ЛАПКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́па «стопа, нога тварини, птаха»
псл. lapa «нога тварини, птаха»;
споріднене з лит. lópa «лапа», лтс. lãpa «тс.», гот. lōfa «долоня», двн. laffa, дісл. lófi, дангл. lof «тс.», курд. lapk «лапа», дат. lab, шв. labb «тс.»;
іє. *lōрā «рука, лапа», пов’язане з *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги»;
р. бр. болг. ла́па, п. łapa, [dłapa], ч. tlapa, м. лапа, слн. lápa, стсл. лапа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапа́й
«з великими незграбними лапами, руками»
ла́па́нчик
(назва зайця в казці)
лапа́тий
«з великими лапами, з великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки); який падає, йде великими краплями, сніжинами (про опади)»
ла́пка
(в ткацькому верстаті, у верстаті для тесання тощо)
лапки́
«значки для виділення прямої мови, цитат, заголовків тощо; [вид узору для вишивання]»
ла́пки
«хутро з лап тварини»
лапко́
(кличка собаки з товстими лапами)
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає важкі, повільні кроки)
розла́пистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́па | білоруська |
| ла́па | болгарська |
| lōfa «долоня» | готська |
| lof «тс.» | давньоанглійська |
| laffa | давньоверхньонімецька |
| lófi | давньоісландська |
| lab | датська |
| *lōрā «рука, лапа» | індоєвропейська |
| *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги» | індоєвропейська |
| lapk «лапа» | курдська |
| lãpa «тс.» | латиська |
| lópa «лапа» | литовська |
| лапа | македонська |
| łapa | польська |
| dłapa | польська |
| lapa «нога тварини, птаха» | праслов’янська |
| ла́па | російська |
| lápa | словенська |
| лапа | старослов’янська |
| tlapa | чеська |
| labb «тс.» | шведська |
ла́пати «торкати, мацати, хапати рукою; [ловити]»
псл. lapati «хапати, ловити», lapiti «схопити, спіймати», яке виводиться із звуконаслідувального вигуку lap (Sławski IV 468, 473 – 474; Machek ESJČ 320; Holub – Lyer 281; Holub – Kop. 129; Bezlaj ESSJ II 124; Bern. I 690) або розглядається як похідне від лапа (Горяев 181; Брандт РФВ 22, 248; Ułaszyn WS II 200 – 201);
вважається також ітеративом від незасвідченого дієслова *lopiti (SchusterŠewc 762);
р. ла́пать, ла́пить, бр. ла́паць, п. вл. łapać «ловити, хапати», ч. lapati, слц. lapať, нл. łapaś «тс.», болг. ла́пам «хапаю», м. лапа «ловить», схв. слȁпити «схопити», слн. lápati «хапати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лапцем
«навпомацки»
вла́пати
«схопити»
вла́пити
«тс.»
залапцюва́ти
«схопити і міцно тримати в руках»
лап
(виг.)
лапани́на
«постійне лапання»
ла́пка
«пастка»
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає облапування з метою знаходження чогось)
лапу́н
«той, що любить лапати»
лапчи́вий
«зажерливий, жадібний»
лапши́вий
«тс.»
обла́пити
«облапати»
о́блапки
«навпомацки»
по́лапцем
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́паць | білоруська |
| ла́пам «хапаю» | болгарська |
| łapać «ловити, хапати» | верхньолужицька |
| лапа «ловить» | македонська |
| łapaś «тс.» | нижньолужицька |
| łapać «ловити, хапати» | польська |
| lapati «хапати, ловити» | праслов’янська |
| lapiti «схопити, спіймати» | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| lap | праслов’янська |
| *lopiti | праслов’янська |
| ла́пать | російська |
| ла́пить | російська |
| слȁпити «схопити» | сербохорватська |
| lapať | словацька |
| lápati «хапати» | словенська |
| лапа | українська |
| lapati | чеська |
ла́пики «калюжниця, Caltha palustris L. » (бот.)
пов’язане з [ла́пик] «латка»;
пор. лата́ття «Nymphaea; [глечики жовті; калюжниця]», пов’язане з лата́ти, ла́тка;
первісно назва стосувалась, очевидно, водяних рослин латаття і глечиків жовтих, листя яких покриває поверхню водойм подібно до латок (БСЭ 23, 593, 596);
р. [лапишник] «глечики жовті, Nuphar luteum (L.) Smith.», [лапушки́] «калюжниця», [ла́пушки] «латаття, Nymphaea L. », бр. [лапка] «калюжниця», [лапушок] «тс.», [лопух] «тс.; латаття; глечики жовті»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапу́х
«глечики, Nuphar L.»
