КУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

кува́ти «формувати гарячий метал»

псл. kovati, kujǫ «кувати, бити метал молотом»;
споріднене з лит. káuti «бити, кувати», лтс. kaût «бити, рубати; убивати», двн. houwan «рубати, завдавати ударів», нвн. hauen «рубати, сікти; бити, лупцювати; тесати», дісл. hǫggva «тс.; забивати; зрубувати (дерево)», лат. cūdo «б’ю, колю; обробляю метал, кую; карбую», тох. A ko- «убивати», В kau «тс.»;
іє. *kou- або *kāu-/ kəu- «бити»;
р. кова́ть, бр. кава́ць, др. ковати «кувати; заковувати; замишляти (щось погане)», п. kuć «кувати; приковувати; довбати (про дятла); зубрити», ч. kouti «кувати; готувати, плести, затівати», слц. kovať «кувати, обковувати, підковувати», вл. kować «кувати», нл. kowaś «тс.», болг. кова́ «кую; підковую; клепаю, відбиваю; створюю», м. кова «кує; підковує; карбує», схв. кòвати «кувати; карбувати; замишляти», слн. kováti «тс.», стсл. ковати «кувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́ков «виковування»
ви́ковка
закі́вець «металева скріпа, окуття на дерев’яних предметах»
закі́вці́ «металеві окуття, прибиті до верхньої частини ярма і до місця, де ярмо з’єднується з дишлом (війям), щоб запобігти швидкому зносові цих частин воза»
зако́ви «кайдани»
зако́вка «біль у коней, викликаний тим, що підкова підбита неправильно»
закува́ти
коваленко «син коваля»
ковале́нька «невелике ковадло для відбивання кіс»
коваленя́ «дитина коваля»
ковали́н «тс.»
ковали́ха «дружина коваля»
ковалі́ «вид дитячої іграшки»
ковалі́вна «дочка коваля»
кова́ло «ковадло»
кова́ль «майстер, що куванням обробляє метал; [назва батька новонародженого (на хрестинах); у сполученні холодний к. «слюсар»
кова́льний «який застосовується для кування (про молоток); ковкий Ж»
кова́льня «кузня»
кова́льство
ковальчу́к «підмайстер коваля; син коваля»
ковалюва́ти
ко́ванець «обшитий залізом віз »
ко́ваний
ко́ванка «кування; кована гармата, скріплена залізними обручами Я»
ко́вань «підковування коня; руда Ж; метал Я»
кова́ти «кувати»
кова́ч «коваль»
ко́вка
ковки́й
ко́вний «ковкий»
кува́льний
кува́ч «тс. Г; (іноді) мельник, що наковує млинові жорна Я»
ку́ти «тс.»
на́ковальце «ковадло, слухова кісточка в середньому вусі»
на́ковань «невелике ковадло»
на́ко́вка «візерунок; насічка; оббивка, оковка Ж»
обкува́ти
обку́ти
око́ви «кайдани»
око́вка
окува́ти
оку́ття́
переко́вка
підко́ва «металева пластина, що прибивається до копита коня, до взуття; [металева підбивка на верхній частині ярма]»
поко́в «кування»
прико́в «ланцюг»
прико́ва (у сполученні [на прикові] «на ланцюзі»)
прико́вка
проко́вка
розко́ваний
розко́вка
розку́тий
розкуття́
ско́ва «сковування» (зко́ва)] Я
ско́ваність
ско́вка «залізний обруч, залізний наконечник; оббивка, обшивка»
ско́вувальний
ско́вувач
скува́ти «викувати; охопити з усіх боків; обмежити можливість рухатися, діяти; заморозити; [розбити] Me»
уко́вка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кава́ць білоруська
кова́ «кую; підковую; клепаю, відбиваю; створюю» болгарська
kować «кувати» верхньолужицька
houwan «рубати, завдавати ударів» давньоверхньонімецька
hǫggva «тс.; забивати; зрубувати (дерево)» давньоісландська
ковати «кувати; заковувати; замишляти (щось погане)» давньоруська
*kou- або *kāu-/ kəu- «бити» індоєвропейська
cūdo «б’ю, колю; обробляю метал, кую; карбую» латинська
kaût «бити, рубати; убивати» латиська
káuti «бити, кувати» литовська
кова «кує; підковує; карбує» македонська
kowaś «тс.» нижньолужицька
hauen «рубати, сікти; бити, лупцювати; тесати» нововерхньонімецька
kuć «кувати; приковувати; довбати (про дятла); зубрити» польська
kovati праслов’янська
кова́ть російська
кòвати «кувати; карбувати; замишляти» сербохорватська
kovať «кувати, обковувати, підковувати» словацька
kováti «тс.» словенська
ковати «кувати» старослов’янська
kouti «кувати; готувати, плести, затівати» чеська
kujǫ «кувати, бити метал молотом» ?
A ko- «убивати» ?
kau «тс.» ?

