КУСА — ЕТИМОЛОГІЯ

да́кус «трохи»

складне слово, утворене з частки [да-] «де-» і прислівника [кус] «трохи»;
оскільки частка [да-] до іменників не приєднується, спосіб виникнення слова не ясний;
можливо, в основі лежить контамінація [да́що] «дещо, скільки-небудь» і [кус] «трохи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дакусчик «трошечки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
да- «де-» ?
кус «трохи» ?
да- ?
да́що «дещо, скільки-небудь» ?
кус «трохи» ?

до́кус «зовсім»

неясне;
можливо пов’язане з [кус] «трохи» (‹кус «шмат»), пор. [ні кус] «нічого»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кус «трохи» (‹кус «шмат») ?
ні кус «нічого» ?

кс-кс (вигук, яким нацьковують собак)

очевидно, результат редукції давнішого куси́, куса́й (псл. *kǫsi, *kǫsaji), форми наказового способу від дієслова куса́ти;
пов’язання з ксі, ксьов та ін. (Sławski III 263) необґрунтоване;
бр. ксы-ксы, п. ч. вл. [ks] «тс. »;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ксы-ксы білоруська
ks «тс. » верхньолужицька
ks «тс. » польська
ks «тс. » чеська
куси́ ?
куса́й (псл. *kǫsi, *kǫsaji) ?
куса́ти ?
ксі ?
ксьов ?

куса́ти

псл. kǫsati, пов’язане з kǫsъ (‹ *kond-so-s) «кусок»;
споріднене з лит. kąsti (kándu) «кусати; їсти», kąsnis «шматок», лтс. kuôst «кусати», гр. κνώδων «ніж, лезо; зубці», κνώδαλον «дикий звір», можливо, також з двн. hantag «гострий, ріжучий», дінд. khadati «жує, кусає», перс. χᾱyad «жує», псл. čęstь, укр. части́на;
зближення з гр. τένδω «обгризаю» (Pedersen Kelt. Gr. І 160) або з гр. δάκνω «кусаю», дінд. dáśati «кусає» (Machek Sborník FFBrU І 1952, 82–83) малопереконливі;
р. куса́ть «кусати», бр. куса́ць, др. кусати, п. kąsać, ч. kousati, слц. kúsať, вл. kusać, нл. kusaś, полаб. kǫsĕt «тс.», болг. къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу», м. каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)», схв. ку́сати «їсти, уминати», слн. kósati «розривати на шматки», стсл. кѫсати «кусати, гризти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́дкус
ві́дкуска
вкус «укус»
вприку́ску
до́кус «зовсім»
за́куска
кус «шматок; [небагато]»
куса́к «кусок, кусень»
куса́ка «куслива людина; горілка, настояна на перці та коріннях»
куса́ло «зуби, щелепа; щипці дляторіхів»
куса́чка «нагайка»
куса́чки «гострозубці»
ку́сень «кусок; [занадто вистрижене місце]»
кусі́ (вигук, яким нацьковують собак)
кусі́йка «все, що кусається, гризе; паразити; змія, гадюка»
кусі́ка «тс.»
ку́сінь «кусень»
ку́ска «все, що кусається, гризе (миші); комахи-паразити»
куски́й «їдкий, кусливий, колючий»
кусли́вий
куслі́й «той, що кусається»
кусма́н «великий шматок»
кусмиля́ка «тс.»
ку́сник
кусну́ти
кусо́к
кусону́ти
кусцєнки «небагато, трошки»
ку́счик
кусь (виг.)
кусьціцька
кусьцьіцьок
кусьцьок
кусю́чий
куся́ «все, що кусається; змія; назва лихої жінки»
кушля́чий «кусливий»
ку́щик «тс.»
надку́с
на́дкусок «кусень»
недо́кусок «недоїдок»
перекуси́ти «з’їсти нашвидкуруч, небагато»
пере́куска «закуска»
підкуси́ти «кусаючи знизу, зіпсувати; дошкулити в’їдливим зауваженням, натяком»
поку́с «небагато, деяка кількість»
покусчіцка «тс.»
при́кус
прику́ска
проку́с
проку́сина
ску́сник «той, що відкушує»
ти «заїсти випите або з’їдене; з’їсти небагато; затиснути зубами»
уку́с
уприку́ску
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куса́ць білоруська
къ́сам «рву, розриваю; зриваю; ріжу» болгарська
kusać верхньолужицька
κνώδων «ніж, лезо; зубці» грецька
τένδω «обгризаю» грецька
δάκνω «кусаю» грецька
hantag «гострий, ріжучий» давньоверхньонімецька
khadati «жує, кусає» давньоіндійська
dáśati «кусає» давньоіндійська
кусати давньоруська
kuôst «кусати» латиська
kąsti «кусати; їсти» (kándu) литовська
каса «кусає; підколює; щипає (про мороз)» македонська
kusaś нижньолужицька
χᾱyad «жує» перська
kǫsĕt «тс.» полабська
kąsać польська
kǫsati праслов’янська
čęstь праслов’янська
куса́ть «кусати» російська
ку́сати «їсти, уминати» сербохорватська
kúsať словацька
kósati «розривати на шматки» словенська
кѫсати «кусати, гризти» старослов’янська
части́на українська
kousati чеська
*kond-so-s «кусок» ?
kąsnis «шматок» ?
κνώδαλον «дикий звір» ?

