КОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ко́ї́ти «робити щось недобре; виробляти, чинити»
очевидно, псл. kojiti «чинити, виробляти», пов’язане чергування голосних з činъ «дія, вчинок»;
зв’язок з псл. kojiti «заспокоювати, вгамовувати», укр. [ко́їти], п. koić «тс.», ч. kojiti «тс.; годувати груддю» (ЭССЯ 10, 113) можливий;
п. [koić się] «вестися, провадитися, складатися; везти, щастити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нако́ї́ти
«зробити, заподіяти щонебудь (переважно погане, варте осуду)»
ско́ї́ти
«зробити що-небудь (переважно погане); учинити»
ско́їтися
«відбутися; трапитися; виникнути»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
koić «тс.» | польська |
koić się «вестися, провадитися, складатися; везти, щастити» | польська |
kojiti «чинити, виробляти» | праслов’янська |
činъ «дія, вчинок» | праслов’янська |
kojiti «заспокоювати, вгамовувати» | праслов’янська |
ко́їти | українська |
kojiti «тс.; годувати груддю» | чеська |
ко́їти «заспокоювати, вгамовувати»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. koić «тс.», як і ч. kojiti «тс.; годувати груддю», слц. kojiť «тс.», вл. kojíc «утішати», схв. [kòjitiļ «годувати, пестити», слн. kojíti «виховувати», споріднене з укр. по́кій.– Sławski II 323;
Schuster-Šewc 585;
ЭССЯ 10, 113. – Див. ще по́кій. – Пор. почи́ти;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kojíc «утішати» | верхньолужицька |
koić «тс.» | польська |
kòjitiļ «годувати, пестити» | сербохорватська |
kojiť «тс.» | словацька |
kojíti «виховувати» | словенська |
по́кій | українська |
kojiti «тс.; годувати груддю» | чеська |
кой «коли, якщо» (зах.)
очевидно, результат давньоруської діалектної видозміни сполучного слова (прислівника) коли (›коль) «коли»;
р. [кой] «поки»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кой «поки» | російська |
коли «коли» (›коль) | українська |
коль | українська |
кий «який» (перев. у виразах типу к. біс)
псл. *къ-jь, утворене з питального займенника *kъ (‹*kos) «який, хто» (того самого, що і в займеннику kъ-to «хто»), спорідненого з лит. kàs «хто, що», лтс. kas «тс.», дінд. káḥ «хто», гот. ƕas «що», лат. quod «тс.», які зводяться до іє. *kuo-, *kue- «хто, що, який», і з вказівного займенника jь (‹*jos) «той» (того самого, що і в займеннику *jakъ «який», первісне «такий», стсл. иже «який»), спорідненого з лит. jìs «той; який», дінд. yaḥ «який, котрий», гр. ὁς «тс.», які зводяться до іє. *iо «той, такий, який»;
р. кой, п. [ki], ч. слц. ký «тс.», болг. кой «який; хто», м. кој «тс.», схв. кóјӣ «який», слн. ki «тс.; хто», стсл. кыи «який»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кой «який; хто» | болгарська |
ƕas «що» | готська |
ὁς «тс.» | грецька |
káḥ «хто» | давньоіндійська |
yaḥ «який, котрий» | давньоіндійська |
*k<SUP>u̯</SUP>o- | індоєвропейська |
*i̯о «той, такий, який» | індоєвропейська |
quod «тс.» | латинська |
kas «тс.» | латиська |
kàs «хто, що» | литовська |
jìs «той; який» | литовська |
кој «тс.» | македонська |
ki | польська |
*къ-jь | праслов’янська |
*kъ «який, хто» (‹*kos)(того самого, що і в займеннику kъ-to «хто») | праслов’янська |
*k<SUP>u̯</SUP>e- «хто, що, який» | праслов’янська |
*kos | праслов’янська |
kъ-to | праслов’янська |
jь | праслов’янська |
*jos | праслов’янська |
*jakъ | праслов’янська |
кой | російська |
кóјӣ «який» | сербохорватська |
ký «тс.» | словацька |
ki «тс.; хто» | словенська |
иже | старослов’янська |
кыи «який» | старослов’янська |
ký «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України