КОРЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
закорю́чка
похідне утворення від *корюка «крюк, крючок» (пор. р. [корю́ка] «щось зігнуте, скарлючене», [корючка] «закорючка, крючок; лапка», корю́чить «карлючити, згинати в крюк»), що пов’язується з крюк (Фасмер II 344; Matzenauer LF 8, 204 і далі) або з др. коря «корінь» (Шанский ЭСРЯ II 6,40);
р. закорю́ка «крючок, вигин; виверт, хитрість; перешкода», закорю́чка «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закорю́чити
«загнути крючком»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коря «корінь» | давньоруська |
| *корюка «крюк, крючок» (пор. р. [корю́ка] «щось зігнуте, скарлючене», [корючка] «закорючка, крючок; лапка», корю́чить «карлючити, згинати в крюк») | російська |
| крюк | російська |
| корю́ка | російська |
| закорю́ка «крючок, вигин; виверт, хитрість; перешкода» | російська |
| закорю́чка «тс.» | російська |
кори́ти «картати; дорікати комусь; (рідк.) примушувати покоритися; скоряти; [схиляти в покорі (голову, чоло); завойовувати Бі]»
споріднене з лтс. karinât «дражнити, дратувати, збуджувати», лит. [kìrinti] «тс.», гр. κάρνη «шкода; штраф; кара», лат. carino (cārino) «глузую, висміюю, ганьблю», дірл. caire (‹*qr̥i̯ria) «докір», дкімр. гал. cared «непридатність; недбалість; безпутність», кімр. carred, корн. cara «тс.», сбрет. carez «закид», що продовжують іє. *kar«ганьбити, ганити; карати», пов’язане з *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати», представленим у гр. κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний», κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий», σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити»);
зближення з лит. kãrias «військо», kãras «війна», kãrė «тс.», лтс. kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо», дперс. kāra- «військо; народ», прус. kargis «військо», сірл. cuire «натовп», ірл. cuire «військо», гот. harjis, двн. hari, heri «тс.», гр. κοίρανός «воєначальник, володар» (Sławski II 511; Trautmann 118; Fick I 377), що зводяться до іє. *kor(i̯o) «військо, війна», менш певне, як і пов’язання з р.-цсл. чаръ «чари, чаклунство» (Ильинский РФВ 61, 238);
алб. koris «корити; ганьбити» вважається запозиченням із болгарської мови;
пов’язане чергуванням голосних з псл. karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити», kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження», укр. кара́ти, ка́ра;
псл. koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити», очевидно, похідне від korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага»);
р. кори́ть «корити», [кори́ться] «скаржитися; мучитися; каятися; просити», бр. розм. кары́ць «корити», кары́цца «покорятися, примирятися», др. корити «ганити, осуджувати», коритися «каятися; сваритися», п. korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися», ст. рідк. korzyć «принижувати, корити», ч. kořiti «принижувати», kořiti se «упокорюватися», слц. koriť sa, вл. pokorić so «тс.», pokorić «принизити», болг. коря́ «докоряти, сварити, осуджувати», [ко́ра] «обмовляти», м. кори «корити, докоряти, сварити», схв. кòрити «тс., робити зауваження», кòрити се «докоряти один одному, сваритися», слн. ст. kоríti «ганити, картати; карати, мучити», стсл. корити «ганити, ображати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
до́кі́р
докі́рливий
докі́рний
докі́рник
доко́ра
«докір»
докори́тель
докори́ти
доко́рище
«докори, закиди»
докоря́ти
закори́тися
«упертися, затятися; захопитися чимсь; завзятися на когось, щось»
кор
«докір»
кори́тися
«беззаперечно слухатися; підкорятися; [задиратися з кимось НЗ УжДУ 26/2]»
ко́рне
«покірно»
навкі́р
«поперек, усупереч; на зло»
навкі́рки
напере́кі́р
напереко́ри
«тс.»
непо́кір
непокі́рниця
«непокірна, непідвладна жінка»
непоко́ра
неско́ра
нескори́мий
нескори́мі
«ті, кого не можна подолати, скорити»
перекі́р
«тс.; [велика суперечка, сварка; упертість, опір Нед]»
перекі́рливий
«схильний до перекорів, суперечок, опору»
перекі́рочка
«опір; заперечення, суперечка»
переко́ри
«взаємні докори, суперечки; [спірні питання Нед]»
(мн.)
переко́ри́ще
«тс. »
переко́рюватися
«сперечатися, докоряти один одному»
перекоря́тися
«тс.»
