ЛАНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ла́нка «складова частина (кільце) ланцюга; найменша організаційна одиниця; [низка намиста; кожна з ямок у землі, по яких катають м’яч у дитячій грі тієї ж назви; виплетена частина батога Ж]»

неясне;
найімовірніше, пов’язане з свн. lanne «ланцюг», запозиченим як окреме слово (Bern. I 689) або як перша частина складного ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug);
оскільки другою частиною останнього є іменник Zug «ряд, низка», перша частина – свн. lanne – могла усвідомлюватися як «окреме кільце, окрема ланка ланцюга»;
р. [ла́нка] «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ланкови́й «керівник ланки»
ланкува́ти «бути ланковим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*Lann-zug нововерхньонімецька
Zug «ряд, низка» нововерхньонімецька
ла́нка «ямка для позначення меж городків (при грі в скраклі)» російська
lanne «ланцюг» середньоверхньнімецька
lanne «окреме кільце, окрема ланка ланцюга» середньоверхньнімецька
ланцю́г (‹нвн. *Lann-zug) українська


глузд «розум, сенс, свідомість; (первісно) мозок» (збережене у виразі глузди відбити?)

загальноприйнятої етимології не має;
виводиться (Bern. I 308 – 309) з псл. (сх.) [gluzdъ] «мозок» ‹ *gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного mozgъ у звʼязку з виглядом мозку), що повʼязане з такими словами того самого кореня, як *glьzьnь (укр. гле́зень), *glьjь (укр. глей), gliva (укр. гли́ва), glina (укр. гли́на), glistъ (укр. глист) *glěnъ (укр. глінь), а також укр. гли́зявий, в основі яких лежить поняття чогось слизького;
у такому разі, очевидно, споріднене з снн. klōt «грудка, куля», свн. klōӡ «грудка» (‹пгерм. *klauta-), дінд. glāúḥ «пака, купа», а також норв. klyse «слизувата грудка», снн. klus «маса»;
через семантичну ланку «гладкий, ковзкий, слизький» може бути повʼязане також з р. [глузди́ть] «ковзатися», [глу́дкий] «гладкий, слизький», [глудь] «гладінь, ожеледь», лит. glaudùs «гладко прилеглий», gludùs «гла́дкий», glaũsti «щільно прикладати, пригорнутися», glúdoti «лежати пригорнувшися», лтс. glauda «гладкість, гладінь», glaũdît «гладити, пестити», gluds «гладкий, слизький»;
менш імовірне зближення (Bern. I 308 – 309; Фасмер І 416) з двн. glau «розумний, розсудливий», гот. glaggwo, glaggwuba «точний», дісл. glǫggr «розумний, ясний, гострий»;
р. (пд.) [глузд] «розум, памʼять, мозок», бр. глузд «розум, мозок», глузды «мозок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безглу́здий
безглу́здіти
безглу́здя
глу́зди «нутрощі, тельбухи Л; розум Me»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глузд «розум, мозок» білоруська
glaggwo готська
glau «розумний, розсудливий» давньоверхньонімецька
glāúḥ «пака, купа» давньоіндійська
glǫggr «розумний, ясний, гострий» давньоісландська
glauda «гладкість, гладінь» латиська
glaudùs «гладко прилеглий» литовська
klyse «слизувата грудка» норвезька
gluzdъ «мозок» (сх.) праслов’янська
глузди́ть «ковзатися» російська
глузд «розум, памʼять, мозок» (пд.) російська
klōӡ «грудка» (‹пгерм. *klauta-) середньоверхньнімецька
klōt «грудка, куля» середньонижньонімецька
klus «маса» середньонижньонімецька
гли́зявий українська
глузды «мозок» українська
*gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного mozgъ у звʼязку з виглядом мозку) ?
*glьzьnь (укр. гле́зень) ?
*glьjь (укр. глей) ?
gliva (укр. гли́ва) ?
glina (укр. гли́на) ?
*glěnъ (укр. глінь) ?
ланку «гладкий, ковзкий, слизький» ?
глу́дкий «гладкий, слизький» ?
глудь «гладінь, ожеледь» ?
gludùs «гла́дкий» ?
glaũsti «щільно прикладати, пригорнутися» ?
glúdoti «лежати пригорнувшися» ?
glaũdît «гладити, пестити» ?
gluds «гладкий, слизький» ?
glaggwuba «точний» ?

гунджю́к «один з мотузів, якими підвʼязують полотнища сіток морського невода до рами»

запозичення з турецької мови;
тур. güncük «шматок шкіри, в яку загортають парус» є похідним від gön «шкіра», спорідненого з туркм. гӧн, аз. каз. ног. кӧн, тат. башк. кӳп, узб. кун, тув. хӧм «шкіра», чув. чӗн «сирицева шкіра»;
зміна значення, мабуть, відбулася вже в українській мові через семантичну ланку «мотузок із шкіри»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кӧн азербайджанська
кӳп башкирська
кӧн казахська
кӧн ногайська
кӳп татарська
хӧм «шкіра» тувинська
güncük «шматок шкіри, в яку загортають парус» турецька
гӧн туркменська
кун узбецька
чӗн «сирицева шкіра» чуваська
gön «шкіра» ?
ланку «мотузок із шкіри» ?

ра́нці «старий, порваний одяг, ганчір’я»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з [ра́нтє] «лахміття» або з ра́м’я «руб’я; лахміття»;
могло зазнати впливу з боку слова ла́нці «ганчірки, лахміття»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ра́нтє «лахміття» українська
ра́м'я «руб’я; лахміття» українська
ла́нці «ганчірки, лахміття» українська

ламкота́ти «жалібно кричати»

звуконаслідувальне утворення, подібне до белькота́ти, клекота́ти;
болг. ла́нкам «белькотати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́нкам «белькотати» болгарська
белькота́ти українська
клекота́ти українська

ла́нець «обідранець, старець»

відоме тільки в українській мові утворення, яке виникло з першої частини складного слова р. іст. ландмилиция (так іменувалася частина війська за царювання Єлизавети), що зводиться до нім. Land «земля, країна»);
через лінивство і свавілля солдат ландміліції назва ланець набула негативного змісту;
оформлення слова суфіксоподібним елементом -(е)ц(ь) могло відбутися під впливом близького за значенням п. іст. łanzknecht «німецький найманий солдат» (з нім. Lándsknecht «тс.»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ла́нец «баламут, нахаба»
ланци «солдати ландміліції (XVIII ст.)» (‹ ландци)
ла́нці «старі поношені речі, ганчір’я»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Land «земля, країна» німецька
Lándsknecht німецька
łanzknecht «німецький найманий солдат» (іст.), (з нім. Lándsknecht «тс.») польська
ландмилиция (іст.), (так іменувалася частина війська за царювання Єлизавети) російська
ланець українська
-(е)ц(ь) українська
ь ?

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.