КІНВА — ЕТИМОЛОГІЯ
кі́нва «кухоль, цебрик»
запозичене з німецької мови (можливо, через посередництво польської);
найімовірніше, джерелом слова є двн. channa (нвн. Kanne) «глек» з огляду на кореневий голосний о, який відповідає давньому германському а, і звукосполучення ev (пор. укр. це́рква, п. cerkiew);
менш імовірне пов’язання (Фасмер II 311; Machek ESJČS 218; Bern. I 558) з свн. kanne «тс.»;
походження німецького слова не з’ясоване;
р. [ко́новь] «глек», [ко́новка] «тс.», бр. ко́наўка «кухоль», п. konew «кінва», ч. konev, [konva], слц. kanva, [konva], полаб. ťönåi, слн. kónva «тс.», стсл. конобъ «казан»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко
коні
ко́ноб
«цебер»
коно́вець
коно́вка
коновля
коновок
коно́пка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́наўка «кухоль» | білоруська |
| channa «глек» (нвн. Kanne) | давньоверхньонімецька |
| Kanne | нововерхньонімецька |
| ťönåi | полабська |
| cerkiew | польська |
| konew «кінва» | польська |
| ко́новь «глек» | російська |
| ко́новка «тс.» | російська |
| kanne «тс.» | середньоверхньнімецька |
| kanva | словацька |
| konva | словацька |
| kónva «тс.» | словенська |
| конобъ «казан» | старослов’янська |
| це́рква | українська |
| konev | чеська |
| konva | чеська |
ка́нов «кухоль; бідон»
запозичення з німецької мови;
нвн. Kánne «тс.», свн. kanne, двн. channa походить від лат. canna «очерет, комиш», пізніше «бочка з вивідною трубкою»;
на українському ґрунті відбулося зближення з запозиченим раніше кі́нва (коні́вка, коно́вка) того ж походження;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́нва
кано́вка
кановца́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| channa | давньоверхньонімецька |
| canna «очерет, комиш» | латинська |
| Kánne «тс.» | нововерхньонімецька |
| kanne | середньоверхньнімецька |
| кі́нва (коні́вка, коно́вка) | ? |
кінь «Equus L.» (зоол.)
менш переконливі пов’язання (Moszyński PZJP 235–236) з псл. skopiti «каструвати», зближення (Трубачев Назв. дом. жив. 51) з лат. caper «цап», гр. κάπρος «кабан» або виведення (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55) з монгольської мови;
виводиться ще з кельт, *konko- «кінь» (ЭССЯ 10, 197– 198);
псл. konь, – не зовсім ясне;
очевидно, становить етимологічну єдність з псл. komonь «кінь», укр. комонь і псл. kobyla, укр. коби́ла, але взаємний фонетичний стосунок цієї групи слів поки що задовільно не з’ясований;
р. бр. конь, др. конь, п. koń, ч. kůň, слц. kôň, вл. kón, нл. koń, болг. кон, м. коњ, схв. кȍњ, слн. kònj, стсл. конь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кінва́
«коні»
(зб.)
кінни́к
«стайня»
кінни́ця
«тс. Г; кіннота Ж»
кінни́чка
«упряжка»
кінно́та
кінно́тник
кі́нський
ќнни́к
«кавалерист»
конва́
коненя́
кони́на
«кінське м’ясо; кінський екземпляр»
конівництво
конова́
«тс.»
ко́нюх
коню́ший
коню́шня
коня́
коня́к
«кінський гній»
коня́ка
коня́р
коня́рня
«стайня»
коня́рство
коня́тина
«(м’ясо) конина»
коня́чий
конячи́на
«шкапа»
коня́чка
око́нити
«зробити кінним»
(заст.)
па́кінь
«шкапа»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| конь | білоруська |
| кон | болгарська |
| kón | верхньолужицька |
| κάπρος «кабан» | грецька |
| конь | давньоруська |
| *konko- «кінь» | кельтські |
| caper «цап» | латинська |
| коњ | македонська |
| koń | нижньолужицька |
| koń | польська |
| skopiti «каструвати» | праслов’янська |
| konь | праслов’янська |
| komonь «кінь» | праслов’янська |
| kobyla | праслов’янська |
| конь | російська |
| кȍњ | сербохорватська |
| kôň | словацька |
| kònj | словенська |
| конь | старослов’янська |
| комонь | українська |
| коби́ла | українська |
| kůň | чеська |
ко́ноб «цебрик»
переконливої етимології немає;
можливо, пов’язане з кі́нва «глечик»;
сумнівне припущення про походження від гіпотетичної форми *kabanos і зв’язок з н. [Hafen] «горщик», лат. саріо «беру», алб. kam «маю» (Loewenthal AfSlPh 37, 386) або про спорідненість з двн. (h)napf «миска, чашка», свн. napf «чаша» (Fick І 514; Срезн. І 1269);
р. [ко́ноб] «таз, глечик (умивальний)», др. конобъ «казан, чан; таз», конобъ, стсл. kônoбъ» «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коно́пка
«коновка, кухоль»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kam «маю» | албанська |
| конобъ «казан, чан; таз» | давньоруська |
| саріо «беру» | латинська |
| Hafen «горщик» | німецька |
| ко́ноб «таз, глечик (умивальний)» | російська |
| napf «чаша» | середньоверхньнімецька |
| kônoбъ» «тс.» | старослов’янська |
| конобъ | українська |
| кі́нва «глечик» | ? |
| *kabanos | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України