ЛАСИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

ла́сий «смачний, принадний; охочий, жадібний»

споріднене з дінд. lаṣati ( ‹ *lalsati) «бажає», lālasaḥ «жадібний, жадаючий», abhi-laṣaḥ «бажання», гр. λιλαίομαι (‹ *λιλάσιομαι) «палко бажаю, жадаю», лат. lascīvus «пустотливий, похітливий», гот. lustus «бажання», двн. lust, нвн. Lust «тс.», дірл. lainn (‹*lasni) «жадібний»;
псл. пн. lasъ «ласий»;
іє. *las-/ l̥s- «бажати»;
можливо, зводиться до того самого первісного кореня з рухомим s- *l-s-/(s-)l-, що й лаз;
зіставлялося також з лит. lasýti «збирати дзьобом», lèsti «дзьобати», гот. lisan «збирати», дангл. lesan «тс.» (Mikl. EW 161; Matzenauer LF 9, 190; Pedersen IF 5, 47);
р. [ла́сый], бр. ла́сы, п. łasy;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зала́сний «чарівний»
зала́сся «захоплення, потяг»
лас «смак, бажання»
ласа́ч «ласун»
ла́сити «вабити»
ла́ситися «прагнути»
ла́сівка «час, коли є багато ласощів»
ласі́й «ласун»
ласни́й «смачний»
ласо́та «ласолюб, розпусник »
ласо́ха «хтива жінка»
ласощі
ла́сува́ти «їсти що-небудь смачне»
ласуватися «тс. ласитися»
ласу́н
ласу́нка
ласу́ха «ласунка; [хтива жінка ЖЬ, [ласько́] «ласун»
ла́цний «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́сы білоруська
lustus «бажання» готська
lisan «збирати» готська
λιλαίομαι «палко бажаю, жадаю» (‹ *λιλάσιομαι) грецька
*λιλάσιομαι грецька
lesan «тс.» давньоанглійська
lust давньоверхньонімецька
lаṣati «бажає» ( ‹ *lalsati) давньоіндійська
lālasaḥ «жадібний, жадаючий» давньоіндійська
abhi-laṣaḥ «бажання» давньоіндійська
*lalsati давньоіндійська
lainn «жадібний» (‹*lasni) давньоірландська
*lasni давньоірландська
*lasni давньоірландська
*las-/ l̥s- «бажати» індоєвропейська
lascīvus «пустотливий, похітливий» латинська
lasýti «збирати дзьобом» литовська
lèsti «дзьобати» литовська
Lust «тс.» нововерхньонімецька
łasy польська
lasъ «ласий» (пн.) праслов’янська
*l-s-/(s-)l- праслов’янська
ла́сый російська
лаз українська

ла́сий «чорний або рудий з білим черевом чи грудьми»

споріднене з лтс. luõss «жовтий з сірим відтінком, половий», можливо, також з lase «крапля, пляма, цятка», lãsaîns «поцяткований», лит. lãšas «крапля», lãšinti «капати, крапати», р. [лоса́] «гладінь води, освітлена сонцем»;
у кінцевому рахунку, можливо, пов’язане з ли́сий;
зіставлення з лтс. lapsa «місце» (Mühl.Endz. II 440 – 441), р. лоск (Горяев 181), болг. влас «волос, шерсть» (БЕР III 316) менш переконливі;
р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга», [ла́сина] «тс.», [ла́сить] «залишати плями або смуги», п. [łasij] «віл з темною спиною», [łaska] «вид диких качок (чорна з білою плямою)», болг. лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.), схв. [lasa] (назва бурої кози), [lasac] (назва вола);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ласи́ста «чорна з білими смугами спіднизу» (про вівцю)
ласі́й «віл з білим черевом і кінцем хвоста»
ласнове́нький «блискучий, лискучий»
ла́ся (кличка корови з червоною спиною і білим черевом; кличка лисої корови; кличка рябої корови)
підла́сий «з білим черевом»
підла́систий «тс.»
ўасуля «корова з білим черевом»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
влас «волос, шерсть» болгарська
лас «з лискучою шерстю» (про коня, мула і под.) болгарська
luõss «жовтий з сірим відтінком, половий» латиська
lase «крапля, пляма, цятка» латиська
lãsaîns «поцяткований» латиська
lapsa «місце» латиська
lãšas «крапля» литовська
lãšinti «капати, крапати» литовська
łasij «віл з темною спиною» польська
łaska «вид диких качок (чорна з білою плямою)» польська
лоса́ «гладінь води, освітлена сонцем» російська
лоск російська
ла́са «лискуча пляма, смуга» російська
ла́сина «тс.» російська
ла́сить «залишати плями або смуги» російська
lasa (назва бурої кози) сербохорватська
lasac (назва вола) сербохорватська
ли́сий українська

