КУЛИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливе пов’язання з лит. kúolinga «кулик», лтс. kulainis «тс.», дінд. kulīkā «якийсь птах» і пояснення слова як звуконаслідувального за походженням (Шанский ЭСРЯ II 8, 438; Фасмер II 410; Булаховський Вибр. пр. III 253–254; Sławski III 351–352; Brückner 281; Holub–Lyer 272; Holub–Kop. 193; Schuster-Šewc 721–722; Bern. I 642; Būga RR I 447, II 354–355; Trautmann 138);

псл. kulikъ, очевидно, похідне утворення від псл. kul(‹ іє. *kaul-) «кістка, нога»;

назва зумовлена великим розміром ніг кулика;

споріднене з лит. káulas «кістка; нога», лтс. kaũls «тс.; стебло», прус. kaulan «нога», дінд. kulya- «кістка», гр. καυλός «стебло; стрижень; держак», лат. caulis «стебло; стовбур», ірл. cuaille «паля»;

р. кули́к «представник ряду куликів; [кроншнеп]», бр. кулі́к «тс.», п. kulik «кроншнеп», ч. kulík «галстучник, Charadrius hiaticula; ст. кроншнеп», слц. kulík «галстучник», вл. kulik, нл. [kulik] «тс.», схв. [kulik] «лежень; кроншнеп»;

не зовсім ясне;

можливо, результат перенесення назви кули́к «невеликий болотяний птах» (пор. як паралель співвідношення значень укр. гуска «самиця гусака; вид печива»);

може бути зближене і з шулики́ «коржі з маком»;

р. [кули́к] «ватрушка»;

неясне;

можливо, пов’язане з [кукулю́х] «тс.» (пор.);

менш прийнятне пов’язання з гр. κύλιξ «кубок» (Преобр. І 409);

заслуговує на увагу припущення про зв’язок з р. клю́кать, укр. клю́кати або про звуконаслідувальний характер слова (Mikl. EW 146; Bern. I 642; Преобр. І 409);

можливо, пов’язане з р. [кули́к] «ряджений», п. [kulik] «поїзд ряджених під час масниці (які нібито шукають кулика)» (пор. п. kulik (орн.) «кулик»);

не зовсім ясне;

р. [кулика́ть] «тс.»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. [kuliga] «кроншнеп, Numenius», [kulig] «тс.», мабуть, пов’язане з kulik, укр. ку́ли́к;

р. [кули́га] «вид вальдшнепа або бекаса»;

псл. (сх.) [kuljb] з іє. *keu- «кривити, згинати, робити опуклим»;

спроба розглядати як запозичення з латинської мови (лат. culleus «шкіряний мішок, бурдюк», Фасмер ГСЭ 104; Bern. І 642; Walde–Hofm. І 303; Vendryes BSL 41, 136) непереконлива з огляду на географічне поширення;

припущення про походження з польської мови (КЭСРЯ 226) сумнівне;

виводиться також, як запозичення, від лит. kūlỹs «в’язка, сніп довгої соломи», лтс. kūlis «тс.» (Лаучюте 14–15);

очевидно, споріднене з дісл. kӯll «мішок, торбина», гол. kuil «матня невода», нвн. [Kaule] «в’язка льону»;

р. куль «в’язка соломи; мішок з рогіжки; міра сипких тіл», бр. куль «в’язка соломи; середня частина невода, матня», п. [kul] «тс.» (з укр. і бр.);

очевидно, запозичення з польської мови;

п. kulon «великий кроншнеп, Numenius arquata (L.); лежень (авдотка), Oedicnemus L.» виникло, мабуть, з попереднього kulan і має спільний корінь з п. kulik, укр. ку́ли́к;

виведення від фр. coulon «голуб» (Brückner 281; SW II 628) сумнівне;