підкори́ти
підко́рювати
підко́рювач
підкоря́ти
покі́рливий
покі́рний
покі́рник
«підвладна кому-небудь, слухняна людина Г; віддана людина, вірний слуга Нед»
поко́ра
покори́тель
покори́ти
поко́рствувати
покоря́ти
при́кір
«неприємність»
скори́тель
скори́ти
ско́рювач
скоря́ти
супокі́рно
у́кір
«докір, закид»
укори́зна
«ображання, приниження»
уко́рищі
(у словосполученні [на уко́рищі] «на зло, наперекір» Нед)
уко́рливий
«докірливий»
укоря́ти
«дорікати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| koris «корити; ганьбити» | албанська |
| кары́ць «корити» (розм.) | білоруська |
| кары́цца «покорятися, примирятися» (розм.) | білоруська |
| корити «ганити, осуджувати» | білоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | білоруська |
| кор | болгарська |
| коря́ «докоряти, сварити, осуджувати» | болгарська |
| ко́ра «обмовляти» | болгарська |
| pokorić so «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| pokorić «тс.»«принизити» | верхньолужицька |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | галльська |
| harjis | готська |
| κάρνη «шкода; штраф; кара» | грецька |
| κέρτομος «той, хто глузує; лукавий, облудний» | грецька |
| κερτόμιος «глузливий, образливий, уїдливий» | грецька |
| σκερβόλλω «обливаю брудом, ображаю» (пор. дангл. gehornian «ображати», а також двн. harawēn «глузувати», свн. herwēn, дангл. hierwan «тс.» і більш віддалене тох. А, В kärn- «мучити, бити») | грецька |
| κοίρανός «воєначальник, володар» | грецька |
| hari | давньоверхньонімецька |
| heri «тс.» | давньоверхньонімецька |
| caire «докір» (‹*q$$ria) | давньоірландська |
| *qr̥i̯ria | давньоірландська |
| cared «непридатність; недбалість; безпутність» | давньокімрська |
| kāra- «військо; народ» | давньоперська |
| корити «ганити, осуджувати» | давньоруська |
| коритися «каятися; сваритися» | давньоруська |
| *kar- «ганьбити, ганити; карати» | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати; гостро, різко ображати» | індоєвропейська |
| *kor(i̯o) «військо, війна» | індоєвропейська |
| cuire «військо» | ірландська |
| carred | кімрська |
| cara «тс.» | корнська |
| carino «глузую, висміюю, ганьблю» (cārino) | латинська |
| cārino | латинська |
| karinât «дражнити, дратувати, збуджувати» | латиська |
| kaŗš «тс.; суперечка, неспокій, шум; військо» | латиська |
| kìrinti «тс.» | литовська |
| kãrias «військо» | литовська |
| kãras «війна» | литовська |
| kãrė «тс.» | литовська |
| кори «корити, докоряти, сварити» | македонська |
| korzyć się «упокорюватися, примирятися; (заст., рідк.) сваритися» | польська |
| korzyć «принижувати, корити» (ст.), (рідк.) | польська |
| karati «карати, мучити; корити; дорікати; сварити» | праслов’янська |
| kara «лайка, ганьблення, осуд; покарання, приниження» | праслов’янська |
| koriti «корити; ганити; сварити; принижувати; карати, мучити» | праслов’янська |
| korъ «образа» (пор. р. заст. кор «образа; лайка, картання», болг. [кор] «прізвисько», цсл. коръ «образа, зневага») | праслов’янська |
| kargis «військо» | прусська |
| кор (заст.) | російська |
| кори́ть «корити» | російська |
| кори́ться «скаржитися; мучитися; каятися; просити» | російська |
| чаръ «чари, чаклунство» | русько-церковнослов’янська |
| кòрити «тс., робити зауваження» | сербохорватська |
| кòрити се «докоряти один одному, сваритися» | сербохорватська |
| carez «закид» | середньобретонська |
| cuire «натовп» | середньоірландська |
| koriť sa | словацька |
| kоríti «ганити, картати; карати, мучити» (ст.) | словенська |
| корити «ганити, ображати» | старослов’янська |
| кара́ти | українська |
| ка́ра | українська |
| коръ | церковнослов’янська |
| kořiti «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
| kořiti se «принижувати»«упокорюватися» | чеська |
ко́рінь «частина рослини, що міститься в землі»
