КУКОБИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
куко́бити «збирати, набувати; влаштовувати; піклуватися, доглядати, плекати»
не зовсім ясне;
можливо, первісною є форма [куку́блитися], що могла бути утворена за допомогою префікса ку- (ко-) від кубло́ «гніздо; лігво» (пор. кубли́тися «гніздитися», п. ст. kębłać (kąbłać) «пестити, плекати»;
пов’язується також (ЭССЯ 13, 90–91) з псл. kuka (kukъ) «гак»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кукі́бка
«чистуха, чепуруха»
кукі́бливий
«ощадливий, дбайливий»
кукібни́й
«тс.»
кукі́бник
«дбайливець»
куко́битися
куко́блитися
«гніздитися, влаштовуватися; господарювати; турбуватися; возитися»
куку́блитися
«приводити гніздо в порядок»
некукі́бниця
«недбала, лінива жінка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kuka «гак» (kukъ) | праслов’янська |
| куку́блитися | ? |
| ку- від кубло́ «гніздо; лігво» (ко-)(пор. кубли́тися «гніздитися», п. ст. kębłać (kąbłać) | ? |
кубце́м-кубце́м «люб’язно, ласкаво»
очевидно, афективне утворення від дієслова куко́бити «влаштовувати, турботливо збирати в одне місце» (пор.: «Так коло дітей, гостей кубцем-кубцем прикукублю їх...» Г II 318);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куко́бити «влаштовувати, турботливо збирати в одне місце» (пор.: «Так коло дітей, гостей кубцем-кубцем прикукублю їх...» Г II 318) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України