КОРЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

ко́ре́ць «кухоль чи ківш із держаком, [чашка]; стара міра сипких тіл, що дорівнює 100 кг; центнер; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина] СУМ, Г, Ж, Л; [кушка] ДзАтл І»«корець»«жолобки на колесі водяного млина» (мн.)

псл. korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)», зменш. від korъ (korь) «міра пшениці; корито; кора», пов’язаного з kora «кора», укр. кора́, кори́то;
менш переконливе припущення про спорідненість з дінд. carúḥ «казан, горщик», дісл. hverr «казан», дірл. core, coire, кімр. pair «тс.» (Bern. I 580);
викликає сумнів зближення з дінд. khāráḥ «певна міра місткості» (Machek Slávia 16, 170; ESJČ 277), як і виведення від гр. κόρος «міра», утвореного з гебр. kōr «міра зерна» (Mikl. EW 133);
р. [ко́ре́ц] «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна», бр. карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]», п. korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки», ст. korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля», ч. korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)», ст. kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля», мор. korec «будка для шпаків на дереві», слц. korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]», вл. нл. kórc «міра зерна», полаб. t’örəc (tjératz) «тс.», слн. kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса», стсл. корьць «міра (пшениці)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́рці «тс.»
кі́рчик «маленький корець»
коре́чник «водяний млин із наливним колесом»
кори́ць «кушка»
корці́вка «нижня дошка в корці колеса водяного млина»
корцува́ти «давати корець збіжжя» (про копу снопів)
корча́к «тс.»
ко́рчик
корчі́вка «тс.»
коря́к «посудина з ручкою для зачерпування; кухоль або ківш із держаком; черпак для вихлюпування води з човна; черпак для набирання зерна, борошна; міра сипких тіл; (кожна пара з’єднаних під кутом поперечних дощок на колесі водяного млина; кобза, бандура Я; опуклий бік у бандури, протилежний струнам Я]»«водяний млин із наливним колесом» (у словосполученні [к. млин] )
корячко́вий «ковшовий»
корячо́к «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
карэ́ц «ківш (для пиття); [кубок; металевий кухоль]» білоруська
kórc «міра зерна» верхньолужицька
kōr «міра зерна» гебрайська
κόρος «міра» грецька
carúḥ «казан, горщик» давньоіндійська
khāráḥ «певна міра місткості» давньоіндійська
core давньоірландська
coire давньоірландська
hverr «казан» давньоісландська
pair «тс.» кімрська
korec «будка для шпаків на дереві» моравське
kórc «міра зерна» нижньолужицька
t'örəc «тс.» (tjératz) полабська
korzec «корець (давня міра сипких тіл); міра ваги; велика посудина з кори або пня у формі бочки» польська
korzec «міра рідких тіл; коритце, ящик млинового колеса; міра поверхні поля» (ст.) польська
korьcь «посудина з кори (для черпання, міряння)» праслов’янська
korъ «міра пшениці; корито; кора» (korь) праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
korь праслов’янська
ко́ре́ц «ківш; кухоль; ополоник; совок; (заст.) міра зерна» російська
korec «давня міра сипких тіл; міра поверхні; [посудина з кори для ягід; дерев’яна глибока миска; коритце млинового колеса]» словацька
kórec «тс.; черпак (з кори, дерева); коритце млинового колеса» словенська
корьць «міра (пшениці)» старослов’янська
кора́ українська
кори́то українська
korec «давня міра (зерна, поверхні); черпак (рибальський)» чеська
kořec «міра сипких і рідких тіл; міра поверхні поля» (ст.) чеська
korec чеська

коре́ць «щипавка звичайна, Forficula auricularia L.» (ент.)

мотивація назви неясна;
очевидно, пов’язане з кора́ (пор. п. skorek «щипавка», пов’язане з skóra «шкіра»);
п. [korzеc] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коре́ц
ко́рєк «тс. »
ко́рчик
Етимологічні відповідники

Слово Мова
skorek польська
skóra польська
korzеc «тс.» польська
кора́ (пор. п. skorek «щипавка», пов’язане з skóra «шкіра») українська

кори́то «дерев’яна довгаста посудина; річище; [панцир черепахи]»

