КРАКІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́рінь «частина рослини, що міститься в землі»
псл. *korę (род. в. *korene, зн. в. *korenь) «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (‹*koren «корінь»), пов’язане чергуванням голосних із пн.сл. [*kъrjь] «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.), ст. kierzek «кущик», ч. keř «кущ», слц. вл. ker, вл. kerk, вл. нл. keŕ, р.-цсл. кърь «корінь» і сл. [*kъr-j-ak-ъ] «кущик», укр. [кряк, крак] «тс.»), а також, очевидно, з псл. *černъ / *černo / *černa / *černь «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ іє. *ker-n-), укр. [че́ре́н] «держак; леміш»;
споріднене з лит. [kẽras «кущ, корінь, засохлий пень», [kẽrė] «пень, безлисте стебло», kerėˊti «вкорінюватися», лтс. cęrs «кущ», cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане», лит. kìrna «гострий пень», прус. kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *sm̥-ker-n-), що, як належні до іє. *(s)ker- «різати, стригти; відділяти», здебільшого зближуються з лит. kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору), пов’язаним також з лат. corium «товста шкіра, шкура, оболонка», дінд. kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура», cárman- «тс.», лит. kardà «лико», karnà «тс.», псл. kora «кора, луб», укр. кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62–65);
пов’язання з лит. kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.», kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) i лат. cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *kr̥n-os), гр. κράνος «тс.» (Trautmann Apr. Sprachdenkm. 358) через семантичні труднощі менш певне;
зіставлення з ірл. crann «дерево», гал. pren, кімр. prenn «тс.», брет. prenn «дерев’яна будівля» (Бецценбергер у Stokes 63; Младенов 251) фонетично неприйнятне;
р. ко́рень, бр. ко́рань, др. корень, коря, къря, п. korzeń, ч. kořen, [kořeň, kořán], слц. koreň, вл. нл. korjeń, заст. koren, koreṅ, полаб. ťörin (ťau̯rín, kürėˊn, küörėˊn ‹*kurenь), болг. м. ко́рен, схв. кȍрēн, kȍrijen, kȍrīn, [koren], ст. korěnь (‹*koręnь), korenь, слн. korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ, стсл. корєнь, корьнь, корєнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́коренити
ви́коренитися
«зникнути, пропасти; [втратити життєдайні корені]»
ви́коренувати
викорі́нювати
викорі́нюватися
вкорени́ти
вкорени́тися
вкорі́нювати
вкорі́нюватися
докорі́нний
закорени́тися
закорені́лий
закорені́ти
закоре́нок
«основний корінь»
закорі́нений
закоріни́тися
зако́рінки
«кореневі паростки; зародки»
(мн.)
корена́стий
«тс.»
корена́тий
«тс. Ж; кремезний Г»
кореневи́ще
корени́стий
«тс.; у якому міститься коріння, з корінням; [твердий як корінь Я]”›, корінько́вий «зроблений з кореня; настояний на корінні (про горілку)»
корени́ти
«вкорінювати»
корени́тися
кореніза́ція
«введення до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренізува́ти
«вводити до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренча́тий
«з великим сильним, глибокосидячим корінням»
ко́рень
коріне́ць
«маленький корінь; ніжка гриба; частина книжки, зошита, папки; частина, що залишається після відривання квитанції, ордера та ін.»
коріни́стий
корі́нка
«пеньок зрізаного стебла»
корі́нна
«горілка, настояна на коріннях»
корі́нни́й
корінни́к
«кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійні»
корі́нниця
«банка з прянощами»
коріння
(зб.)
корінча́к
«бичок, який водиться у Дністрі під корінням прибережних дерев чи під камінням Дз; вид риби з роду бичків, Gobius Mo»
(іхт.)
корінча́н
«вид риби з роду бичків»
корі́нча́стий
«тс.»
на́ко́ре́нок
«тс.; потомство; поріддя, виродок (про чию-небудь дитину)»
на́корінок
«паросток, коренева парость, пагін; нащадок; рід, покоління; походження; спадкова хвороба»
невикорі́нний
окорени́тися
«пустити коріння»
окоре́нкуватий
«кремезний»
око́ре́нок
«тс.; нижня частина дерева, що прилягає до кореня; нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева; [паросток, кореневий пагін Ж]»
окоре́шок
«окорінок»
окорі́нок
«частина стовбура дерева від кореня до гілок»
о́корок
«тс.»
