КОЦ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з давньоверхньонімецької мови;

двн. kozzo (чол. р.), chozza (жін. р.) «груба вовняна тканина, ковдра, одяг», від якого походять свн. kotze «тс.», нвн. Kótze «груба вовняна ковдра», споріднене з дангл. kot «груба вовняна тканина, ковдра, одяг», франк. *kotta «тс.»;

сумнівні спроби пояснення слова як слов’янського і пов’язання його з р. [коты́] «вид жіночого взуття», псл. kotiti, укр. коти́ти (Соболевский РФВ 70, 82–83);

р. бр. [коц] «килим», др. кочь «опанча», коць «тс.», п. koc «вовняна ковдра», ч. ст. koc «довгий волохатий плащ», нл. kuca «вид домотканої ковдри, попони», слн. kòc «ковдра»;

первісно могло бути пов’язане з р. [ко́сать] «сильно бити; рубати», яке зводиться разом з укр. коса́, коси́ти до іє. *kes- /*kos-;

звуконаслідувальне утворення;

р. [ко́цнуть] «ударити»;

очевидно, звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з вигуком [коц²] (пор.);

очевидно, звуконаслідувальний вигук, паралельний до [коц] «цок, стук» (на позначення стуку під час гри);

запозичення з турецької мови;

тур. keçe «повсть, фетр; кошма; вовняний килим» споріднене з тат. киез «повсть; кошма», чув. кĕççе, дтюрк. kečä «тс.»;

укр. кеца, можливо, відбило вплив з боку паронімічного укр. коц «ковдра, покривало»;

менш обґрунтоване прийняття (Brückner 226; Bern. I 498) посередництва уг. kecse «вид плаща»;

п. kiecka «сукня, спідниця», ст. kieca «дорогий одяг; попона; ковдра, покривало», kiecza «покриття для зброї», ч. (мор.) [kěcek] «коротка спідниця», [geča] «плахта, в якій циганки носять дітей на плечах», болг. кече́ «повсть, повстяна ковдра», м. кече «албанська шапка», схв. [ке́ча] «гуня у верховинців; албанська шапка»;