ЛАМІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ла́ма «південноамериканська тварина родини верблюдів, Lama glama» (зоол.)
через посередництво німецької або французької мови (н. Láma, фр. lama) запозичено з іспанської;
ісп. llama походить від кеч. llama «тс.»;
р. бр. болг. м. схв. лáма, п. ч. вл. lama, слц. слн. láma;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лáма | білоруська |
| лáма | болгарська |
| lama | верхньолужицька |
| llama | іспанська |
| llama «тс.» | кечуа |
| лáма | македонська |
| Láma | німецька |
| lama | польська |
| лáма | сербохорватська |
| láma | словацька |
| láma | словенська |
| lama | французька |
| lama | чеська |
| лáма | ? |
лама́ти
псл. lomiti, ітератив lamati;
далі зіставляється з лит. lomà «балка», лтс. lãma «улоговина», болг. лам «яма, рів» (ЭССЯ 14, 25 – 26; Būga RR І 450 – 451; Trautmann 162; Mühl. – Endz. II 438; Skok II 316);
іє. *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який»;
споріднене з лит. lãmyti «ламати», lamìnti «м’яти, гнути, ламати», lìmti «надломлюватися, ламатися», lúomas «частина; смуга, ділянка землі», лтс. limt «згинатися під важкою ношею», luôms «раз; улов; пласт, ряд», прус. limtwei «ламати», двн. lam (нвн. lahm) «кульгавий», luōmi «слабий, безсилий», свн. lemen «робити кульгавим», дісл. lami «кульгавий, покалічений»» можливо, також алб. lemë (lamë) «тік; олійниця»;
р. лома́ть, ломи́ть, бр. лами́ць, [ломи́ць], др. ламати, ломити, п. łamać, łomić, ч. lámat, lomit, слц. lámať, lomiť, вл. łamać, lemić, нл. łamaś, łomiś, полаб. lümět, болг. ломя́, м. ломи, схв. лòмити, слн. lomíti, стсл. ломити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лім
ви́лом
відла́мок
відло́мок
за́лім
зало́м
зало́ма
«обвалений берег»
зало́ми́стий
«звивистий; [стрімкий ВеУг]»
злам
злама́ч
(присяги)
зла́мний
зла́мок
«уламок»
злім
злом
зло́мок
«уламок»
зло́мщик
лама́к
«різновид плуга»
(заст.)
лама́ка
«бительня»
лама́льниця
«тс.»
ламане́ць
«шматок (хліба)»
ла́маний
ламани́на
«ревматизм, ломота»
ламани́ця
«терниця»
ла́манка
«тс.; складна рушниця О»
ламанці́
«шулики (ламані коржі з маком)»
ла́мань
«поламані предмети; сухі гілляки й дерева, що впали на землю»
ла́мар
«хмиз»
лама́чка
«терниця»
ламкий
ла́мня
«бительня»
ламу́ха
«тс.»
ламу́чий
«ламкий»
лім
«уламки; сушняк»
лімки́й
«тс.»
лом
«тс.; поламані предмети; загострений металевий стрижень»
лома́ґа
«ломака»
ломаґува́тий
«неотесаний; грубий»
лома́дже
«сушняк, хмиз»
лома́ка
ломакува́тий
«тс.»
ломанець
«ламаний корж (до маку)»
лома́ти
лома́ччя
ломе́ць
«ломота»«ломака»
ломиґа́ти
«бити ломакою»
ломи́ти
ломі́га
«тс.»
ло́між
«сушняк, відпалі гілки»
ло́міт
«гуркіт; ламання»
ло́мка
ло́мки
«місце, де б’ють лід»
(льодові)]
ломки́й
ломова́тий
«ламкий, крихкий»
ломови́й
ломови́к
«візник, що перевозить важкі вантажі; кінь для важких вантажів»
ломови́тий
«тс.»
ломо́та
ломота́ти
«ламати, сіпати»
(про біль у суглобах)
ломоті́ти
«тс.»