підкорі́нний
повикореня́ти
«знищити, повиривати з коренем (рослини та ін.)»
повикоріня́ти
«тс.»
поко́ренок
«нащадок; пагонець, паросток»
поко́реньство
«нащадки»
прикорене́вий
прикорени́тися
«прикріпитися коренями»
прикоре́нок
«частина стовбура біля кореня; пеньок; частина стебла трав’янистої рослини біля кореня»
при́корень
«тс.; [прикіл; кіл, вбитий у землю]»
прикорі́ння
«частини стебла трав’янистих рослин біля кореня»
при́корінь
«тс.; кілок, до якого прив’язують коня»
розкорени́тися
розкоріни́тися
скорени́ти
скореня́ти
«винищувати, усувати»
укорени́ти
укорі́нювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shkurrë | албанська |
| *sm̥-ker-n- | албанська |
| *kirnijas | балтійські |
| ко́рань | білоруська |
| ко́рен | болгарська |
| prenn «дерев’яна будівля» | бретонська |
| ker | верхньолужицька |
| kerk | верхньолужицька |
| keŕ | верхньолужицька |
| korjeń | верхньолужицька |
| koren (заст.) | верхньолужицька |
| pren | галльська |
| κράνος «тс.» | грецька |
| kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура» | давньоіндійська |
| cárman- «тс.» | давньоіндійська |
| корень | давньоруська |
| коря | давньоруська |
| къря | давньоруська |
| *ker-n- | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати, стригти; відділяти» | індоєвропейська |
| *kr̥n-os | індоєвропейська |
| crann «дерево» | ірландська |
| prenn «тс.» | кімрська |
| corium «товста шкіра, шкура, оболонка» | латинська |
| cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *k$rn-os) | латинська |
| cęrs «кущ» | латиська |
| cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане» | латиська |
| kẽras «кущ, корінь, засохлий пень» | литовська |
| kẽrė «пень, безлисте стебло» | литовська |
| kerėˊti «вкорінюватися» | литовська |
| kìrna «гострий пень» | литовська |
| kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору) | литовська |
| kardà «лико» | литовська |
| karnà «тс.» | литовська |
| kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.» | литовська |
| kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) | литовська |
| ко́рен | македонська |
| keŕ | нижньолужицька |
| korjeń | нижньолужицька |
| koreṅ (заст.) | нижньолужицька |
| ťörin | полабська |
| ťau̯rín | полабська |
| kürėˊn | полабська |
| küörėˊn | полабська |
| *kurenь | полабська |
| kierzek «кущик» (ст.) | польська |
| kierz (заст.) | польська |
| korzeń | польська |
| *korę «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (род. в. *korene, зн. в. *korenь)(‹*koren «корінь») | праслов’янська |
| *černъ «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ іє. *ker-n-) | праслов’янська |
| *korene | праслов’янська |
| *korenь | праслов’янська |
| *koren | праслов’янська |
| *černo | праслов’янська |
| *černa | праслов’янська |
| *černь | праслов’янська |
| kora «кора, луб» | праслов’янська |
| kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *s$m-ker-n-) | прусська |
| корь | російська |
| ко́рень | російська |
| кърь «корінь» | русько-церковнослов’янська |
| коpѧ | русько-церковнослов’янська |
| коpѧ | сербо-церковнослов’янська |
| кȍрēн | сербохорватська |
| koren | сербохорватська |
| korěnь (‹*koręnь), korenь, (ст.) | сербохорватська |
| kȍrijen | сербохорватська |
| kȍrīn | сербохорватська |
| *koręnь (ст.) | сербохорватська |
| korenь (ст.) | сербохорватська |
| *kъr-j-ak-ъ «кущик» | слов’янські |
| ker | словацька |
| koreň | словацька |
| korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ | словенська |
| korenь | словенська |
| kȏren | словенська |
| корєнь | старослов’янська |
| корьнь | старослов’янська |
| корєнъ | старослов’янська |
| кряк «тс.» | українська |
| че́ре́н «держак; леміш» | українська |
| крак | українська |
| кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62--65) | українська |
| keř «кущ» | чеська |
| kořen | чеська |