лапу́шша
«латаття біле, Nymphaea alba L.»
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лапка «калюжниця» | білоруська |
| лапушок «тс.» | білоруська |
| лопух «тс.; латаття; глечики жовті» | білоруська |
| лапишник «глечики жовті, Nuphar luteum (L.) Smith.» | російська |
| лапушки́ «калюжниця» | російська |
| ла́пушки «латаття, Nymphaea L. » | російська |
| ла́пик «латка» | українська |
| лата́ття «Nymphaea; [глечики жовті; калюжниця]» | українська |
| лата́ти | українська |
| ла́тка | українська |
Євла́мпій
через церковнослов’янську мову запозичено з грецької;
гр. Εὐλάμπιος (жін. ρ. Εὐλαμπία) походить від прикметника εὐλαμπής «блискучий, осяйний» (букв. «добросвітний»), утвореного від прикметникової основи εὐ- «добрий» та іменника λαμπάς, -άδος «смолоскип; лампада»;
р. Евла́мпий, Евла́мпия, бр. Яўла́мп, Яўла́мпій, Яўла́мпія, болг. Евла́мпий, Евлампи́я, стсл. Євлампии, Євлампъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Євла́мпія
Лапко́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Яўла́мп | білоруська |
| Евла́мпий | болгарська |
| Εὐλάμπιος походить від прикметника εὐλαμπής «блискучий, осяйний» (жін. ρ. Εὐλαμπία)(букв. «добросвітний») | грецька |
| Евла́мпий | російська |
| Євлампии | старослов’янська |
| Евла́мпия | українська |
| Яўла́мпій | українська |
| Яўла́мпія | українська |
| Евлампи́я | українська |
| εὐ- «добрий» | ? |
| -άδος «смолоскип; лампада» | ? |
ла́пик «латка» (у загадці про капусту: Лапик на лапику, а й голки не було)
псл. Іаръ «клапоть, латка», lapьtъ «клапоть»;
споріднене з лит. lõpas «латка, клапоть; клапоть землі», lópyti «лагодити, латати», лтс. lãpît «те», lãps «латка», алб. l’арё «ганчірка, клапоть», гр. λέπω «знімаю оболонку, обдираю», λώπη «оболонка, убрання», λέπος (с. р.) «кора»;
іє. *lер- «обдирати кору»;
р. [ла́па] «латка», [ла́пик] «клапоть, латка, ділянка землі», [лапото́к] «клапоть», [ла́пить] «латати», бр. ла́пік «пляма іншого кольору; латка», ла́піць «латати», схв. [лап] «кусок сукна; клапоть землі», лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі», слн. [lapet] «ділянка землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ла́па
«великий і широкий лист рослини»
лапа́стий
«широколистий; широкий, великий (пролистя); крупний (про сніг, дощ)»
лапата́че
«клапті»
(зб.)
лапа́тий
ла́пичка
«ділянка землі, що залишилася після поділу»
лапко́
«босяк, голодранець»
ла́поть
«клапоть»
ла́пті
«обшлаги»
лапува́тий
«лапатий»
(про сніг)
лапу́ра
«босяк; шахрай»
лапухова́тий
«листатий»
лапуши́на
«листя на качанах кукурудзи»
лапуши́нє
«тс.»
лапча́стий
«тс.»
пола́піть
«полатати »
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| l'арё «ганчірка, клапоть» | албанська |
| ла́пік «пляма іншого кольору; латка» | білоруська |
| ла́піць «латати» | білоруська |
| λέπω «знімаю оболонку, обдираю» | грецька |
| λώπη «оболонка, убрання» | грецька |
| λέπος «кора» | грецька |
| *lер- «обдирати кору» | індоєвропейська |
| lãpît «те» | латиська |
| lãps «латка» | латиська |
| lõpas «латка, клапоть; клапоть землі» | литовська |
| lópyti «лагодити, латати» | литовська |
| lаръ «клапоть, латка» | праслов’янська |
| lapьtъ «клапоть» | праслов’янська |
| ла́па «латка» | російська |
| ла́пик «клапоть, латка, ділянка землі» | російська |
| лапото́к «клапоть» | російська |
| ла́пить «латати» | російська |
| лап «кусок сукна; клапоть землі» | сербохорватська |
| лàпат «шматок, клапоть, ганчірка; клапоть землі» | сербохорватська |
| lapet «ділянка землі» | словенська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України