кува́ти «видавати звуки куку» (про зозулю)

результат спрощення давнішого кукува́ти (бр. кукава́ць, п. kukać), пов’язаного з ку́ку́, і наступного зближення з кува́ти (металеві речі);
виведення від псл. kovati «кувати (метал)» (Sławski III 18) позбавлене підстав;
бр. [кува́ць] «кувати» (про зозулю), п. [kować], ст., діал. kuć «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кува́ць «кувати» (про зозулю) білоруська
kować польська
kovati «кувати (метал)» праслов’янська
kuć українська
кукува́ти (бр. кукава́ць, п. kukać) ?
ку́ку́ ?
кува́ти (металеві речі) ?
kuć «тс.» ?

ску́ти «ударом вивести із гри»

пор. п. kuć «кувати; бити», skuć «скувати; побити»;
очевидно, пов’язане з [ку́ти] «кувати»;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kuć «кувати; бити» польська
skuć «скувати; побити» польська
ку́ти «кувати» українська

кут

споріднене з гр. κανϑός «куток ока», лит. kampas «кут», лат. campus «поле», гр. καμπή «вигин, поворот», що зводяться до іє. *kam- (*kam-tho-), *kam-p- «згинати»;
псл. *kǫtъ;
пов’язання з лит. kūtìs «яма, вирита свиньми» (Brückner 225), гр. χοντός «жердина, спис» (Bern. I 602–603), ку́тати (Machek ESJČ 309; Brückner 285–286; Jakobson II 633) або припущення про запозичене латино-романське походження слова (Meillet Études 225–226) непереконливі;
р. [кут] «кут у хаті; широка лава в хаті (від дверей до кута проти печі)», бр. кут, п. kąt, ч. kout, слц. kút, вл. нл. kut, болг. кът, м. кат, схв. кŷт, слн. kót;
Фонетичні та словотвірні варіанти

за́кут «віддалений або малопомітний куток у приміщенні»
за́кутень «віддалене, малопомітне місце; віддалена місцевість, глушина»
за́кутець «кут, ніша, закуток, малопомітне місце»
заку́тє «тс.»
заку́ти́на «закуток»
за́куток
кута́р «килим, яким прикрашають центральний куток хати»
кута́стий
кута́ч «кочерга»
кута́ш «тс. ДзАтл І; місце під піччю для дров МСБГ»
куте́сик «трикутник з прямим кутом»
ку́тний «кутовий»
кутни́к «тс.»
ку́тник «інструмент для вимірювання кутів»
ку́тниця «кутова дошка»
ку́тній
кутня́к «кутній зуб»
кутова́тий «простір землі в «куту»
кутови́й
кутови́на «затока у вигляді кута»
куто́к
куто́чок «зменш. від куто́к; [вид весняної гри]»
кутя́ни «мешканці певної частини села»
кутя́р «той, що сидить у кутку»
куча́нин «сусід (по кутку) на селі»
по́ку́т «почесне місце у кутку справа від входу у селянську хату»
покута́ч «вид залізної кочережки»
поку́тє
поку́тній «який знаходиться біля покуття УРС; [у сполученні: п. ки́шка «дванадцятипала кишка»
по́куття «тс.»
по́куть
при́куток «місце у кутку; прибудований куток»
що зливаються»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кут білоруська
кът болгарська
kut верхньолужицька
κανϑός «куток ока» грецька
καμπή «вигин, поворот» грецька
χοντός «жердина, спис» грецька
*kam- (*kam-tho-) індоєвропейська
campus «поле» латинська
kampas «кут» литовська
kūtìs «яма, вирита свиньми» литовська
кат македонська
kut нижньолужицька
kąt польська
кут «кут у хаті; широка лава в хаті (від дверей до кута проти печі)» російська
кŷт сербохорватська
kút словацька
kót словенська
kout чеська
*kam-p- «згинати» ?
*kǫtъ ?
ку́тати ?

