ЛАВИНА — ЕТИМОЛОГІЯ

лави́на «маса снігу, льоду, що зсувається з гірських схилів»

запозичене, очевидно, через посередництво російської мови з італійської;
іт. lavina «тс.» походить від слат. lavina (Іаbīnа), яке зводиться, мабуть, до якогось доіндоєвропейського слова, що означало «камінь» (Kluge–Mitzka 427– 128);
пов’язується також, як і іт. lava «вулканічна лава», з лат. lābor «спускаюся, скочуюся»;
р. болг. схв. лави́на, бр. лаві́на, п. вл. lawina, ч. lavina, слц. слн. lavína, м. лавина;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лаві́на білоруська
лави́на болгарська
lawina верхньолужицька
lavina «тс.» італійська
lava «вулканічна лава» італійська
lābor «спускаюся, скочуюся» латинська
лавина македонська
lawina польська
лави́на російська
лави́на сербохорватська
lavina середньолатинська
Іаbīnа «камінь» середньолатинська
lavina словацька
lavina словенська
lavina чеська


ла́ва «дошка на стояках, на яку сідають або кладуть що-небудь, ослін; парта; [вузенький місток, кладка; частина знаряддя з двох дошок для стискування чогось; вид картярської гри]»

парта;
місток», полаб. lovó «лава; стежка через болото», болг. ла́вица «лава, полиця», слн. láva «низький буфет, сервант»;
псл. lava «лава, дошка для сидіння і лежання» (‹ «відрізана дошка»);
споріднене, можливо, з лит. lóva «ліжко, пари», лтс. lâva «нари, лава, приполок», якщо балтійські форми не є запозиченнями з слов’янських мов (Brückner 307);
зіставляється далі з дінд. lunā́ti «ріже»;
іє. *leu- «відтинати, відрізати»;
недостатньо обґрунтовані припущення про зв’язок р. [ла́ва] «складені на гілках дерева дошки, на яких сидить мисливець, чатуючи на великого звіра» з псл. loviti (Соболевский РФВ 70, 94–95), чи про запозичення його з шв. lafe «пари, стеля» або фін. lawa «нари, поміст» (Грот ФЗ 1, 461);
р. [ла́ва] «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг», бр. ла́ва «ослін», др. лавица «лава, ослін», п. вл. нл. ława, ч. [laval, lavice «тс.», слц. lávka, lavica «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лави́на «лава»
ла́ви́ця «ослін; вися чий місток; полиця, до якої кріпиться гончарний круг»
лави́че «лави, ослони» (зб.)
ла́вка «лава, осліп; ткацьке знаряддя для в’язання ничениць; [підвіконня Л; кладка через потік, річку Ж; загін, смужка поля Ж; фуганок; деталь санок, кросен та ін. О; одна з двох паличок у лавчастому замку]»
ла́вки «довгий рубанок»
ла́вочка «дощечка, по якій бджоли вповзають до вулика»
лавчи́на «погана лава»
лапча́стий (у гуцульських хатах)
нала́вник «покривало для лави»
о́бла́вка «кільце на боці корабля Ж; борт судна Пі»
о́блавок «борт (судна)»
перела́вка «лава для прання; пліт на річці для полоскання білизни; місток, кладка»
пола́вочник «покривало для лави»
прила́вκα «прилавок, стойка; лежанка, припічок; скринька або шафа для збруї»
при́ла́вок «стойка; [частина лави вздовж стіни до дверей під полицею для посуду]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ла́ва «ослін» білоруська
ла́вица болгарська
ława верхньолужицька
lunā́ti давньоіндійська
лавица «лава, ослін» давньоруська
*leu- індоєвропейська
lâva латиська
lóva литовська
ława нижньолужицька
lovó полабська
ława польська
lava праслов’янська
loviti праслов’янська
ла́ва російська
ла́ва «лава, ослін; пліт; поміст (на річці, озері); кладка, місток; поріг» російська
lávka «тс.» словацька
lavica «тс.» словацька
láva словенська
lawa фінська
laval «тс.» чеська
lavice «тс.» чеська
lafe шведська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.