| kořeň | чеська |
| kořán | чеська |
| *kъrjь «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.) | ? |
кракани́ «стовпець з довгими суками або гілками, на які чіпляють чисті горшки і глечики»
запозичення з молдавської мови;
молд. крэка́нэ (рум. crăcánă) «розгалуження гілки; дерев’яний стовп (або інший предмет), що в одному кінці має відгалуження; вила; триніг» пов’язане з крак (рум. crac) «голінка; холоша; розвилка, розгалуження», що походить від болг. крак «нога», [краци] «довге розгалужене дерево», які зводяться до псл. *korkъ «крок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кракана́стий
«гіллястий; кривоногий»
кракана́тий
«розчепірений, корчуватий Me; кривоногий МСБГ»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крак «нога» | болгарська |
| краци «довге розгалужене дерево» | болгарська |
| крэка́нэ «розгалуження гілки; дерев’яний стовп (або інший предмет), що в одному кінці має відгалуження; вила; триніг» (рум. crăcánă) | молдавська |
| крак «голінка; холоша; розвилка, розгалуження» (рум. crac) | молдавська |
| *korkъ «крок» | праслов’янська |
| crac | румунська |
кра́кати «тягати (за чуприну)»
очевидно, похідне від [крак] «кущ» (тут перен. «волосся»);
п. ст. krakać «термосити, тягати, шарпати (за волосся, чуб)», ч. krakati, ст. křákati, слц. krakovat’ «тс.», [krákať] «бити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кра́кати
«плутати(ся), збивати(ся), кудовчити(ся)»
(ся)] Me
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krakać «термосити, тягати, шарпати (за волосся, чуб)» (ст.) | польська |
| krakovat' «тс.» | словацька |
| krákať «бити» | словацька |
| крак «кущ» (тут перен. «волосся») | українська |
| krakati (ст.) | чеська |
кра́чка «штанина»
зміна значення відбулась або в болгарських говірках, або при запозиченні;
болг. кра́чка «крок» є похідним від крак «нога», спорідненим з укр. о́корок;
очевидно, запозичення з болгарської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| крачка «крок» | болгарська |
| крак «нога» | болгарська |
| о́корок | українська |
крок «рух ногою, ступінь»
споріднені з лит. kárka «частина свинячої ноги, окорок»;
п. krok «крок; захід; хода; промежина», як і вл. krok «крок», може бути зведене до одного з двох праслов’янських варіантів того самого кореня: псл. krokъ (пор. ч. слц. krok «крок, хода», болг. [скрок], схв. крȏк «тс.») або псл. *korkъ (пор. р. укр. бр. о́корок «шинка», болг. крак «нога», слн. krák «стегно; біг»);
очевидно, запозичення з польської мови;
недостатньо обґрунтоване пов’язання з алб. krahε «плече» (Meyer 203–204), а також припущення (Machek ESJČ 294) про зв’язок з дінд. krámati «крокує»;
бр. крок;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крокни́стий
«той, хто робить великі кроки»
кроча́й
«тс.»
крочнути
«робити крок»
обкрочити
«обійти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krahε «плече» | албанська |
| о́корок | білоруська |
| крок | білоруська |
| скрок | болгарська |
| крак | болгарська |
| krok «крок» | верхньолужицька |
| krámati «крокує» | давньоіндійська |
| kárka «частина свинячої ноги, окорок» | литовська |
| krok «крок; захід; хода; промежина» | польська |
| krokъ (пор. ч. слц. krok «крок, хода», болг. [скрок], схв. крȏк «тс.») | праслов’янська |
| *korkъ (пор. р. укр. бр. о́корок «шинка», болг. крак «нога», слн. krák «стегно; біг») | праслов’янська |
| о́корок | російська |
| крȏк | сербохорватська |
| krok | словацька |
| krák | словенська |
| krok | чеська |
кряк «кущ»
псл. *kъrjakъ, похідне (можливо, зменш.) від *kъrjъ «кущ, корінь», пов’язаного чергуванням голосних з korenь «корінь»;
п. krzak «кущ», ч. [křáčí] «зарості, кущі», слц. [kriak, krak] «кущ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крак
«тс.; гілка МСБГ»
крака́тий
«гіллястий»
кра́чий
«кривоногий»
кра́читиси
«ходити, кривлячи ногами»
крачови́тий
«тс.»
