привид, скелет; маска» пов’язується з lār «добрий дух, що охороняє», Larēs «боги, душі померлих, що охороняють домашнє вогнище», ст. lăsēs «духи», лат. lascīvus «похітливий, розпутний», псл. laska, lasъ» укр. ла́ска, ла́сий;

запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво польської;

р. [ля́рва] «тс.; виснажена тварина», бр. [ля́рва] «розпусна жінка; неохайна жінка», п. larwa «(зоол.) личинка; маска; привид; [бридке обличчя; бридка, неохайна жінка]», ч. larva «(зоол.) личинка; (вульг.) обличчя; (ст.) маска, машкара, маскарадний костюм», слц. larva «(зоол.) личинка; маска», вл. larwa «маска», нл. Iarba «тс.», болг. м. ла́рва (зоол.) «личинка», схв. лȃрва «(зоол.) личинка; маска», слн. lárfa «маска», lárva «тс.»;

звучати різко, пронизливо», [ля́савці́] «гра, в якій один гравець, тримаючи руки під долонями другого, намагається їх вихопити і вдарити по руках супротивника» Г, Ж, ляск «ляскання, лящання», [ля́скавица] «дитяча гра» Л, [ляскави́ца] «грім; вид дитячої гри» ЛПол, ля́скіт, ляскотіння, [ляскуо́тка] «дерев’яне брязкальце на шиї худобини» Ник, ляскотня́, ляску́ха «цокотуха», [лясо́та] «хлопання батогом», ляски́й «який лящить; голос ний», ляскотли́вий, ляску́чий «тс.», [ля́ско] «голосно» Ж, виля́скувати «плескаючи, ляскати, утворювати гучні звуки; голосно співати (про птахів)», ви́ляск, ві́дляск «відзвук», ві́длясок «відголосок, луна», [зля́щити] «звести нанівець» Я, [за́ляски] «звуки від удару, хлопання» Я, наля́скати «нахлопати, надавати ляпасів; набазікати», наляща́ти «накричати», [обля́скати] «обляпати», [пеpеля́скати] «перестати хлопати батогом», підля́скувати «ляскати; ляскати в такт», [поляща́ти] «поляскати, (про звук) різко, пронизливо роздаватись якийсь час», приля́скувати «ляскаючи, супроводжувати мелодію, ритм, дію», розля́скатися «почати хлопати», розляща́тися «розкричатися різким голосом»;

псл. les-, l’as- (виг.), leskati, l’askatі, звуконаслідувальні утворення, паралельні до loskati «ляскати», l’apati;

пор. лтс. lęska «ляскуха»;

р. [лясь] «хлоп, стук», ля́скать, [лёскать] «хлопати, тріскати, ляскати батогом», [леща́ть] «хлопати крилами; голосно і без упину говорити; бр. лясь «брязь, хлюп», ля́скаць, ляската́ць, [лешча́ць՛] «голосно сваритися, кричати», др. ляскати «голосно чавкати», п. [leszczeć] «лунати», ч. [l’eškotat’] «стукати зубами», болг. [ла́скам] «штовхати, лупцювати», слн. lȅsk «лясь», leskáti «ляскати, плескати», [lȅsk] «кінець батога»;