ломо́тний
ломуля́
«хмиз; ломаччя»
лому́ха
«бительня»
надла́м
надло́м
напроло́м
недо́ламок
недо́ло́мок
незла́мний
незло́мний
о́бла́мок
облі́мок
«нижня частина рога від його основи»
(у гребінників)
обло́м
обло́мок
«обвал (гори)»
(гори)] Ж
перела́м
перело́м
перело́ма
«змова (проти кого)»
пола́мка
поло́м
поломи́ло
«незграбна людина, яка все ламає»
поло́мка
поломок
«уламок»
приломи́тися
«пристосуватися, приловчитися»
прило́мок
«вощина, приліплена у вулику, призначеному для поселення роя»
прола́м
проло́м
проло́ми́на
розла́м
розла́мувач
ро́злім
розло́м
ула́мок
ула́мок
«уламок»
уло́мний
«крихкий, ламкий; кволий»
уло́мність
«крихкість, ламкість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lemë «тік; олійниця» (lamë) | албанська |
| lamë | албанська |
| лами́ць | білоруська |
| ломи́ць | білоруська |
| лам «яма, рів» | болгарська |
| ломя́ | болгарська |
| łamać | верхньолужицька |
| lemić | верхньолужицька |
| lam «кульгавий» (нвн. lahm) | давньоверхньонімецька |
| luōmi «слабий, безсилий» | давньоверхньонімецька |
| lami «кульгавий, покалічений» | давньоісландська |
| ламати | давньоруська |
| ломити | давньоруська |
| *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який» | індоєвропейська |
| lãma «улоговина» | латиська |
| limt «згинатися під важкою ношею» | латиська |
| luôms «раз; улов; пласт, ряд» | латиська |
| lomà «балка» | литовська |
| lãmyti «ламати» | литовська |
| lamìnti «м’яти, гнути, ламати» | литовська |
| lìmti «надломлюватися, ламатися» | литовська |
| lúomas «частина; смуга, ділянка землі» | литовська |
| ломи | македонська |
| łamaś | нижньолужицька |
| łomiś | нижньолужицька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lümět | полабська |
| łamać | польська |
| łomić | польська |
| lomiti | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| limtwei «ламати» | прусська |
| лома́ть | російська |
| ломи́ть | російська |
| лòмити | сербохорватська |
| lemen «робити кульгавим» | середньоверхньнімецька |
| lámať | словацька |
| lomiť | словацька |
| lomíti | словенська |
| ломити | старослов’янська |
| lámat | чеська |
| lomit | чеська |
луг «поросла травою і кущами лука; (заст.) низина, поросла лісом; [пасовище біля річки Ж, сінокісна низина Ч; рід верби ВеЗн]»
були спроби знайти споріднені слова в неіндоєвропейських мовах (Oštir AAS I 94, Ill 160);
безпідставно пов’язувалося з дісл. lyng «вереск», шв. lingon, ст. ljung «брусниця» (Charpentier Le Mond Oriental l 222), з прус. wangus «лука», гот. waggs «поле, лука», днн. wang «поле, нива», дісл. vangr «поле, луг» (Vaillant RÉS 18, 76–77);
малопереконлива гіпотеза про cуфіксальний характер -g- в псл. lǫgъ і про його спорідненість з болг. лам «яма, рів», лтс. lāms, lāma, лит. lomà «зниження грунту, калюжа, яма» (Moszyński PZJP 161);
зіставляється далі з дат. lung «болотистий грунт», шв. Lungen (назва місцевості) (Petersson AfSlPh 34, 376);
іє. *leng- «гнути, кривити» є варіантом синонімічного іє. *lenk-, звідки псл. lǫka «лука, луг», lǫkъ «лук» (зброя);
споріднене з лит. léngė ( = lénkė) «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле», lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати», алб. lëngor «гнучкий»;
псл. *lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото», пов’язане чергуванням голосних з *lęga «низина, яма», яке простежується в р. [ля́га] «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях», п. кашуб. [lëga] «низина», [lëgnoc są] «викривлятися на дощі і сонці», [lëgłi] «низинний; сідлуватий (про коня)»;
р. луг «лука; [низина над річкою; пасовище]», бр. луг «лука, сінокіс», др. лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука», п. łag, ч. luh «лука; ліс над річкою», ст. «ліс; лісова лука; долина», слц. luh «волoгий ліс; гай над водою», вл. łuh «болото, трясовина», нл. ług «болото, болотиста долина, волога лука», болг. лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище», м. лаг «гай», схв. лу̑г «ліс, гай», слн. lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]», стсл. лѫгъ «гай, невеликий ліс»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
залу́жжя
залу́жити
«перетворити (земельну ділянку) в луг»
луга́р
«той, xто переховується в лузі; розбійник»
лугарюва́ти
«переховуватися в лузі»«низина»
(заст.)
луги́на
«лугова трав’яниста рослинність»
лугі́вка
«лугова річка»
луго́в'є
«заплавна лука»
лугови́й
луго́ви́на
«луг; місце, де раніше був луг; [низина Гриц; лугова трав’яниста рослинність МСБГ; вид лози Ж; лоза для кошиків О; прибережна сінокісна низина Ч; лісова галявина, покрита травою Ч; луг за полями Ч; розораний луг Ч]»
лужа́йка
«невеликий луг біля річки; поляна, поросла травою Ч, [лужа́нка] «галявина; прибережний луг»
лужанки́
«лісові луки»
(мн.)
