КОРОК — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́рок «пробка, вторинна покривна тканина рослин (зокрема у пробкового дуба); затичка»

запозичено з німецької мови, можливо, через польське посередництво;
нвн. Kork «пробка», снн. korck «пробкове дерево» (з 1419) пов’язані з гол. kurk «пробка; коркова маса», утвореним від ісп. corcho «кора пробкового дуба; коркова маса, пробка» або alcorque «коркова підошва чи черевик; жіноче взуття з корковою підошвою», що є словами не зовсім ясного походження;
здебільшого тлумачаться як похідні утворення від лат. quercus «пробковий дуб» (‹*perku-s), що, як і споріднені двн. forha «сосна, Pinus L.», дангл. furh, дісл. fura «тс.», пгерм. *forhu- та, можливо, лит. ст. perkúnas «божество грози, блискавка», прус. percunis «грім» і сл. Perunъ «Перун», укр. перу́н «грім», продовжує іє. *perko-/ perku- «дуб»;
пов’язуються також (SW II 475; БЕР II 639–640; Bern. I 570) з лат. cortex «кора» (форма alcorque через ар. магребі qurq), спорідненим з псл. kora «тс.», укр. кора́;
р. ко́рка (бот.) «пробка, омертвілий зовнішній шар у деяких рослин», ст. корка «пробка (для гармат)» (1697), бр. ко́рак «пробка», [ко́рка], п. korek «тс.», ст. korka «пробкове дерево», ч. korek (рідк. kork) «пробка», слц. korok «тс.», вл. kork «пробкове дерево», болг. корк «кора пробкового дуба, пробка», схв. кȍрк «пробка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відкорко́вувати
закорко́вувати
ко́рко́вий «зроблений з пробки; який виробляє затички»
ко́рко́вий дуб «пробковий дуб, Quercus suber L.»
коркува́ти «закупорювати»
ко́рочок «маленька затичка»
розкорко́вувати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
qurq (магребі) арабська
ко́рак «пробка» білоруська
ко́рка білоруська
корк «кора пробкового дуба, пробка» болгарська
kork «пробкове дерево» верхньолужицька
kurk «пробка; коркова маса» голландська
furh давньоанглійська
forha «сосна, Pinus L.» давньоверхньонімецька
fura «тс.» давньоісландська
*perk<SUP>u̯</SUP>o- «дуб» індоєвропейська
perk<SUP>u̯</SUP>u- індоєвропейська
corcho «кора пробкового дуба; коркова маса, пробка» іспанська
alcorque «коркова підошва чи черевик; жіноче взуття з корковою підошвою» іспанська
quercus «пробковий дуб» (‹*perk$uu-s) латинська
*perk<SUP>u̯</SUP>u-s латинська
cortex «кора» (форма alcorque через ар. магребі qurq) латинська
alcorque латинська
perkúnas «божество грози, блискавка» (ст.) литовська
Kork «пробка» нововерхньонімецька
korek «тс.» польська
korka «пробкове дерево» (ст.) польська
*forhu- прагерманська
kora «тс.» праслов’янська
percunis «грім» прусська
ко́рка «пробка, омертвілий зовнішній шар у деяких рослин» (бот.) російська
корка «пробка (для гармат)» (1697)(ст.) російська
кȍрк «пробка» сербохорватська
korck «пробкове дерево» (з 1419) середньонижньонімецька
Perunъ «Перун» слов’янські
korok «тс.» словацька
перу́н «грім» українська
кора́ українська
korek «пробка» (рідк. kork) чеська


ко́рок «підбор, каблук» (заст.)

вважається запозиченням з польської мови;
п. korek «каблук; пробкова підкладка» (з XVI ст.) тлумачиться як похідне утворення від korek «пробка; корок; пробкова маса» під впливом нім. Korkabsatz «пробковий підбор», що складається з основ іменників Kork «пробка» і Absatz «підбор», пор. семантично і формально близьке нім. [Korke] «туфля; жіночий черевик без закаблука» (звідки виводяться лит. kùrka «каблук; туфля», kùrkė «туфля»), співвідносне також з нвн. Kork «пробка», англ. заст. cork «підошва, сандалія» (з XIV ст.), етимологічно пов’язаними з ісп. alcorque «пробкова підошва або черевик; жіноче взуття з пробковою підошвою»;
р. [ко́рки] «каблуки», розм. ко́рочки «модне взуття», бр. [ко́pкі] «підбори»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́рка «тс.»
коркове́нький «на каблучках» (про черевички)
корко́вий «з підбором, на каблуках» (про взуття)
корочок «каблучок»
нако́ркуватий «з великими каблуками»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
cork «підошва, сандалія» (з XIV ст.)(заст.) англійська
ко́pкі «підбори» білоруська
alcorque «пробкова підошва або черевик; жіноче взуття з пробковою підошвою» іспанська
kùrka литовська
kùrkė литовська
Korkabsatz «пробковий підбор» німецька
Kork «пробка» німецька
Absatz «підбор» німецька
Korke «туфля; жіночий черевик без закаблука» (звідки виводяться лит. kùrka «каблук; туфля», kùrkė «туфля») німецька
Kork «пробка» нововерхньонімецька
korek «каблук; пробкова підкладка»«пробка; корок; пробкова маса» (з XVI ст.) польська
korek польська
ко́рки «каблуки» російська
ко́рочки «модне взуття» (розм.) російська

