КУНА — ЕТИМОЛОГІЯ

куна́ «(зоол.) дрібна хижа тварина з цінним хутром, Martes Pinel (Mustela martes); стара грошова одиниця»

псл. kuna і зменш. kunica;
споріднене з лит. kiáunė «куниця», kiaunenà «куняча шкіра», лтс. caûna «куниця», прус. caune «тс.», дінд. śóṇaḥ «червоний», можливо, також гр. καυνάκης «шуба (хутряний одяг у персів та вавілонян)», лат. gaunaca «вид шуби (на сході)» (з гр.), що зводяться до іє. *keun-/koun- «куниця» (: *keu-no- «ясний, білий»);
пояснюється також (Gołąb P 16, 68–69) як результат зміни давнішого значення «собака» і виводиться від іє. *kun- «собака»;
зіставлення з хет. kuš- «платити», kušata «плата за наречену» (Иванов ВСЯ 1957/2, 26; Machek ESJČ 307; Holub–Kop. 194; Skok II 232) виходить з псл. kuna як окремого слова у цьому значенні;
припущення про походження слова з перської мови через скіфське посередництво (Rostafiński Rozprawy 55 (1917), 251–260) сумнівне;
р. куни́ца «куниця», [куна́] «тс.; плата князеві, поміщикові за шлюб; грошова одиниця», бр. куні́ца «куниця; [плата поміщикові за шлюбі», др. куна «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета», куница «хутро куниці; хутро куниці як гроші в міновій торгівлі; грошова одиниця», п. ч. слц. вл. нл. kuna «куниця», болг. [ку́на, ку́ница], м. куна «тс.», схв. кýна «куниця; (ст.) монета», слн. kúna «куниця», стсл. коуна «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куни́ця «тс.; наречена; (іст.) плата князеві, поміщикові за шлюб; волоть очерету»
куни́чий
ку́ній «куничий»
ку́ння «тс.» (зб.)
куня́ «волоть очерету»
ку́нячий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куні́ца «куниця; [плата поміщикові за шлюбі» білоруська
ку́на болгарська
kuna «куниця» верхньолужицька
καυνάκης «шуба (хутряний одяг у персів та вавілонян)» грецька
śóṇaḥ «червоний» давньоіндійська
куна «куниця; хутро куниці; хутро куниці як грошова одиниця; дрібна монета» давньоруська
*keun-/koun- «куниця» (: *$keu-no- «ясний, білий») індоєвропейська
*kun- «собака» індоєвропейська
gaunaca «вид шуби (на сході)»гр.) латинська
caûna «куниця» латиська
kiáunė «куниця» литовська
куна «тс.» македонська
kuna «куниця» нижньолужицька
kuna «куниця» польська
caune «тс.» прусська
куни́ца «куниця» російська
кýна «куниця; (ст.) монета» сербохорватська
kuna «куниця» словацька
kúna «куниця» словенська
коуна «тс.» старослов’янська
куна́ «тс.; плата князеві, поміщикові за шлюб; грошова одиниця» українська
куница «хутро куниці; хутро куниці як гроші в міновій торгівлі; грошова одиниця» українська
ку́ница українська
kuš- «платити» хетська
kuna «куниця» чеська
kuna ?
kunica ?
kiaunenà «куняча шкіра» ?
значення «собака» ?
kušata «плата за наречену» ?
kuna ?

ку́на́ «(розм., рідк.) пробій у дверях, воротах та ін.; (заст.) залізна скоба, прибита у церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності; в’язниця Пі; [дерев’яна підставка з виїмкою, на якій повертаються двері в хаті Л Черк; гак на вудці Ж]»

