КУРЕНЯХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ку́рі́нь «легка будівля, сторожка; убоге житло; окрема частина запорізького війська; казарма, житло козаків; у період громадянської війни -- військова частина революційного козацтва; [садиба разом з будівлями Л; погріб Л; частина села або міста, що має свою назву; навіс над входом у яму, де зберігаються дрова Я; рибальська артіль; приміщення, де відпочивають або сидять під час негоди рибалки Берл; місце в селі, де молодь проводить вільний час ЛПол; товариство продавців споживчих товарів Ж]»
пов’язання з псл. kuriti «курити» (Fortunatov BB III 69; Mikl. EW 427; Абаев ИЭСОЯ І 610) сумнівне;
чаг. kürän «натовп; плем’я; загін воїнів», уйг. kürijän «обоз» виводиться від тюрк. kur «оточувати»;
запозичення з тюркських мов;
р. куре́нь, бр. курэ́нь, п. kureń (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ку́рєнь
«курінь»
курінівка
«табір; поселення, в якому живуть у куренях»
курінни́й
курня́
«заксптілий курінь»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| курэ́нь | білоруська |
| kureń (з укр.) | польська |
| kuriti «курити» | праслов’янська |
| куре́нь | російська |
| kur «оточувати» | тюркські |
| kürijän «обоз» | уйгурська |
| kürän «натовп; плем’я; загін воїнів» | чагатайська |
кур «півень, Gallus domesticus» (орн.)
псл. kurъ, утворене за допомогою суфікса -r- від звуконаслідувального вигуку *ku або *kur;
пов’язання з перс. xurōs «півень» (Brückner 282), з дінд. kúlālaḥ (порода курей), cākōrah «якийсь птах» (Petersson KZ 46, 133; пор. Mayrhofer I 239, 365), з ч. [kuriť] «бігти» (Machek ESJČ 308; Holub–Lyer 273) недостатньо обґрунтовані;
р. [кур] «півень», бр. ку́рыца (мн. ку́ры), др. куръ «півень», п. ч. kur «тс.», слц. kura «курка», вл. діал. нл. kura «тс.», полаб. t’auråi (мн.) «кури», болг. м. кур «penis», схв. кỳрјū «півнячий», слн. kúra «курка», стсл. коуръ «півень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кур'я́н
«тс.»
ку́ра
«курка»
кура́к
«курій, курячий гермафродит ЛПол; курячий послід Me»
кура́х
кура́ч
«курій»
куреня́
«курча»
куреня́тна
«квочка»
ку́ри
курика
«куріпка»
кури́ниця
«курка»
ку́риця
ку́ричка
«дика курка»
курівни́к
курі́й
«курка-гермафродит; [м’ясник, який ріже птицю Ж]»
курі́йка
«сіра куріпка, Perdix perdix L.»
ку́рішниця
«курятниця»
ку́рка
«свійська птиця, самка півня; [vulva]»
курни́к
курня́
«багато курей»
(зб.)
ку́рочка
«зменш. від ку́рка; [куряча сліпота]»
курча́
«пташа курки; дрібненькі тріщинки на обвітреній шкірі; [індича Л]»
курча́тина
курча́тник
«приміщення для курчат; [яструб, який хапає курчат Я]»
курча́чий
куря́
«курча»
ку́ря
«курка»
ку́ря́тина
куря́тник
«приміщення для курей; [скупник курей по селах Я; хижий птах, що полює на курей]»
куря́тниця
ку́ря́чий
куря́чка
«курячий послід»
поку́рячий
«як курка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́рыца (мн. ку́ры) | білоруська |
| кур «penis» | болгарська |
| kura «тс.» | верхньолужицька |
| kúlālaḥ (порода курей) | давньоіндійська |
| куръ «півень» | давньоруська |
| кур «penis» | македонська |
| kura «тс.» | нижньолужицька |
| xurōs «півень» | перська |
| t'auråi «кури» (мн.) | полабська |
| kur «тс.» | польська |
| кур «півень» | російська |
| кỳрјū «півнячий» | сербохорватська |
| kura «курка» | словацька |
| kúra «курка» | словенська |
| коуръ «півень» | старослов’янська |
| kuriť «бігти» | чеська |
| kur «тс.» | чеська |
| kurъ | ? |
| -r- | ? |
| cākōrah «якийсь птах» | ? |
| kura «тс.» | ? |
ку́ри́ти «палити (люльку, цигарку тощо); димити; підіймати пил; мести (про сніг); одержувати способом перегонки (горілку, смолу); [коптити Ж]»