коти́ «вид теплого взуття; шкарбани від чобіт або валянків Я»

малоймовірні інші пов’язання: з р. кот «кіт» (Преобр. І 372), з тюрк. kata «калоші» (Горяев 164), з р. [котыга] «верхній одяг» (Соболевский РФВ 70, 81);
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [коты́] «вид взуття, полуботки» походить від комі [кот] «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття»), спорідненого з удм. кут «личак», фін. ketto;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кот «шкіряне взуття для мерця» (‹ *«вид взуття») комі-зирянська
кот «кіт» російська
котыга «верхній одяг» російська
коты́ «вид взуття, полуботки» російська
kata «калоші» тюркські
кут «личак» удмуртська
ketto фінська

курта́сик «трикутна полиця в кутку хати під образами для лампади»

результат видозміни незасвідченого давнішого *кута́сик «тс.», зменш. від *кута́с «тс.», похідного від кут (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кута́сик «тс.» ?
від *кута́с «тс.» ?
кут ?

ку́тас «(у гуцульській церкві, яка має вид хреста з чотирма крилами) невеликий навіс від дощу у тому місці, де покрівля має форму кута»

не зовсім ясне утворення на основі слова кут з формою, що виникла, можливо, під впливом кри́лас;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́тах
куте́сик «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кут ?
кри́лас ?

ку́тати «старанно загортати; [турбуватися, доглядати; виховувати (дітей); заспокоювати]»

у випадку псл. kǫt- ідеться, очевидно, про той самий корінь, але з носовим інфіксом;
іє. *keut-, *kut- «покривати, укривати»;
споріднені з прус. kūnti «доглядає, піклується», pokūnst (pakūnst) «стерегти, захищати, зберігати», keuto «шкіра», лит. kiàutas «лузга, лушпина, шкірка», двн. hutta «хата», гр. κύτος «оболонка; шкіра»;
псл. *kǫtati, kutati «укривати, затуляти, окутувати»;
припущення про зв’язок з псл. *kǫtъ, укр. кут (Machek ESJČ 309; Brückner 285–286; KZ 42, 351–352; Matzenauer LF 9, 182; Jakobson II 633) сумнівне;
р. ку́тать, бр. [ку́таць] «кутати, ховати», п. kutać, ч. [zakutat se] «закритися, обкутатися», слц. [okutať] «закутати», болг. къ́там «бережу, ховаю», [кутам] «ховаю, приховую», схв. скýтати «сховати», слн. [kútiti se] «сховатися», стсл. съкѫтити «заспокоїти», цсл. съкоутати «поховати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

заку́та «хлів; курник; дверцята в хліві Бі»
заку́тать
заку́товать
заку́тувать «затулити рукою (око); зачинити в хліві (тварину) ЛПол»
кута́тство «господарство? власний будинок?»
ку́тка «хлів»
окутова́тий «маскований»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́таць «кутати, ховати» білоруська
къ́там «бережу, ховаю» болгарська
κύτος «оболонка; шкіра» грецька
hutta «хата» давньоверхньонімецька
*keut- індоєвропейська
kiàutas «лузга, лушпина, шкірка» литовська
kutać польська
kǫt- праслов’янська
*kǫtъ праслов’янська
kūnti «доглядає, піклується» прусська
ку́тать російська
скýтати «сховати» сербохорватська
okutať «закутати» словацька
kútiti se «сховатися» словенська
съкѫтити «заспокоїти» старослов’янська
кут українська
кутам «ховаю, приховую» українська
съкоутати «поховати» церковнослов’янська
zakutat se «закритися, обкутатися» чеська
*kut- «покривати, укривати» ?
keuto «шкіра» ?
*kǫtati ?
kutati «укривати, затуляти, окутувати» ?

ку́тень «живіт, черево, шлунок»

припускається (Преобр. î 422) зв’язок з р. [куты́рь] «шлунок; шлунок жуйних тварин», п. kątnica «сліпа кишка» і, далі, з псл. *kǫtъ «кут», укр. кут;
думка про походження з нвн. [Kútteln] «тельбухи», свн. kutel, снн. kût «тс.» (Горяев 177) не знайшла підтримки;
слц. kutle «кишки», нл. kutio «пузо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кутен «шлунок чотириногих тварин»
ку́тни́ця «пряма кишка; сліпа кишка Ж»
кутня́к «шлунок чотириногих тварин; товстопуз Ж»
кутня́нка «пряма кишка; гемороїдальний опух Ж»
кутю́х «свинячий шлунок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kutio «пузо» нижньолужицька
Kútteln «тельбухи» нововерхньонімецька
kątnica «сліпа кишка» польська
*kǫtъ «кут» праслов’янська
куты́рь «шлунок; шлунок жуйних тварин» російська
kutel середньоверхньнімецька
kût «тс.» середньонижньонімецька
kutle «кишки» словацька
кут українська