крєкова́та
(у сполученні [к. галуза] «дуже розгалужена гілка»)
кряча́стий
«кущистий»
крячи́на
«невеликий кущ»
крячи́стий
«покритий кущами»
крячи́тися
«давати розгалужене коріння»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krzak «кущ» | польська |
| *kъrjakъ | праслов’янська |
| kriak «кущ» | словацька |
| krak «кущ» | словацька |
| křáčí «зарості, кущі» | чеська |
| *kъrjъ «кущ, корінь» | ? |
| korenь «корінь» | ? |
кря́кати «каркати; квакати»
кореневе ра‹/ B› в українських словах може походити як з давнього ra, так і з ря ‹ rę, що зазнало діалектного ствердіння;
очевидно, споріднені з лит. kreñktі «крякати; хрипіти; хропіти», krokóti «хропіти; шуміти», лтс. kràkt, kŗàkt «тс.», лат. crōcāre «каркати», гр. κρώζειν «тс.», двн. kruoh «ворона», дангл. hringan «бриніти, тріскотіти, стукати», дісл. hringja «дзвонити», що зводяться до іє. *ker-/kor-, звуконаслідувальних за походженням коренів;
псл. krękati, krakati, звуконаслідувальні дієслова;
р. кря́кать, бр. кра́каць, п. krakać, ст. krząkać «відкашлюватися», ч. krákat, ст. křekati «кричати» (про стерв’ятника, курку, куріпку), слц. krákat’, вл. krakać, нл. krjakaś, болг. кря́кам «квакати; крякати», кре́кна «квакнути, крякнути», м. крека «квакає, кричить, горлає», схв. крèчати «крякати», слн. [krȇkati] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
крак
«крячок чорний, Chlidonias nigra L.»
(орн.)
кра́кати
краква́
«широконіска, Anas clypeata L.»
кракоті́ти
«тс.»
краку́н
«крук, Corvus corax L.»
(орн.)
кре́ка
«древесниця (жаба), Hyla arborea L.»
(зоол.)
крекотушка
крі́чка
«тс.»
кряк
«крячок, Sterna; [бекас, Capella gallinago L. (Scolopax gallinago L.) Ж; гаршнеп, Lymnocryptes gallinula L. (Scolopax gallinula L.)]»
(орн.)
кря́ка
«тс.»
кря́кавка
«тс.; (орн.) чирок свистунок, Anas crecca .»
кряку́н
«крук»
кряча́
«каченя»
кря́чка
«качка; древесниця»
крячо́к
«водяний птах родини мартинів, Sterna»
(орн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кра́каць | білоруська |
| кря́кам «квакати; крякати» | болгарська |
| krakać | верхньолужицька |
| κρώζειν «тс.» | грецька |
| hringan «бриніти, тріскотіти, стукати» | давньоанглійська |
| kruoh «ворона» | давньоверхньонімецька |
| hringja «дзвонити» | давньоісландська |
| *ker-/kor- | індоєвропейська |
| crōcāre «каркати» | латинська |
| kràkt | латиська |
| kreñktі «крякати; хрипіти; хропіти» | литовська |
| крека «квакає, кричить, горлає» | македонська |
| krjakaś | нижньолужицька |
| krakać | польська |
| krękati | праслов’янська |
| кря́кать | російська |
| крèчати «крякати» | сербохорватська |
| krákat' | словацька |
| krȇkati «тс.» | словенська |
| кре́кна «квакнути, крякнути» | українська |
| krákat | чеська |
| krokóti «хропіти; шуміти» | ? |
| kŗàkt «тс.» | ? |
| krakati | ? |
| krząkać «відкашлюватися» | ? |
| křekati «кричати» (про стерв’ятника, курку, куріпку) | ? |
о́корок «окіст; [верхня частина мітли Ж]»
споріднене з лит. kárka «частина ноги; голінка; окіст», можливо, з алб. krahё «плече»;
псл. *okorkъ, пов’язане з *korkъ «нога», до якого зводяться болг. крак «нога», схв. кра̑к «тс.», ко̏ра̄к «крок», кора́чити «крокувати», слн. krák «стегно», korák «крок»;
р. о́корок «окіст», бр. [ако́рак], п. [okо́rek, okorek] «тс.», [okorak] «стерта мітла» (з укр.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krahё «плече» | албанська |
| ако́рак | білоруська |
| крак «нога» | болгарська |
| kárka «частина ноги; голінка; окіст» | литовська |
| okо́rek «тс.» | польська |
| okorek «тс.» | польська |
| *okorkъ | праслов’янська |
| о́корок «окіст» | російська |
| кра̑к «тс.» | сербохорватська |
| krák «стегно» | словенська |
| okorak «стерта мітла» (з укр.) | українська |
| *korkъ «нога» | ? |
| ко̏ра̄к «крок» | ? |
| кора́чити «крокувати» | ? |
| korák «крок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України