споріднене з лит. kùrti «розпалювати (вогонь)», лтс. kurt «тс.», гот. haúri «вугілля», дісл. hyrr «вогонь», можливо, також вірм. krak «тс.», ос. koyrd (kurd) «коваль», дінд. kūḍayati (‹*kurd-) «палить, пече»;
іє. *keur-/kur-;
пов’язання з герм. *rauki (нвн. Rauch) «дим» (Маchek ESJČ 285; Holub–Lyer 265), як і припущення про спорідненість з дінд. kar- «робити» (Bern. I 671), сумнівне;
виведення від іє. *ker-, а не *keur(Pokorny 571) потребує глибшого обґрунтування;
псл. kuriti «димити; палити так, щоб ішов дим»;
р. кури́ть «курити», бр. куры́ць «тс.; мести (про сніг)», др. курити «димитися», п. kurzyć «пилити, порошити; димити; мести, курити», ч. kouřiti «димити; палити (тютюн)», слц. kúriť «опалювати», kuriť sa «клубочитися», вл. kurić «димити; порошити; палити (тютюн)», нл. kuriś «тс.», болг. [ку́рна] «запалю, підпалю», схв. кýрити «димити, курити; гріти, топити (дровами); підбурювати», слн. kúriti «топити, опалювати», стсл. коурити «димити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́курити
«вигнати димом; вижити»
закурень
«згарище»
закурі́лий
«запилений; закоптілий»
закуря́вітися
«засмагнути, засмалитися (на сонці)»
кур
«запах»
ку́ра́
«курява, завірюха»
кура́к
«головешка, ганчірки і под. для підкурювання бджіл»
кура́ч
«вугляр »
кура́чити
«топити вугіллям»
ку́ревиця
«заметіль»
ку́рево
«дим; ганчір’я для обкурювання бджіл; залишки вогню; ураган, вихор Ж»
куре́ць
ку́риво
кури́лка
кури́ло
«курильні речі»
кури́льний
кури́льниця
кури́льня
кури́тися
кури́чка
«цигарка»
кури́шка
«глиняна кадильниця для ладану в селян»
кури́ще
«дим; хмара, мла; хмара куряви»
ку́рище
«вогнище для обкурювання»
курі́й
ку́рі́нь
«місце, де багато диму; вогнище пастухів на полі; димар, комин; місце на подвір’ї, де варять їсти влітку Л; замет Ж; вихор Ж»
курі́ти
курі́тися
курі́ще
«запалена деревина для підкурювання бджіл у дуплянці»
курія́
«пилюка»
ку́рія
«замет; вихор»
курни́й
курни́к
«пристрій у печі для стримування полум’я»
курни́ця
«курна хата»
курня́
«отвір для виходу диму»
курнява
«завірюха»
курня́жити
«мести, сіятись»
куру́шка
«шматок гнилого сухого дерева або великий засохлий гриб для підкурювання бджіл»
куря́
«снігопад з вітром»
ку́ря
«пил»
ку́рява
ку́рявий
ку́ря́виця
«пил; заметіль ВеБ»
ку́рявка
«те, що підіймає пил»
куря́к
«гній для палива»
куряни́ця
«курява, пил; заметіль»
куря́ч
«курець»
ку́рячий
«курявий»
недо́курок
некуре́ць
переку́р
підку́рка
підку́рювати
підку́рювач
при́кур
«пригоріла страва»
проку́р
«неоплачений акцизом спирт»
розку́р
ро́зку́рка
укурі́ти
«запорошитися, задимитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куры́ць «тс.; мести (про сніг)» | білоруська |
| ку́рна «запалю, підпалю» | болгарська |
| kurić «димити; порошити; палити (тютюн)» | верхньолужицька |
| krak «тс.» | вірменська |
| *rauki «дим» (нвн. Rauch)(Маchek ESJČ 285; Holub--Lyer 265) | германські |
| haúri «вугілля» | готська |
| kūḍayati «палить, пече» (‹*kurd-) | давньоіндійська |
| kar- «робити» | давньоіндійська |
| hyrr «вогонь» | давньоісландська |
| курити «димитися» | давньоруська |
| *keur-/kur- | індоєвропейська |
| *ker- | індоєвропейська |
| kurt «тс.» | латиська |
| kùrti «розпалювати (вогонь)» | литовська |
| kuriś «тс.» | нижньолужицька |
| koyrd «коваль» (kurd) | осетинська |
| kurzyć «пилити, порошити; димити; мести, курити» | польська |
| kuriti «димити; палити так, щоб ішов дим» | праслов’янська |
| кури́ть «курити» | російська |
| кýрити «димити, курити; гріти, топити (дровами); підбурювати» | сербохорватська |
| kúriť «опалювати»«клубочитися» | словацька |
| kuriť sa «опалювати»«клубочитися» | словацька |
| kúriti «топити, опалювати» | словенська |
| коурити «димити» | старослов’янська |
| kouřiti «димити; палити (тютюн)» | чеська |
| *keur | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України