псл. *korę (род. в. *korene, зн. в. *korenь) «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (‹*koren «корінь»), пов’язане чергуванням голосних із пн.сл. [*kъrjь] «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.), ст. kierzek «кущик», ч. keř «кущ», слц. вл. ker, вл. kerk, вл. нл. keŕ, р.-цсл. кърь «корінь» і сл. [*kъr-j-ak-ъ] «кущик», укр. [кряк, крак] «тс.»), а також, очевидно, з псл. *černъ / *černo / *černa / *černь «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ іє. *ker-n-), укр. [че́ре́н] «держак; леміш»;
споріднене з лит. [kẽras «кущ, корінь, засохлий пень», [kẽrė] «пень, безлисте стебло», kerėˊti «вкорінюватися», лтс. cęrs «кущ», cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане», лит. kìrna «гострий пень», прус. kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *sm̥-ker-n-), що, як належні до іє. *(s)ker- «різати, стригти; відділяти», здебільшого зближуються з лит. kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору), пов’язаним також з лат. corium «товста шкіра, шкура, оболонка», дінд. kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура», cárman- «тс.», лит. kardà «лико», karnà «тс.», псл. kora «кора, луб», укр. кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62–65);
пов’язання з лит. kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.», kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) i лат. cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *kr̥n-os), гр. κράνος «тс.» (Trautmann Apr. Sprachdenkm. 358) через семантичні труднощі менш певне;
зіставлення з ірл. crann «дерево», гал. pren, кімр. prenn «тс.», брет. prenn «дерев’яна будівля» (Бецценбергер у Stokes 63; Младенов 251) фонетично неприйнятне;
р. ко́рень, бр. ко́рань, др. корень, коря, къря, п. korzeń, ч. kořen, [kořeň, kořán], слц. koreň, вл. нл. korjeń, заст. koren, koreṅ, полаб. ťörin (ťau̯rín, kürėˊn, küörėˊn ‹*kurenь), болг. м. ко́рен, схв. кȍрēн, kȍrijen, kȍrīn, [koren], ст. korěnь (‹*koręnь), korenь, слн. korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ, стсл. корєнь, корьнь, корєнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́коренити
ви́коренитися
«зникнути, пропасти; [втратити життєдайні корені]»
ви́коренувати
викорі́нювати
викорі́нюватися
вкорени́ти
вкорени́тися
вкорі́нювати
вкорі́нюватися
докорі́нний
закорени́тися
закорені́лий
закорені́ти
закоре́нок
«основний корінь»
закорі́нений
закоріни́тися
зако́рінки
«кореневі паростки; зародки»
(мн.)
корена́стий
«тс.»
корена́тий
«тс. Ж; кремезний Г»
кореневи́ще
корени́стий
«тс.; у якому міститься коріння, з корінням; [твердий як корінь Я]”›, корінько́вий «зроблений з кореня; настояний на корінні (про горілку)»
корени́ти
«вкорінювати»
корени́тися
кореніза́ція
«введення до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренізува́ти
«вводити до складу державних установ національних областей представників місцевого населення»
коренча́тий
«з великим сильним, глибокосидячим корінням»
ко́рень
коріне́ць
«маленький корінь; ніжка гриба; частина книжки, зошита, папки; частина, що залишається після відривання квитанції, ордера та ін.»
коріни́стий
корі́нка
«пеньок зрізаного стебла»
корі́нна
«горілка, настояна на коріннях»
корі́нни́й
корінни́к
«кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних); середній кінь у трійні»
корі́нниця
«банка з прянощами»
коріння
(зб.)
корінча́к
«бичок, який водиться у Дністрі під корінням прибережних дерев чи під камінням Дз; вид риби з роду бичків, Gobius Mo»
(іхт.)
корінча́н
«вид риби з роду бичків»
корі́нча́стий
«тс.»
на́ко́ре́нок
«тс.; потомство; поріддя, виродок (про чию-небудь дитину)»
на́корінок
«паросток, коренева парость, пагін; нащадок; рід, покоління; походження; спадкова хвороба»
невикорі́нний
окорени́тися
«пустити коріння»
окоре́нкуватий
«кремезний»
око́ре́нок
«тс.; нижня частина дерева, що прилягає до кореня; нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева; [паросток, кореневий пагін Ж]»
окоре́шок
«окорінок»
окорі́нок
«частина стовбура дерева від кореня до гілок»
о́корок
«тс.»
підкорі́нний
повикореня́ти
«знищити, повиривати з коренем (рослини та ін.)»
повикоріня́ти
«тс.»