ла́хнути «зазіхати; лакомитися»

очевидно, пов’язане з ла́сий1, [ла́хати] (див.);
слц. [láchať] «жадати, прагнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́хний «пожадливий, ласолюбний, похітливий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
láchať «жадати, прагнути» словацька
ла́сий українська
ла́хати українська

ле́стний «ласий, жадібний, пожадливий; принадний, смачний»

результат семантичної видозміни слова [ле́стний] «улесливий, лукавий», зумовленої впливом семантично і фонетично близьких лести́ти «давати насолоду, бути приємним» і ла́сий «жадібний, пожадливий; принадний, смачний»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ле́стний «улесливий, лукавий» українська
лести́ти «давати насолоду, бути приємним» українська
ла́сий «жадібний, пожадливий; принадний, смачний» українська

лиск «блиск гладкої поверхні»

до цього ж етимологічного гнізда примикає п. ls(k)nąć się «блищати», стсл. льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати»);
пов’язується також (Потебня РФВ 1, 80) з р. [ла́са] «лискуча пляма, смуга»), укр. [ла́сий] «темний з білою плямою»;
псл. *lъskъ ‹ *lŭskъ, lyskъ ‹ *lūskъ, lъskati, lyskati, споріднені з lysъ «лисий», lučь «промінь», luna «місяць»;
обидва фонетичні варіанти кореня псл. *lъsk-, lysk-, які розрізняються в більшості слов’янських мов, в українській мові закономірно злились в одній звуковій формі лис(к)-;
р. лоск, лосни́ться, бр. [лоск] (з р.?), п. łysk «блиск», łyskać (się) «блищати», łysnąć «тс.», ч. lesk (ст. род. в. lsku) «блиск», lesknouti se «блищати, вилискувати», слц. lesk, lesknúť sa, болг. лъ́скам «блищати», [лиска] «іскра», м. ласка «блищить», лиска «слюда», схв. [лȁскати се] «блискати» (про блискавку), [лȕскати] «блищати», слн. lèsk «блиск», [leskáti (se)] «виблискувати», [lískati se] «світити», стсл. оулыскати сѧ «усміхатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́лиск
вили́скувати (ся)
ві́длиск
лискави́ця «заграва»
ли́скавка «блискавка; блискуча намистина»
ли́скавочний «блискавичний»
ли́ска́ти «блищати, сяяти»
лискове́ць «яшма»
лисковиця «блискавка»
лисковка «тс.»
лискоті́ти «тс.»
лиску́чий
лисни́тися «лисніти»
лисні́ти (ся)
ли́сну́ти «вилискувати, блищати» (ся)] Г, Пі
лиснючий
лись (виг.)
лища́к «слюда»
лища́ти «блищати»
ли́щик «тс.»
по́лиск
поли́скувати (ся)
пролискуватися «проблискувати»
ул́искувати «блищати, вилискувати» (ся)] Ж, (Me)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лоск (з р.?) білоруська
лъ́скам «блищати» болгарська
лиска «іскра» болгарська
ласка «блищить» македонська
лиска «слюда» македонська
ls(k)nąć się «блищати» польська
łysk «блиск»«блищати»«тс.» (się) польська
łyskać (się) «блиск»«блищати»«тс.» (się) польська
łysnąć «блиск»«блищати»«тс.» (się) польська
blьščati праслов’янська
*lъskъ праслов’янська
*lūskъ праслов’янська
lъskati праслов’янська
lyskati праслов’янська
lysъ «лисий» праслов’янська
lučь «промінь» праслов’янська
luna «місяць» праслов’янська
*lъsk- праслов’янська
lysk- праслов’янська
ла́са «лискуча пляма, смуга» російська
лоск російська
лосни́ться російська
лȁскати се «блискати» (про блискавку) сербохорватська
лȕскати «блищати» сербохорватська
lesk словацька
lesknúť sa словацька
lèsk «блиск» словенська
leskáti (se) «виблискувати» (se)] словенська
lískati se «світити» словенська
льѱати сѧ «тс.» (з іншим вокалізмом кореня, як у псл. blьščati, стсл. бльѱати сѧ «блищати») старослов’янська
бльѱати сѧ старослов’янська
оулыскати сѧ «усміхатися» старослов’янська
ла́сий «темний з білою плямою» українська
лис(к)- українська
lesk «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) чеська
lesknouti se «блиск»«блищати, вилискувати» (ст. род. в. Isku) чеська
lsku чеська
lsku чеська
lsku чеська
lsku чеська
lsku чеська