пов’язується також (ЭССЯ ІЗ, 104–105) з псл. *kuti «кувати»;
мотивація перенесення неясна;
можливо, результат перенесення назви тварини куна́, куни́ця (зоол.) «дрібна хижа тварина, Martes» (пор. утворені від назв тварин інші назви предметів і їх частин: кобила, коби́ли́ця, ко́зли, соба́чка тощо);
неясне;
р. [ку́на́] «кайдани або залізний ланцюг», бр. [куні́ца] «кайдани», п. ст. kuna «стовп із залізним кільцем або тільки кільце, що одягалося на шию або на руку злочинця», kunica «тс.», ч. [kuna] «стовп, особливо в тині; дерев’яний стовп у конструкції будинка», слц. [kuna] «частина плуга»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куни́ця «залізна скоба у верхньому кінці стовпа воріт»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
куні́ца «кайдани» білоруська
kuna «стовп із залізним кільцем або тільки кільце, що одягалося на шию або на руку злочинця»«тс.» польська
kunica «стовп із залізним кільцем або тільки кільце, що одягалося на шию або на руку злочинця»«тс.» польська
*kuti «кувати» праслов’янська
ку́на́ «кайдани або залізний ланцюг» російська
kuna «частина плуга» словацька
kuna «стовп, особливо в тині; дерев’яний стовп у конструкції будинка» чеська
куна́ ?
куни́ця «дрібна хижа тварина, Martes» (зоол.)(пор. утворені від назв тварин інші назви предметів і їх частин: кобила, коби́ли́ця, ко́зли, соба́чка тощо) ?
kuna «стовп із залізним кільцем або тільки кільце, що одягалося на шию або на руку злочинця»«тс.» ?
kunica «стовп із залізним кільцем або тільки кільце, що одягалося на шию або на руку злочинця»«тс.» ?

ку́на «посудина для лою»

запозичення з середньонижньонімецької мови, очевидно, через польську;
снн. kumm (› нн. kumm(e)) «чаша, миска; скриня; корито для коней, корів» споріднене з свн. kumpf «миска, чашка; піховки для бруска», дангл. cumb «посудина, міра», англ. coomb «видолинок, яр», а також з брет. komb «невелика улоговина», гр. κύμβη «внутрішня частина вмістища, чашки, човна»;
п. [kum] «жолоб, корито для тварин; корито для солоного м’яса»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
coomb «видолинок, яр» англійська
komb «невелика улоговина» бретонська
κύμβη «внутрішня частина вмістища, чашки, човна» грецька
cumb «посудина, міра» давньоанглійська
kum «жолоб, корито для тварин; корито для солоного м’яса» польська
kumpf «миска, чашка; піховки для бруска» середньоверхньнімецька
kumm «чаша, миска; скриня; корито для коней, корів» (› нн. kumm(e)) середньонижньонімецька

ку́нка «жіночі статеві органи»

менш обґрунтовані пов’язання з р. [куна́] «куниця» через [ку́нное] «посаг» (Фасмер II 417), з лат. сunnus «жіночий статевий орган» (Vasmer RS 4, 72), з тур. kuma «коханка, наложниця» (Brückner KZ 46, 223; KZ 48, 214);
очевидно, споріднене з лтс. kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos), kauňums «статевий орган», kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий»);
псл. kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів», зменш. *kunъka, *kunica;
р. [ку́нка] «тс.; дівчина; (ст.) коханка», [куна́] «жіночі статеві органи», п. ст. kunka «тс.; коханка», слн. kúna «жіночі статеві органи»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

куни́ці «тс.» (мн.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сunnus «жіночий статевий орган» латинська
kàuns «сором» (‹ іє. *kaunos) латиська
kunka «тс.; коханка» польська
kuna «зовнішня частина жіночих статевих органів» праслов’янська
куна́ «куниця» російська
ку́нка «тс.; дівчина; (ст.) коханка» російська
kúna «жіночі статеві органи» словенська
kuma «коханка, наложниця» турецька
куна́ «жіночі статеві органи» українська
ку́нное «посаг» ?
kauňums «статевий орган» ?
kaũnêtiês «соромитися» (можливо, сюди ж належить слц. okúňať sa «побоюватися», okúnavý «невпевнений, несміливий») ?
*kunъka ?
*kunica ?
kunka «тс.; коханка» ?

гунджю́к «один з мотузів, якими підвʼязують полотнища сіток морського невода до рами»

запозичення з турецької мови;
тур. güncük «шматок шкіри, в яку загортають парус» є похідним від gön «шкіра», спорідненого з туркм. гӧн, аз. каз. ног. кӧн, тат. башк. кӳп, узб. кун, тув. хӧм «шкіра», чув. чӗн «сирицева шкіра»;
зміна значення, мабуть, відбулася вже в українській мові через семантичну ланку «мотузок із шкіри»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кӧн азербайджанська
кӳп башкирська
кӧн казахська
кӧн ногайська
кӳп татарська
хӧм «шкіра» тувинська
güncük «шматок шкіри, в яку загортають парус» турецька
гӧн туркменська
кун узбецька
чӗн «сирицева шкіра» чуваська
gön «шкіра» ?
ланку «мотузок із шкіри» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.