куте́ць «пазуха у сітці; конусоподібний глухий кінець рибальської сітки, ятера; хлів; пристрій з очерету для ловіння риби Ж»

результат зближення з кут первісного [коте́ць] (див.);
р. [куте́ц] «матня волока; сітчастий мішок ятера», [куту́х] «хлів для дрібної худоби; землянка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́тиш «хлів для свиней або овець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куте́ц «матня волока; сітчастий мішок ятера» російська
куту́х «хлів для дрібної худоби; землянка» українська
кут ?
коте́ць ?

кути́р «один з двох рогів матні великої хватки для виловлювання сомів»

очевидно, суфіксальне утворення від кут (пор. [куте́ць] «конусоподібний глухий кінець рибальської сітки, ятера»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

кута́рь «довга матня або сумка до рибальської сітки»
куте́рик «кінець матні невода»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кут (пор. [куте́ць] «конусоподібний глухий кінець рибальської сітки, ятера») ?

кант «облямівка, край, ребро, круг»

запозичене з німецької мови, можливо, через польську;
нім. Kante «ребро, край» походить від фр. ст. cant «тс.», яке зводиться до лат. cantus «обід колеса», мабуть, галльського походження (*kanto «край, кут», пор. кімр. cant «коло, обід», брет. cant «круг», споріднені з псл. *kǫtъ, укр. кут);
р. бр. болг. кант, п. kant;
Фонетичні та словотвірні варіанти

канті́вка «кирка або молоток для обтісування каменю»
ка́нтовий
кантува́ти «обшивати; обтісувати; перевертати»
кантя́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кант білоруська
кант болгарська
cant «круг» бретонська
*kanto «край, кут» галльська
cant коло, обід» кімрська
cantus «обід колеса» латинська
Kante «ребро, край» німецька
kant польська
*kǫtъ праслов’янська
кант російська
кут українська
cant «тс.» (ст.) французька

ха́та «сільський одноповерховий житловий будинок; внутрішнє житлове приміщення такого будинку»

запозичене в давньоруські діалекти із пізньоскіфсько-сарматського *xata (‹ ір. kata), спорідненого з ір. kad «будинок», ав. kata- «кімната, хижа, погріб»;
приклади переходу початкового k › x засвідчені в осетинській та інших східноіранських мовах (ЭССЯ 8, 21–22);
з української мови слово поширилося в російську, польську та інші слов’янські;
менш переконливі припущення про запозичення з фіноугорських мов, пор. уг. ház «дім, хата», фін. kota та ін. (Фасмер IV 226), або з нвн. нн. Kate «хатина, халупа» (Matzenauer LF 7, 217), про спорідненість із кут (Горяев 395);
висловлювалася також думка, що слово ха́та виходить за межі індоєвропейських мов і є ностратичним елементом (*kadk «будувати, сплітати, робити посуд»): ар. qidr «горщик», груз. ḳed «камінь по кутках будови», ав. kata «комора, кліть», перс. kad «будинок», драв. kҺuti «тс.» (Иллич-Свитыч Опыт 1976, 316–317);
р. бр. ха́та, п. ч. слц. вл. chata;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підха́тничка «мухоловка сіра, Muscicapa striata Pall.» (орн.)
поха́тник «рознощик»
поха́тництво
похату́шний «такий, що не сидить вдома, блукає по чужих хатах»
при́хата
приха́тній
при́хаток
ха́тєний
хати́на
ха́тисько
хаті́й «домувальник, сидень»
хатни́й «домашній»
ха́тник «тс.»
ха́тнище «пусте місце, де колись стояла хата»
ха́тній
хатчи́на
ха́тяний
хачи́на «менша (заселена) половина хати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kata- «кімната, хижа, погріб» авестійська
kata «комора, кліть» авестійська
qidr «горщик» арабська
ха́та білоруська
chata верхньолужицька
ḳed «камінь по кутках будови» грузинська
kҺuti «тс.» дравідійські
kad «будинок» іранські
Kate «хатина, халупа» нижньонімецька
Kate «хатина, халупа» нововерхньонімецька
kad «будинок» перська
chata польська
ха́та російська
chata словацька
ház «дім, хата» угорська
kota фінська
chata чеська
*xata (‹ ір. kata) ?
ház «дім, хата» ?
кут ?
ха́та (*kadk «будувати, сплітати, робити посуд»): ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України