лу́жжя
«низина, яка затоплюється весняною водою»
лужи́на
«луг; [лоза для кошиків О; вид верби ВеЗн»
лу́жка
«низина, поросла лісом»
лу́жки
«заплавна лука; болото, поросле кущами»
розлу́г
«великий луг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lëngor «гнучкий» | албанська |
| луг «лука, сінокіс» | білоруська |
| лам «яма, рів» | болгарська |
| лъг «лісок серед лугу; лука; пасовище» | болгарська |
| łuh «болото, трясовина» | верхньолужицька |
| waggs «поле, лука» | готська |
| lyng «вереск» | давньоісландська |
| vangr «поле, луг» | давньоісландська |
| wang «поле, нива» | давньонижньонімецька |
| лугъ «ліс; болото; низина; заплавна лука» | давньоруська |
| lung «болотистий грунт» | датська |
| *leng- «гнути, кривити» | індоєвропейська |
| *lenk- | індоєвропейська |
| lëga «низина» | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lëgłi | кашубський |
| lëgnoc są | кашубський |
| lāms | латиська |
| lāma | латиська |
| lomà «зниження грунту, калюжа, яма» | литовська |
| léngė «нижче розташована земля; низько розташована лука, поле» ( = lénkė) | литовська |
| lingúoti «рухатися туди й сюди; схилятися; хитатися; кивати, колихати» | литовська |
| lénkė | литовська |
| lénkė | литовська |
| lénkė | литовська |
| лаг «гай» | македонська |
| ług «болото, болотиста долина, волога лука» | нижньолужицька |
| lëga «низина» | польська |
| lëgnoc są «викривлятися на дощі і сонці» | польська |
| lëgłi «низинний; сідлуватий (про коня)» | польська |
| łag | польська |
| -g- | праслов’янська |
| lǫgъ | праслов’янська |
| lǫka «лука, луг» | праслов’янська |
| lǫkъ «лук» (зброя) | праслов’янська |
| *lǫgъ «кривизна, зниження поверхні землі; низький ліс, прибережні зарості; болото» | праслов’янська |
| *lęga «низина, яма» | праслов’янська |
| wangus «лука» | прусська |
| ля́га «калюжа, яма з водою, болото; низьке вологе місце в заростях» | російська |
| луг «лука; [низина над річкою; пасовище]» | російська |
| лу̑г «ліс, гай» | сербохорватська |
| luh «волoгий ліс; гай над водою» | словацька |
| lóg «гай, низький ліс; [невелика низина; лука над водою]» | словенська |
| лѫгъ «гай, невеликий ліс» | старослов’янська |
| luh «лука; ліс над річкою» | чеська |
| lingon | шведська |
| ljung «брусниця» (ст.) | шведська |
| Lungen (назва місцевості)(Petersson AfSlPh 34, 376) | шведська |
ля́ма «широкий ремінь для перетягування або переноски вантажів; пристрої, якими кріплять або відкривають що-небудь; довга важка служба; [дугоподібне дерев’яне знаряддя, яке охоплює груди і за допомогою якого тягнуть човен, рибальську сітку та ін.; сам процес перетягування Ж]»
припускається можливість запозичення з фінно-угорських мов (пор. фін. lämsä «петля, аркан, повід», саам. lamca «вуздечка», комі letś «петля») з заміною -(ь)ца › -ка (Kalima 158);
неясне;
можливо, запозичене з російської мови, в якій не має певної етимології;
зіставлялося з кімр. llуfan «шнур», лит. лтс. làmata «пастка», айсор. лама «вуздечка» (Горяев 199);
виводиться також (Richhardt 74; КЭСРЯ 251; Bern. I 700) від п. lama «обшивка, кайма, край»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
lamka
«тс.»
заля́мистий
«запопадливий»
заля́мити
«захопити, запопасти»«лямка; [ремінь, вірьовка, підв’язка, петля; пересування суден проти течії за допомогою бурлаків; сумка, торба, заплічний мішок; спина]»
лемі́я
«група рибалок, які в лямах тягнуть невід»
ля́ма
«заплічний мішок»
ля́мка
«тс.»
ля́мка
«лямка»
лямува́ти
«тягнути задопомогою лямки»
лямцо́вка
«лямка, якою тягнуть човен по річці»
лямчи́к
«рибалка, що працює біля невода»
ля́мщик
«робітник на рибних промислах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лама «вуздечка» | айсорська |
| llуfan «шнур» | кімрська |
| letś | комі-зирянська |
| làmata «пастка» | латиська |
| làmata «пастка» | литовська |
| lama «обшивка, кайма, край» | польська |
| lamca | саамська |
| -ка | українська |
| -(ь)ца | українська |
| lämsä | фінська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України