ко́рки (у виразах на всі к. лаяти Ж, на всі к. «сильно, щосили»)

очевидно, запозичення з російської мови;
р. ко́рки (у словосполученнях бранить на все к. «сильно сварити», розносить на все к., распекать на все к., ругать на все к. «тс.», на все к. «щосили, сильно», [утекать на все к.] «швидко тікати») пов’язане з [ко́рки] «плечі (мн.); спина», що, як і розм. зако́рки «запліччя (в т. ч. у виразі на зако́рках «на плечах»), походить від псл. [*kъr̥kъ] «потилиця, шия», до якого зводиться також укр. [корко́ші] «потилиця, плечі»;
пор. семантично близьке р. во все лопатки (бежать, гнать, лететь, мчаться) «чимдуж, щосили (бігти, летіти)»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*k<SUP>ъ</SUP>r̥kъ «потилиця, шия» праслов’янська
ко́рки «плечі (мн.); спина» (у словосполученнях бранить на все к. «сильно сварити», розносить на все к., распекать на все к., ругать на все к. «тс.», на все к. «щосили, сильно», [утекать на все к.] «швидко тікати») російська
ко́рки «плечі (мн.); спина» (у словосполученнях бранить на все к. «сильно сварити», розносить на все к., распекать на все к., ругать на все к. «тс.», на все к. «щосили, сильно», [утекать на все к.] «швидко тікати») російська
зако́рки «запліччя (в т. ч. у виразі на зако́рках «на плечах» (розм.) російська
бранить на все к. російська
розносить на все к. російська
распекать на все к. російська
ругать на все к. російська
на все к. російська
утекать на все к. російська
на зако́рках російська
во все лопатки (бежать, гнать, лететь, мчаться) «чимдуж, щосили (бігти, летіти)» (бежать, гнать, лететь, мчаться) російська
корко́ші «потилиця, плечі» українська

кора́

псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;
споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;
iє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;
до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;
запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);
р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безко́рий
кі́рє «кора рослин» (зб.)
кі́рка
кі́рря «тс.»
кора́вий «шорсткий, корявий»
кора́віти «робитися шорстким»
кори́на́ «деревна кора Г, ВеНЗн; суха кора для опалення Ж»
кори́ця (зменш.)
ко́рка «кірка»
корува́ти «здирати кору»
коря́вий «тс.; нерівний, покручений (про дерево)»
коря́вина «шерехувата кора»
коря́віти
обкори́ти «здерти кору (з дерева)»
обкоро́ваний «очищений від кори»
око́ренє «покриття корою»
окоро́ваний «очищений від кори»
окоро́вувати «очищати від кори»
окорува́льний «призначений для очищення від кори»
підкі́рка «нервові клітини під корою великих півкуль головного мозку»
підкі́рний «який міститься під корою»
прикорі́ти «засохнути у вигляді кори»
укорі́ти «наситившись чим-небудь, стати твердим, як кора» (про тканину)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
čarəman- авестійська
kórë «кора (дерева, землі, хліба)» албанська
кара́ білоруська
ко́рка білоруська
кора білоруська
корь білоруська
кора́ болгарська
k'erem «скоблю, скребу» вірменська
k'ercem «дряпаю» вірменська
k'orem «шкрябаю» вірменська
korč «кора, шкірка» вірменська
κείρω «стрижу; зрубую; обскубую» (‹ κερ$ιω) грецька
κερι̯ω грецька
δορά «шкіра (зрізана); шкура» (пор.) грецька
δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа» грецька
δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю» грецька
heoroδa «тс.» давньоанглійська
kṛt- «відрубувати» давньоіндійська
kṛṇtáti «ріже» давньоіндійська
kártati «тс.» давньоіндійська
cárman- «шкіра, шкура» давньоіндійська
kṛ́ttiḥ давньоіндійська
čarman- давньоперська
кора давньоруська
корь «кора» давньоруська
s- індоєвропейська
*skēr- індоєвропейська
(s)kor- індоєвропейська
corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар» латинська
kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору) литовська
karnà «лико» литовська
кора македонська
κόρα «скоринка хліба» новогрецька
kora польська
kúra «тс.» польська
kóra «тс.; шкіра» польська
kora «тверда оболонка (передусім -- дерева); шкаралупа; шкірка » праслов’янська
k- (з рухомим іє. s-) праслов’янська
skora «шкура, шкіра» праслов’янська
sk- праслов’янська
кора́ російська
кор «лід на берегах після осінньої повені» російська
кȍра сербохорватська
kôra «тс.» словацька
kóra словенська
кора старослов’янська
kärṣt- «тс.; руйнувати» тохарська А
kärst- «тс.» тохарська В
скі́ра «шкіра» українська
скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар» українська
karšmi «обрізаю» хетська
kůra «кора; шкаралупа; шкірка» чеська
kora (рідк.) чеська
kóra (ст.) чеська
*(s)ker- «різати, рубати; відтинати; відділяти» ?

кі́рка «ложка»

очевидно, пов’язане з кора́, як і семантично близьке коре́ць «ківш для пиття води»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́рка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кора́ українська
коре́ць «ківш для пиття води» українська

Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.