пов’язання з псл. *kъr̥mъ «корм» і далі з гр. κόρος «нагодовування», κορέσκω «нагодовую» (Solmsen KZ 35, 483, 484; Osthoff Parerga 62) неприйнятне, як і виведення, з припущенням метатези, від лит. traukai «посудина», дісл. prô «корито» (Otrębski Idg. Forsch. 187; Machek ESJČS 223, ESJČ 279);
зіставлення з дінд. kárakaḥ «глечик», carúḥ «казан, горщик», дісл. huerr «казан» (Meillet MSL 9, 377) сумнівне;
псл. koryto «водопійна колода; корито, жолоб, ночви; видовбаний вулик, човен; річище, яр» (спочатку «видовбана з колоди, з пня мілка посудина»), здебільшого пов’язується, як і пізніші псл. *korьcь «посудина з кори; міра», укр. ко́ре́ць «тс.», з псл. *kor-, представленим у kora «кора», укр. кора́;
при цьому вважається спорідненим з лит. prãkartas «ясла (годівниця), корито; ночви», прус. рrаcartis «корито, діжа», лит. kar̃tis «корець, міра збіжжя», пов’язаними з лит. kir̃sti «рубати, зрубувати; жати; кусати; сильно бити», лтс. cìrst «рубати; тесати; сильно бити», що, як і псл. *kortъ/*kortь «раз», *čerslo (‹*čert-sl-o) «ніж, леміш», *čersti (‹*čert-ti) «різати, рубати», укр. чересло́, [че́рсти], продовжують іє. *(s)ker-t- «різати, рубати; відтинати», утворене від *(s)ker«тс.», до якого зводяться також псл. skora «шкіра, шкура; [кора]», kora «кора», укр. [скі́ра], кора́;
до розвитку семантики «видовбана колода» → «водопійна колода; видовбана з колоди (з пня) посудина; жолоб» і «видовбаний вулик, човен» та «видовбана у землі виїмка» → «річище, яр, балка» пор. р. [комя́га] «колода; видовбане з дерева корито; човен, видовбаний з одного дерева», бр. [камя́га] «дерев’яне корито; видовбаний з колоди човен» або лат. caudica «видовбаний з колоди човен», похідне від caudex «стовбур; колода, паля», і гр. σκάφη «корито, басейн, ванна; човен», лат. alveus «корито, жолоб, діжка; басейн, ванна; дупло; вулик; човен»;
виводиться також (ЭССЯ 11, 121–126) з поєднання префіксального компонента ko- з віддієслівною формою -ryto (букв. «ніби вирите», первісно про заглибини в землі, пор. р. [корытвина] «корыто» – ры́твина «вибоїна»);
рум. [corítă] «корито», нгр. καρούτα «тс.; діжка», алб. karrutë «тс.», тур. [korto], yr. koritó, як і пізніші нгр. κουτά (κορύτα) «вид рибальського човна», алб. koritë «корито, діжка, велика корзина, видовбаний з дерева човен», вважаються запозиченнями з слов’янських мов;
зближення з р. ко́рень «корінь» (Фасмер II 343; Vondrák І 451, 489) менш певне;
р. коры́то, бр. кары́та, п. koryto «корито (з XIII ст.); річище, русло річки (з XV ст.); (заст.) примітивне судно, видовбаний з колоди човен; [діжа, ночви; яр, канава]», каш. koeréto, ku̯órəto «корито», ч. слц. koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик», вл. korto «канава, стік; корито», [koryto] «корито», [korytko] «тс.», нл. kóryto «коритце; річище; жолоб, канавка», koryto «тс.», полаб. t’örǻi̯tə (ḱüråitö, t’örai̯tă, küöróitö) «діжа, корито», t’öråіtcă «коритце», болг. кори́то «корито; ясла (для худоби), водопійна колода; кадіб, діжка для перевезення винограду; річище; (мед.) таз, Pelvis; [яма, яр]», м. корито «корито; річище», схв. кòрито «тс.; корпус (судна)», слн. koríto «корито; діжа; годівниця; колиска; вулик, видовбаний з пня; річище, балка», стсл. корыто «корито, жолоб», цсл. корытьцє «цистерна (для води)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

