КУРОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
куро́к «частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї»
п. kurek «курок; фігурна мішень у вигляді півника; флюгер; кран» є калькою нім. Hahn «курок; кран; півень»;
очевидно, через посередництво російської мови запозичене з польської;
р. бр. куро́к;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куро́к | білоруська |
| Hahn «курок; кран; півень» | німецька |
| kurek «курок; фігурна мішень у вигляді півника; флюгер; кран» | польська |
| куро́к | російська |
кур «півень, Gallus domesticus» (орн.)
псл. kurъ, утворене за допомогою суфікса -r- від звуконаслідувального вигуку *ku або *kur;
пов’язання з перс. xurōs «півень» (Brückner 282), з дінд. kúlālaḥ (порода курей), cākōrah «якийсь птах» (Petersson KZ 46, 133; пор. Mayrhofer I 239, 365), з ч. [kuriť] «бігти» (Machek ESJČ 308; Holub–Lyer 273) недостатньо обґрунтовані;
р. [кур] «півень», бр. ку́рыца (мн. ку́ры), др. куръ «півень», п. ч. kur «тс.», слц. kura «курка», вл. діал. нл. kura «тс.», полаб. t’auråi (мн.) «кури», болг. м. кур «penis», схв. кỳрјū «півнячий», слн. kúra «курка», стсл. коуръ «півень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кур'я́н
«тс.»
ку́ра
«курка»
кура́к
«курій, курячий гермафродит ЛПол; курячий послід Me»
кура́х
кура́ч
«курій»
куреня́
«курча»
куреня́тна
«квочка»
ку́ри
курика
«куріпка»
кури́ниця
«курка»
ку́риця
ку́ричка
«дика курка»
курівни́к
курі́й
«курка-гермафродит; [м’ясник, який ріже птицю Ж]»
курі́йка
«сіра куріпка, Perdix perdix L.»
ку́рішниця
«курятниця»
ку́рка
«свійська птиця, самка півня; [vulva]»
курни́к
курня́
«багато курей»
(зб.)
ку́рочка
«зменш. від ку́рка; [куряча сліпота]»
курча́
«пташа курки; дрібненькі тріщинки на обвітреній шкірі; [індича Л]»
курча́тина
курча́тник
«приміщення для курчат; [яструб, який хапає курчат Я]»
курча́чий
куря́
«курча»
ку́ря
«курка»
ку́ря́тина
куря́тник
«приміщення для курей; [скупник курей по селах Я; хижий птах, що полює на курей]»
куря́тниця
ку́ря́чий
куря́чка
«курячий послід»
поку́рячий
«як курка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́рыца (мн. ку́ры) | білоруська |
| кур «penis» | болгарська |
| kura «тс.» | верхньолужицька |
| kúlālaḥ (порода курей) | давньоіндійська |
| куръ «півень» | давньоруська |
| кур «penis» | македонська |
| kura «тс.» | нижньолужицька |
| xurōs «півень» | перська |
| t'auråi «кури» (мн.) | полабська |
| kur «тс.» | польська |
| кур «півень» | російська |
| кỳрјū «півнячий» | сербохорватська |
| kura «курка» | словацька |
| kúra «курка» | словенська |
| коуръ «півень» | старослов’янська |
| kuriť «бігти» | чеська |
| kur «тс.» | чеська |
| kurъ | ? |
| -r- | ? |
| cākōrah «якийсь птах» | ? |
| kura «тс.» | ? |
кур (вигук, яким підкликають індиків)
псл. *ku, *kur, звуконаслідувальні вигуки;
р. [ку́ркать] «каркати», бр. [курна́] «муркотіння кота; сопіння», n. kur (вигук, яким підкликають чи відганяють курей, індиків), ч. kuru (вигук, що відтворює крик горлиці), вл. kurkać «воркувати», нл. kurkaś «воркувати, ремствувати, бурчати, заїкатися», болг. ку́ркам «бурчу; булькаю», схв. куре́тати «балакати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кура́
(вигук, яким відганяють індиків)
ку́ркало
«людина, яка постійно безглуздо кричить»
ку́ркати
«бурчати; кумкати (про жаб) ВеНЗн; воркувати (про голубів) ВеУг»
ку́ркать
«кричати»
(про індика)
куркува́ти
«кричати кречетом»
курча́ти
«воркувати (про голубів); сокоріти (про курей) О»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курна́ «муркотіння кота; сопіння» (вигук, яким підкликають чи відганяють курей, індиків) | білоруська |
| ку́ркам «бурчу; булькаю» | болгарська |
| kurkać «воркувати» | верхньолужицька |
| kurkaś «воркувати, ремствувати, бурчати, заїкатися» | нижньолужицька |
| *ku | праслов’янська |
| ку́ркать «каркати» | російська |
| куре́тати «балакати» | сербохорватська |
| kuru (вигук, що відтворює крик горлиці) | чеська |
| *kur | ? |
по́та́к «чоловічий статевий орган»
псл. [*pъtъka] «статевий орган», результат перенесення на орган назви pъtъka «птах»;
як семантичну паралель пор. укр. ку́рка «жіночий статевий орган»;
п. [potka] (зам. закономірного *petka), є, очевидно, запозиченням із східнослов’янських мов;
р. [по́тка] «чоловічий член», бр. [по́тка] «тс.», п. [potka] «жіночий статевий орган»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поти́чка
«тс.»
по́тка
«жіночий статевий орган»
(Ме)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| по́тка «тс.» | білоруська |
| potka (зам. закономірного *petka) | польська |
| potka «жіночий статевий орган» | польська |
| *pъtъka «статевий орган» | праслов’янська |
| pъtъka «птах» | праслов’янська |
| по́тка «чоловічий член» | російська |
| ку́рка «жіночий статевий орган» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України