ку́сий «куций; чорт»

псл. kǫsъ (прикм.) «куций», пов’язане з kǫsb «кусень», kǫsati «кусати»;
бр. ку́со «важко, недостатньо», п. kusy «куций», ст. kęsy «короткий; коротко одягнений, обрізаний; без хвоста або з коротким хвостом; малий, недостатній», ч. слц. kusý «куций, неповний, нецілковитий», вл. kuši «куций, безхвостий, короткий», нл. kušy «тс.», болг. къс «короткий, куций, низький; [чорт]», [кус] «короткий, без хвоста або з коротким хвостом», м. кус «короткий; куций, низький», схв. кŷс «куций; коротко обрізаний; безхвостий», слн. koso(rép) «куцо(хвостий) (з відрізаним цілком або частково хвостом)», цсл. кѫсъ «куций, з обрізаним хвостом»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ку́со «важко, недостатньо» білоруська
къс «короткий, куций, низький; [чорт]» болгарська
kuši «куций, безхвостий, короткий» верхньолужицька
кус «короткий; куций, низький» македонська
kušy «тс.» нижньолужицька
kusy «куций» польська
kǫsъ «куций» (прикм.) праслов’янська
кŷс «куций; коротко обрізаний; безхвостий» сербохорватська
kusý «куций, неповний, нецілковитий» словацька
koso(rép) «куцо(хвостий) (з відрізаним цілком або частково хвостом)» словенська
кус «короткий, без хвоста або з коротким хвостом» українська
кѫсъ «куций, з обрізаним хвостом» церковнослов’янська
kusý «куций, неповний, нецілковитий» чеська
kǫsb «кусень» ?
kǫsati «кусати» ?
kęsy «короткий; коротко одягнений, обрізаний; без хвоста або з коротким хвостом; малий, недостатній» ?

куси́ти «спокушати»

псл. kusiti «куштувати, пробувати, спокушати»;
давнє запозичення з готської мови;
гот. kausjan «пробувати, куштувати» споріднене з двн. днн. kjosan, нвн. kiesen «вибирати», лат. gustāre «куштувати, пробувати», гр. γεύω «куштувати, пробувати; пізнавати», дінд. juṣáte «знаходить приємним, любить», joṣájate «знаходить в чомусь задоволення»;
дієслова куси́ти і куса́ти, очевидно, зазнали контамінації завдяки семантичній та фонетичній близькості;
припущення первісного зв’язку між цими дієсловами (Brückner 284) не має підстав;
р. ку́шать «їсти», вкуси́ть «покуштувати; зазнати», искуси́ть «спокусити», бр. [куси́цца] «сміти, мати відвагу, наважитися (на щось)», др. куси́ти «куштувати; зазнавати», п. kusić «спокушати», ч. okusiti «спробувати; випробувати», ст. pokusiti «піддати спокусі», слц. okúsiť «спробувати (на смак), покуштувати; випробувати», болг. [ку́сам] «куштую», м. искуси «випробовує», схв. òкусити «трохи поїсти, покуштувати», слн. iskúsiti «спокусити», okúsiti «покуштувати», стел. въкоусити «покуштувати; зазнати», искоусити «випитати хитрощами, спокусити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вкус «смак»
вку́сни́й «смачний»
вскус «тс.»
куса́ти «тс.»
кусі́йка «спокуса»
ку́шати «куштувати»
підку́са «спокуса»
поку́са «тс.»
скус «смак, апетит»
ску́с «смачний» (ь)ний] Нед
скуси́ти «спокусити»
ску́ска «спокусниця? спокуслива річ?»
скуша́ти
ску́шувати «тс.»
споку́са
спокуси́ти
споку́сливий
споку́сник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куси́цца «сміти, мати відвагу, наважитися (на щось)» білоруська
ку́сам «куштую» болгарська
kausjan «пробувати, куштувати» готська
γεύω «куштувати, пробувати; пізнавати» грецька
kjosan давньоверхньонімецька
juṣáte «знаходить приємним, любить» давньоіндійська
kjosan давньонижньонімецька
куси́ти «куштувати; зазнавати» давньоруська
gustāre «куштувати, пробувати» латинська
искуси «випробовує» македонська
kiesen «вибирати» нововерхньонімецька
kusić «спокушати» польська
kusiti «куштувати, пробувати, спокушати» праслов’янська
ку́шать «їсти» російська
òкусити «трохи поїсти, покуштувати» сербохорватська
okúsiť «спробувати (на смак), покуштувати; випробувати» словацька
iskúsiti «спокусити»«покуштувати» словенська
okúsiti «спокусити»«покуштувати» словенська
вкуси́ть «покуштувати; зазнати» українська
искуси́ть «спокусити» українська
искоусити «випитати хитрощами, спокусити» українська
okusiti «спробувати; випробувати» чеська
joṣájate «знаходить в чомусь задоволення» ?
куси́ти ?
куса́ти ?
pokusiti «піддати спокусі» ?
въкоусити «покуштувати; зазнати» ?

кусці́лько «трошечки»

очевидно, складне утворення з слів [кус] «трохи», похідного від куса́ти, і [сті́лько] «стільки» або [ті́лько] «тільки»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кус «трохи» ?
куса́ти ?
сті́лько «стільки» ?
ті́лько «тільки» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.