КОЦЮБА — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з тюркських мов (пор. чаг. кöсäгӱ «тс.», каз. кöсöӳ «палиця, якою мішають вогонь», тур. küskü «залізний лом; вид кочерги», кирг. козо «кочерга», пов’язані з дтюрк. közägü «тс.», похідним від közä «помішувати»);

безпідставними є думка (Richhardt 66; Brückner 242; Bern. I 536) про польське походження українського слова, а також пов’язання п. kociuba з нім. Kotschaufel «лопата для бруду» (Korbut Wyrazy niemieckie w języku polskim 80) або з нім. *Kotschabe «шкребачка для бруду» (Karłowicz SWO 285);

п. kociuba походить від укр. коцю́ба́;

п. kociuba «кочерга»;

неясне;

можливо, первісно означало «гнути, згинати» і в такому разі пов’язане з коцю́ба́, коцю́битися (пор.);

суфіксальне утворення від коцю́ба́, що виникло на основі порівняння закляклих, зігнутих предметів з коцюбою (первісно схожою на ковіньку);

очевидно, результат контамінації і семантичних змін слів коцю́ба́ і коче́рга́ (див.);

очевидно, похідне утворення від укр. [*коштиль] «костур, милиця», що виникло фонетично з попереднього [кости́ль] «тс.»;

початкове значення слова було «ставати як костур (твердим, негнучким)»;

як семантичну паралель пор. коцю́бнути «заклякати» від коцю́ба́;