КОРОК — ЕТИМОЛОГІЯ

пов’язуються також (SW II 475; БЕР II 639–640; Bern. I 570) з лат. cortex «кора» (форма alcorque через ар. магребі qurq), спорідненим з псл. kora «тс.», укр. кора́;

здебільшого тлумачаться як похідні утворення від лат. quercus «пробковий дуб» (‹*perk^u̯u-s), що, як і споріднені двн. forha «сосна, Pinus L.», дангл. furh, дісл. fura «тс.», пгерм. *forhu- та, можливо, лит. ст. perkúnas «божество грози, блискавка», прус. percunis «грім» і сл. Perunъ «Перун», укр. перу́н «грім», продовжує іє. *perk^u̯o-/ perk^u̯u- «дуб»;

нвн. Kork «пробка», снн. korck «пробкове дерево» (з 1419) пов’язані з гол. kurk «пробка; коркова маса», утвореним від ісп. corcho «кора пробкового дуба; коркова маса, пробка» або alcorque «коркова підошва чи черевик; жіноче взуття з корковою підошвою», що є словами не зовсім ясного походження;

запозичено з німецької мови, можливо, через польське посередництво;

р. ко́рка (бот.) «пробка, омертвілий зовнішній шар у деяких рослин», ст. корка «пробка (для гармат)» (1697), бр. ко́рак «пробка», [ко́рка], п. korek «тс.», ст. korka «пробкове дерево», ч. korek (рідк. kork) «пробка», слц. korok «тс.», вл. kork «пробкове дерево», болг. корк «кора пробкового дуба, пробка», схв. кȍрк «пробка»;

п. korek «каблук; пробкова підкладка» (з XVI ст.) тлумачиться як похідне утворення від korek «пробка; корок; пробкова маса» під впливом нім. Korkabsatz «пробковий підбор», що складається з основ іменників Kork «пробка» і Absatz «підбор», пор. семантично і формально близьке нім. [Korke] «туфля; жіночий черевик без закаблука» (звідки виводяться лит. kùrka «каблук; туфля», kùrkė «туфля»), співвідносне також з нвн. Kork «пробка», англ. заст. cork «підошва, сандалія» (з XIV ст.), етимологічно пов’язаними з ісп. alcorque «пробкова підошва або черевик; жіноче взуття з пробковою підошвою»;

вважається запозиченням з польської мови;

р. [ко́рки] «каблуки», розм. ко́рочки «модне взуття», бр. [ко́pкі] «підбори»;

пор. семантично близьке р. во все лопатки (бежать, гнать, лететь, мчаться) «чимдуж, щосили (бігти, летіти)»;

р. ко́рки (у словосполученнях бранить на все к. «сильно сварити», розносить на все к., распекать на все к., ругать на все к. «тс.», на все к. «щосили, сильно», [утекать на все к.] «швидко тікати») пов’язане з [ко́рки] «плечі (мн.); спина», що, як і розм. зако́рки «запліччя (в т. ч. у виразі на зако́рках «на плечах»), походить від псл. [*k^ъr̥kъ] «потилиця, шия», до якого зводиться також укр. [корко́ші] «потилиця, плечі»;

очевидно, запозичення з російської мови;

до розвитку значення пор. гр. δορά «шкіра (зрізана); шкура», δέρμα «тс.; хутро, руно; шкірка, оболонка, плівочка; шкаралупа», пов’язані з δέρω «здираю шкіру, обдираю, деру, облуплюю; б’ю, стинаю»;

псл. kora «тверда оболонка (передусім – дерева); шкаралупа; шкірка », спочатку, очевидно, «те, що відділяється, відрізається, відколюється, відстає», якнайближче пов’язане давнім паралелізмом початкових k- i sk- (з рухомим іє. s-) з псл. skora «шкура, шкіра», укр, [скі́ра] «шкіра», скори́на «шкірка; твердий зовнішній шар»;

споріднене з лит. kérti «відставати, відділятися» (про шкіру, кору), karnà «лико», гр. κείρω (‹ κερι̯ω) «стрижу; зрубую; обскубую», вірм. k’erem «скоблю, скребу», k’ercem «дряпаю», k’orem «шкрябаю», korč «кора, шкірка», хет. karšmi «обрізаю», тох. A kärṣt- «тс.; руйнувати», тох. В kärst- «тс.», дінд. kṛt- «відрубувати», kṛṇtáti «ріже», kártati «тс.», cárman- «шкіра, шкура», kṛ́ttiḥ, дперс. čarman-, ав. čarəman-, дангл. heoroδa «тс.», лат. corium «шкіра; шкура; кора, оболонка, шкаралупа, шкірка; верхній шар»;

іє. *(s)ker-*skēr-/(s)kor- «різати, рубати; відтинати; відділяти»;

запозиченнями з слов’янських мов є алб. kórë «кора (дерева, землі, хліба)», нгр. [κόρα] «скоринка хліба» (Младенов Годишник 23/8, 10; Meyer Neugriechische Studien II 33–35);

р. болг. кора́, р. [кор] «лід на берегах після осінньої повені», бр. кара́, ко́рка, др. кора, корь «кора», п. kora, [kúra] «тс.», [kóra] «тс.; шкіра», ч. kůra «кора; шкаралупа; шкірка», рідк. kora, ст. kóra, слц. kôra «тс.», м. кора, схв. кȍра, слн. kóra, стсл. кора;

очевидно, пов’язане з кора́, як і семантично близьке коре́ць «ківш для пиття води»;