корита́йка «черепашка беззубка, Anodonta» (зоол.)
корита́р «той, хто робить корита»
корита́рство «виготовлення корит»
кори́тка
кори́тко «коробка під кошем, через яку висипається зерно на жорна»
кори́тник «тс.»
кори́тниця «тс. Ж, ВеУг, ВеНЗн; коритна черепашка, Mactra Ж» (зоол.)
коритня́чка «черепаха; жаба, Bufo ВеНЗн» (зоол.)
кори́тува́тий «подібний до корита»
кори́тце «тс.; [мисочка Ж]»
коритча́ «мале корито»
коритя́ «невелике корито»
кори́тя́нка «черепаха»
кори́тята
кори́тятко «тс. »
кори́чуватий «коритоподібний, весь у вибоїнах»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
karrutë «тс.» албанська
koritë «корито, діжка, велика корзина, видовбаний з дерева човен» албанська
камя́га «дерев’яне корито; видовбаний з колоди човен» білоруська
кары́та білоруська
кори́то «корито; ясла (для худоби), водопійна колода; кадіб, діжка для перевезення винограду; річище; (мед.) таз, Pelvis; [яма, яр]» болгарська
korto «канава, стік; корито» верхньолужицька
koryto «корито» верхньолужицька
korytko «тс.» верхньолужицька
κόρος «нагодовування» грецька
κορέσκω «нагодовую» грецька
σκάφη «корито, басейн, ванна; човен» грецька
kárakaḥ «глечик» давньоіндійська
carúḥ «казан, горщик» давньоіндійська
prô «корито» давньоісландська
huerr «казан» давньоісландська
*(s)ker-t- «різати, рубати; відтинати» індоєвропейська
*(s)ker «тс.» індоєвропейська
koeréto «корито» кашубський
ku̯órəto «корито» кашубський
caudica «видовбаний з колоди човен» латинська
caudex «стовбур; колода, паля» латинська
alveus «корито, жолоб, діжка; басейн, ванна; дупло; вулик; човен» латинська
cìrst «рубати; тесати; сильно бити» латиська
traukai «посудина» литовська
prãkartas «ясла (годівниця), корито; ночви» литовська
kar̃tis «корець, міра збіжжя» литовська
kir̃sti «рубати, зрубувати; жати; кусати; сильно бити» литовська
корито «корито; річище» македонська
kóryto «коритце; річище; жолоб, канавка»«тс.» нижньолужицька
koryto «коритце; річище; жолоб, канавка»«тс.» нижньолужицька
καρούτα «тс.; діжка» новогрецька
κουτά «вид рибальського човна» (κορύτα) новогрецька
κορύτα новогрецька
t'örǻi̯tə «діжа, корито»«коритце» (ḱüråitö, t’örå$ită, küöróitö) полабська
t'öråіtcă «діжа, корито»«коритце» (ḱüråitö, t’örå$ită, küöróitö) полабська
ḱüråitö полабська
t'örai̯tă полабська
küöróitö полабська
koryto «корито (з XIII ст.); річище, русло річки (з XV ст.); (заст.) примітивне судно, видовбаний з колоди човен; [діжа, ночви; яр, канава]» польська
*k<SUP>ъ</SUP>r̥mъ «корм» праслов’янська
koryto «водопійна колода; корито, жолоб, ночви; видовбаний вулик, човен; річище, яр» (спочатку «видовбана з колоди, з пня мілка посудина») праслов’янська
*korьcь «посудина з кори; міра» праслов’янська
*kor- праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
*kortъ «раз» праслов’янська
*čerslo «ніж, леміш» (‹*čertsl-o) праслов’янська
*čert-sl-o «різати, рубати» (‹*čert-ti) праслов’янська
skora «шкіра, шкура; [кора]» праслов’янська
kora «кора» праслов’янська
*kortь «раз» праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
*čert-ti праслов’янська
ko- (букв. «ніби вирите», первісно про заглибини в землі, пор. р. [корытвина] «корыто» -- ры́твина «вибоїна») праслов’янська
-ryto праслов’янська
рrаcartis «корито, діжа» прусська
комя́га «колода; видовбане з дерева корито; човен, видовбаний з одного дерева» російська
корытвина російська
ры́твина російська
ко́рень «корінь» російська
коры́то російська
corítă «корито» румунська
кòрито «тс.; корпус (судна)» сербохорватська
koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик» словацька
koríto «корито; діжа; годівниця; колиска; вулик, видовбаний з пня; річище, балка» словенська
корыто «корито, жолоб» старослов’янська
korto турецька
koritó угорська
ко́ре́ць «тс.» українська
кора́ українська
чересло́ українська
че́рсти українська
скі́ра українська
кора́ українська
корытьцє «цистерна (для води)» церковнослов’янська
koryto «корито; русло річки; (заст.) діжа, вулик» чеська

кі́рка «ложка»

очевидно, пов’язане з кора́, як і семантично близьке коре́ць «ківш для пиття води»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́рка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кора́ українська
коре́ць «ківш для пиття води» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.