ло́хати «жадати, прагнути; відчувати голод; сумувати, знемагати» (за чим)

псл. loxati «жадати, прагнути», пов’язане чергуванням голосних з *laxati «тс.», укр. [ла́хнути] «зазіхати; лакомитися», [ла́хний] «пожадливий, ласолюбний» і далі з ла́сий, ла́ситися;
недостатньо обгрунтоване виведення (Hern. І 734) з іє. *lēs-, *lǝs- «слабий», звідки болг. лош «поганий», схв. lȍš «слабий», слн. lóšen «тс.», р. [ло́ший] «поганий», а також, можливо, [ло́ха] «дурна жінка», як і зіставлення з нвн. locken «вабити, принаджувати»;
менш переконливо пов’язується з укр. [лох] «страх», [ло́хати] «полохати» (Куркина Этимология 1972, 77; Mikl. EW 172);
бр. [ла́хаць] «тинятися; говорити нісенітниці», п. lоchać się «проявляти статевий інстинкт» (про свиней), слц. lôchať «жадібно пити; хлебтати», слн. [lohnéti] «переслідувати; прагнути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зало́хати «занудитися (за чим)»
зало́хнути «тс.»
лох «пристрасть, пристрасне бажання»
ло́хатися
ло́хний «жадібний, пожадливий»
ло́хник «жадібна, користолюбна людина»
ло́хнути «тс. Ж; бути у відчаї»
ло́хня «жадібність, жадоба»
ло́шити «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́хаць «тинятися; говорити нісенітниці» білоруська
лош «поганий» болгарська
*lēs- індоєвропейська
*lǝs- «слабий» індоєвропейська
locken «вабити, принаджувати» нововерхньонімецька
lоchać się «проявляти статевий інстинкт» (про свиней) польська
loxati «жадати, прагнути» праслов’янська
*laxati «тс.» праслов’янська
ло́ший «поганий» російська
ло́ха «дурна жінка» російська
lȍš «слабий» сербохорватська
lôchať «жадібно пити; хлебтати» словацька
lóšen «тс.» словенська
lohnéti «переслідувати; прагнути» словенська
ла́хнути «зазіхати; лакомитися» українська
ла́хний «пожадливий, ласолюбний» українська
ла́сий українська
ла́ситися українська
лох «страх» українська
ло́хати «полохати» українська

люштикува́ти «весело жити»

