КУПИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
купи́ти
псл. kupiti (‹*koupiti);
запозичення з германських мов;
гот. kaupōn «займатися торгівлею» виникло на основі лат. caupō «крамар, трактирник», яке, можливо, як і гр. κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник», походить з якоїсь середземноморської мови;
приймається також незалежне від готського kaupōn походження від лат. caupō (Milewski RSl 26, 132);
виведення від псл. kupa «купа, численність» і kopa «копиця; 60 штук» і прийняття праслов’янського походження готського слова (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 161–166), як і пов’язання з псл. kvapiti «квапити», kypěti «кипіти» (Ондруш Этимология 1984, 180), менш переконливі;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
koupiti
kupić
kupić
kupiś
kúpiť
kúpíti
t'aipĕ
«купить (або: купує)»
ви́куп
ві́дкуп
відку́пник
відку́пщик
доку́пка
докупни́й
за́куп
«у стародавній Русі -- бідний селянин, який одержав позичку від землевласника і став залежним від нього»
за́купень
«покупець, скупник»
закупіве́льний
закупі́вля
заку́пка
«куплений товар»
заку́пка
«закупівля»
закупни́й
заку́пник
заку́почний
кýпити
коупити
куп
«купувати»
(виг.)
купе́цтво
купе́ць
«особа, що займається приватною торгівлею; покупець»
купи
«купить»
купи́ло
«гроші»
(фам.)
купити
купіве́льний
купі́вля
купі́вний
«виставлений на продаж»
ку́піль
«торг; купівля»
купі́ць
куплева́ха
«скупник»
куплени́на
«речі, придбані покупкою»
купло́
«куплений товар»
ку́пля́
купля́ти
купни́й
«купівельний»
куповка
«купівля, покупка»
купува́льниця
купува́ти
купце́нко
«син купця»
купці́вна
«дочка купця»
купцюва́ти
«торгувати, бути купцем»
купчи́к
«покупець»
ку́пчик
«зменш. від купе́ць СУМ; прикажчик Ж»
купчина́
«купецтво»
(зб.)
купчи́на
ку́пчити
«продавати»
купчи́ха
купчи́ця
«купчиха»
ку́пя
«куплю»
на́куп
«накуплене, придбане»
на́купень
«відкупник Пі; той, хто домагається за хабар чину або духовного сану Бі»
неку́пний
«якого не можна купити»
о́дкуп
«відкуп; оренда»
о́куп
«викуп»
оку́пність
пере́куп
«перекупник»
пере́купень
«тс.»
пере́ку́пка
переку́пля
«перепродаж»
переку́пник
переку́пня
«тс.»
пі́дкуп
підку́пень
«той, що когось підкупає»
підку́пний
підку́пник
«тс.»
підку́пство
«підкуп»
по́куп
«купівля; покупка; [попит]»
покупа́ч
«покупець»
поку́пель
покупе́ць
поку́пка
поку́пни́й
поку́пник
«тс.»
при́куп
прику́пка
прикупни́й
прокупи́тися
«переплатити, заплатити зайві гроші»
ро́зкуп
«продаж, збут»
скуп
«плата, винагородження, хабар»
скупи́тися
«купити все необхідне; [звільнитися, позбутися, відкупитися]»
ску́пка
ску́плений
скупни́й
«купити»
ску́пник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купі́ць | білоруська |
| kupić | верхньолужицька |
| kaupōn «займатися торгівлею» | готська |
| κάπηλος «дрібний торговець, крамар; трактирник» | грецька |
| купити | давньоруська |
| caupō «крамар, трактирник» | латинська |
| caupō | латинська |
| kupiś | нижньолужицька |
| t'aipĕ | полабська |
| kupić | польська |
| kupiti (‹*koupiti) | праслов’янська |
| kupa «купа, численність» | праслов’янська |
| kvapiti «квапити» | праслов’янська |
| купи́ть | російська |
| kúpiť | словацька |
| koupiti | чеська |
| kopa «копиця; 60 штук» | ? |
| kypěti «кипіти» | ? |
ку́пча «купча грамота, акт про купівлю і продаж; [купівля]»
р. ку́пчая «купча грамота» є результатом скорочення словосполучення купчая грамота (крепость), у складі якого це була форма жін. р. від прикметника ку́пчий, похідного від купи́ть «купити»;
запозичення з російської мови;
бр. ку́пчая;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ку́пчая | білоруська |
| ку́пчая «купча грамота» | російська |
| від | російська |
| купчая грамота (крепость) | ? |
| від | ? |
| купи́ть «купити» | ? |
ли́тку́п «могорич після завершення торговельної операції»
через посередництво польської мови запозичено з середньоверхньонімецької;
свн. lītkouf, снн. lītkōp (нвн. Leihkauf) є складним утворенням з основ іменника līt «фруктове вино», що відповідає двн. līd, днн. дфриз. līth, дангл. дісл. lið, гот. leiþu «тс.», спорідненим з лат. lītūs «берег», лит. lytùs «дощ», укр. ли́ти, і дієслова kouf-, kōp- (нвн. kaufen «купувати»), звідки укр. купи́ти, купува́ти;
звичай могоричу виник з давніх актів жертвопринесення богам і духам предків з нагоди взаємовигідного обміну;
р. [ли́тки, ли́пки] «тс.», п. [litkup] «тс.; подарунок покупцеві від продавця», [litek, lidkup, lindkup, litkowe], ст. lintkup «тс.», ч. litkup «завдаток; продаж у розстрочку; могорич», [litka], вл. нл. litkup «тс.», схв. лȕков, лȕково «могорич», ст. likuf, слн. líkof «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| litkup «тс.» | верхньолужицька |
| leiþu «тс.» | готська |
| lið | давньоанглійська |
| līd | давньоверхньонімецька |
| lið | давньоісландська |
| līth | давньонижньонімецька |
| līth | давньофризька |
| lītūs «берег» | латинська |
| lytùs «дощ» | литовська |
| litkup «тс.» | нижньолужицька |
| līt | нововерхньонімецька |
| Leihkauf | нововерхньонімецька |
| līt | нововерхньонімецька |
| Leihkauf | нововерхньонімецька |
| līt | нововерхньонімецька |
| Leihkauf | нововерхньонімецька |
| kaufen | нововерхньонімецька |
| līt | нововерхньонімецька |
| Leihkauf | нововерхньонімецька |
| litkup «тс.; подарунок покупцеві від продавця» | польська |
| litek | польська |
| lidkup | польська |
| lindkup | польська |
| litkowe | польська |
| lintkup «тс.» (ст.) | польська |
| ли́пки «тс.» | російська |
| лȕков | сербохорватська |
| лȕково «могорич» | сербохорватська |
| likuf (ст.) | сербохорватська |
| lītkouf | середньоверхньнімецька |
| lītkōp «фруктове вино» (нвн. Leihkauf) | середньонижньонімецька |
| kouf- | середньонижньонімецька |
| kōp- (нвн. kaufen «купувати») | середньонижньонімецька |
| líkof «тс.» | словенська |
| ли́ти | українська |
| купи́ти | українська |
| купува́ти | українська |
| litkup «завдаток; продаж у розстрочку; могорич» | чеська |
| litka | чеська |
| ли́тки | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України