поко́ренок
«нащадок; пагонець, паросток»
поко́реньство
«нащадки»
прикорене́вий
прикорени́тися
«прикріпитися коренями»
прикоре́нок
«частина стовбура біля кореня; пеньок; частина стебла трав’янистої рослини біля кореня»
при́корень
«тс.; [прикіл; кіл, вбитий у землю]»
прикорі́ння
«частини стебла трав’янистих рослин біля кореня»
при́корінь
«тс.; кілок, до якого прив’язують коня»
розкорени́тися
розкоріни́тися
скорени́ти
скореня́ти
«винищувати, усувати»
укорени́ти
укорі́нювати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| shkurrë | албанська |
| *sm̥-ker-n- | албанська |
| *kirnijas | балтійські |
| ко́рань | білоруська |
| ко́рен | болгарська |
| prenn «дерев’яна будівля» | бретонська |
| ker | верхньолужицька |
| kerk | верхньолужицька |
| keŕ | верхньолужицька |
| korjeń | верхньолужицька |
| koren (заст.) | верхньолужицька |
| pren | галльська |
| κράνος «тс.» | грецька |
| kṛ́ttiḥ «шкіра, шкура» | давньоіндійська |
| cárman- «тс.» | давньоіндійська |
| корень | давньоруська |
| коря | давньоруська |
| къря | давньоруська |
| *ker-n- | індоєвропейська |
| *(s)ker- «різати, стригти; відділяти» | індоєвропейська |
| *kr̥n-os | індоєвропейська |
| crann «дерево» | ірландська |
| prenn «тс.» | кімрська |
| corium «товста шкіра, шкура, оболонка» | латинська |
| cornus «кизил, Cornus mascula L.; кизилове дерево» (‹ іє. *k$rn-os) | латинська |
| cęrs «кущ» | латиська |
| cę͂ra «волосся (на голові), особливо розкудлане» | латиська |
| kẽras «кущ, корінь, засохлий пень» | литовська |
| kẽrė «пень, безлисте стебло» | литовська |
| kerėˊti «вкорінюватися» | литовська |
| kìrna «гострий пень» | литовська |
| kérti «відстати, відділитися» (про шкіру, кору) | литовська |
| kardà «лико» | литовська |
| karnà «тс.» | литовська |
| kìrnas «вишневе дерево, Cerasus Juss.» | литовська |
| kirnis «назва божества (захисника черешень)» (‹ балт. *kirnijas) | литовська |
| ко́рен | македонська |
| keŕ | нижньолужицька |
| korjeń | нижньолужицька |
| koreṅ (заст.) | нижньолужицька |
| ťörin | полабська |
| ťau̯rín | полабська |
| kürėˊn | полабська |
| küörėˊn | полабська |
| *kurenь | полабська |
| kierzek «кущик» (ст.) | польська |
| kierz (заст.) | польська |
| korzeń | польська |
| *korę «корінь рослини; нижня частина, основа; початок, джерело; рід, покоління» (род. в. *korene, зн. в. *korenь)(‹*koren «корінь») | праслов’янська |
| *černъ «рукоятка, держак, колодочка; стовбур, ніжка» (‹ іє. *ker-n-) | праслов’янська |
| *korene | праслов’янська |
| *korenь | праслов’янська |
| *koren | праслов’янська |
| *černo | праслов’янська |
| *černa | праслов’янська |
| *černь | праслов’янська |
| kora «кора, луб» | праслов’янська |
| kirno «кущ» (сюди ж, можливо, більш віддалене алб. shkurrë «кущ», похідне від *s$m-ker-n-) | прусська |
| корь | російська |
| ко́рень | російська |
| кърь «корінь» | русько-церковнослов’янська |
| коpѧ | русько-церковнослов’янська |
| коpѧ | сербо-церковнослов’янська |
| кȍрēн | сербохорватська |
| koren | сербохорватська |
| korěnь (‹*koręnь), korenь, (ст.) | сербохорватська |
| kȍrijen | сербохорватська |
| kȍrīn | сербохорватська |
| *koręnь (ст.) | сербохорватська |
| korenь (ст.) | сербохорватська |
| *kъr-j-ak-ъ «кущик» | слов’янські |
| ker | словацька |
| koreň | словацька |
| korén (kȏren), p.-цсл. с.-цсл. коpѧ | словенська |
| korenь | словенська |
| kȏren | словенська |
| корєнь | старослов’янська |
| корьнь | старослов’янська |
| корєнъ | старослов’янська |
| кряк «тс.» | українська |
| че́ре́н «держак; леміш» | українська |
| крак | українська |
| кора́ (інакше ЭССЯ 11, 62--65) | українська |
| keř «кущ» | чеська |
| kořen | чеська |
| kořeň | чеська |
| kořán | чеська |
| *kъrjь «кущ, корінь» (представленим у р. [корь] «корінь», п. заст. [kierz] «купина, кущ» (з XIII ст.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України