запозичення з польської мови;
п. заст. lusztykować «бавитися, гуляти, бенкетувати», lostować «тс.» пов’язані з lusztyk «бенкет, гулянка, забава, бесіда», [luśtyk] «тс.», яке походить від нвн. lustig «веселий», пов’язаного з Lust «радість» (свн. двн. lust «тс.»), спорідненим з днн. гол. шв. lust, дангл. lust, англ. lust, дісл. lyst, losti, дат. lyst, гот. lustus «тс.», псл. lasъ, укр. ла́сий «охочий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

люштик «тс.»
лю́штик «розвага»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lust англійська
lust голландська
lustus «тс.» готська
lust давньоанглійська
lust давньоверхньонімецька
lyst давньоісландська
losti давньоісландська
lust давньонижньонімецька
lyst датська
lustig «веселий» нововерхньонімецька
Lust «радість» (свн. двн. lust «тс.») нововерхньонімецька
lusztykować «бавитися, гуляти, бенкетувати» польська
lostować «тс.» (заст.) польська
lusztyk «бенкет, гулянка, забава, бесіда» (заст.) польська
luśtyk «тс.» польська
lasъ праслов’янська
lust середньоверхньнімецька
ла́сий «охочий» українська
lust шведська

ля́рва «шлюха; мерзотниця, негідниця Пі» (лайл.)

запозичене з латинської мови, можливо, через посередництво польської;
лат. lārva «злий дух; привид, скелет; маска» пов’язується з lār «добрий дух, що охороняє», Larēs «боги, душі померлих, що охороняють домашнє вогнище», ст. lăsēs «духи», лат. lascīvus «похітливий, розпутний», псл. laska, lasъ» укр. ла́ска, ла́сий;
термінологічне значення «личинка» в деяких слов’янських мовах походить від фр. larve, нім. Lárve «тс.» (з первісного значення «маска», яка нібито маскує справжній вигляд комахи, термін запроваджено К. Ліннеєм);
р. [ля́рва] «тс.; виснажена тварина», бр. [ля́рва] «розпусна жінка; неохайна жінка», п. larwa «(зоол.) личинка; маска; привид; [бридке обличчя; бридка, неохайна жінка]», ч. larva «(зоол.) личинка; (вульг.) обличчя; (ст.) маска, машкара, маскарадний костюм», слц. larva «(зоол.) личинка; маска», вл. larwa «маска», нл. Iarba «тс.», болг. м. ла́рва (зоол.) «личинка», схв. лȃрва «(зоол.) личинка; маска», слн. lárfa «маска», lárva «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лє́рва «проститутка»
я́рва «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ля́рва «розпусна жінка; неохайна жінка» білоруська
ла́рва «личинка» (зоол.) болгарська
larwa «маска» верхньолужицька
lārva «злий дух; привид, скелет; маска» латинська
lār «добрий дух, що охороняє» латинська
Larēs «боги, душі померлих, що охороняють домашнє вогнище» латинська
lăsēs «духи» (cn/) латинська
lascīvus «похітливий, розпутний» латинська
ла́рва «личинка» (зоол.) македонська
Iarba «тс.» нижньолужицька
Lárve «тс.» (з первісного значення «маска», яка нібито маскує справжній вигляд комахи, термін запроваджено К. Ліннеєм) німецька
larwa «(зоол.) личинка; маска; привид; [бридке обличчя; бридка, неохайна жінка]» польська
laska праслов’янська
lasъ праслов’янська
ля́рва «тс.; виснажена тварина» російська
лȃрва «(зоол.) личинка; маска» сербохорватська
larva «(зоол.) личинка; маска» словацька
lárfa «маска»«тс.» словенська
lárva «маска»«тс.» словенська
ла́ска українська
ла́сий українська
larve французька
larva «(зоол.) личинка; (вульг.) обличчя; (ст.) маска, машкара, маскарадний костюм» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.