КОПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

копа́ти

споріднене з лит. kapóti «колоти, рубати», лтс. kapât «сікти, колоти», гр. κόπτω «ударяю, рубаю, колю», алб. kep «обтісую камені», а також гр. σκάπτω «рию, копаю», лат. scapulae «лопатки»;
псл. kopati, пов’язане з skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s);
р. копа́ть, бр. капа́ць, др. копати, п. вл. kopać, ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, болг. копа́я, м. копа, схв. кòпати, слн. kopáti, стсл. копати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кіпе́ць «горбок»
кіпни́на «купка землі, нарита кротом»
копа́ка «сапа»
копа́ли́ни
копа́льник
копа́льня
копа́ля «копальниця»
копани́на «марудне копання»
копани́ця «вид заступа або мотики: (викривлене дерево, викопане з коренем для виготовлення полоза]»«полози саней»«невелике водоймище; криниця без зрубу»«рів; ковбаня з дощовою водою; дорога з ровами по боках»«копанка; котлован»«копальник»«землекоп; знаряддя для копання»«вид невеликого заступа або садового совка»«насипаний або викопаний межовий знак; [інструмент для довбання меду]»«копальня»«людина, яка повільно береться до роботи»«старанний»«який легко копати; пухкий; грузький»«пов’язаний з копанням; ямистий; покритий купами»«такий, що повільно але старанно працює»«виколоти»«зачепити чимсь гострим і вирвати»«рів з насипом; яма для добування нафти»«щось крадене і закопане; горб, оточений ущелинами Ж»«окоп; [єврейське кладовище]»«єврейське кладовище»«тс.»«солдат, що воює в окопах»«рослина, що потребує обкопування, підкопування» (у виразі окіпна рослина )
копа́тися «довго поратися; займатися клопітною роботою; возитися»
копа́чити «копирсати, копати»
копну́ти
перекі́п «перекопане місце»
переко́п «тс.»
переко́пка
переко́пувальний
підкі́п
підко́п
підко́пистий «підступний, лукавий»
підко́пувальний
підко́пувач
поко́пище «поле, з якого зібрано картоплю»
проко́п
розко́п
ро́зкопи «розкопки»
розко́пини «тс.»
розко́пка
розко́пки
розко́пувальний
скіпе́ць «ямка глибиною в одну лопату; ямка для позначення межі»
скопе́ць «межовий знак»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kep «обтісую камені» албанська
капа́ць білоруська
копа́я болгарська
kopać верхньолужицька
κόπτω «ударяю, рубаю, колю» грецька
σκάπτω «рию, копаю» грецька
копати давньоруська
scapulae «лопатки» латинська
kapât «сікти, колоти» латиська
kapóti «колоти, рубати» литовська
копа македонська
kopaś нижньолужицька
kopać польська
kopati праслов’янська
копа́ть російська
кòпати сербохорватська
kopať словацька
kopáti словенська
копати старослов’янська
kopati чеська
skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s) ?

ко́па́ти «ударяти, бити, штовхати ногою; брикати, хвицати (про тварин)»

пор. лит. kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати», лтс. kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю», гр. κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю»;
можливо однак, що тут частково відбито ще допраслов’янську індоєвропейську семантику дієслова kopati «бити» (чимсь гострим);
псл. kopati «бити ногою в землю», очевидно, результат семантичного розвитку слова kopati «рити (землю тощо)», зумовленого тим, що деякі тварини риють землю, ударяючи її копитами;
п. вл. kopać «бити (ногою)», ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, м. копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня), схв. kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня);
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́пкати «тс.»
ко́пну́ти «вибити; штовхнути, ударити (ногою кого-н.)»
ко́пнутися (у виразі к. до чого «старанно взятися за щось»)
копня́к «удар ногою»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kopać «бити (ногою)» верхньолужицька
κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю» грецька
kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю» латиська
kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» литовська
копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня) македонська
kopaś нижньолужицька
kopać «бити (ногою)» польська
kopati «бити ногою в землю» праслов’янська
kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня) сербохорватська
kopať словацька
kopati чеська
kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» ?
kopati «бити» (чимсь гострим) ?
kopati «рити (землю тощо)» ?

ко́пати «брести, бродити»

неясне;

окопник «живокіст лікарський, Symphytum officinale L.; живокіст кримський, Symphytum tauricum Willd.» (бот.)

похідне утворення від копа́ти, окі́п;
назва зумовлена тим, що живокіст росте переважно на вогких, розораних ґрунтах, біля ярів, канав (Нейштадт 453);
р. око́пник «живокіст»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
око́пник «живокіст» російська
копа́ти ?
окі́п ?

синко́па «зміщення музичного наголосу із сильної долі такту на слабку» (муз.)

(мовознавче) «випадіння звуків у середині слова»;
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Sónkоpe, фр. англ. syncope походять від пізньолат. syncopa, запозиченого з грецької мови;
гр. συγϰοπή «рубання, подрібнення; опущення букв» пов’язане з дієсловом συγϰόπτω «розрубую, руйную», утвореним з префікса συν-«з-, разом» і дієсловаϰόπτω «б’ю, штовхаю», спорідненого з лит. kápti «рубати», kapóti «рубати, колоти, розрубувати», псл. kopati, укр. копа́ти;
р. м. синко́па, бр. сінко́па, п. ч. слц. synkopa, болг. синко́п(а), схв. сùнкопа, синка̏па, слн. sinkópa;
Фонетичні та словотвірні варіанти

синкопі́чний
синкопо́ваний
синкопува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
syncope англійська
сінко́па білоруська
синко́п(а) болгарська
συγϰοπή «рубання, подрібнення; опущення букв» грецька
συγϰόπτω «розрубую, руйную» грецька
συν- «з-, разом» грецька
ϰόπτω «б’ю, штовхаю» грецька
kàpti «рубати» литовська
kapóti «рубати, колоти, розрубувати» литовська
синко́па македонська
Sýnkоpe німецька
syncopa пізньолатинська
synkopa польська
kopati праслов’янська
синко́па російська
сùнкопа сербохорватська
синкòпа сербохорватська
synkopa словацька
sinkópa словенська
копа́ти українська
syncope французька
synkopa чеська

капа́к «плуг для оранки парового поля»

менш обґрунтоване виведення форми [капа́к] (ВеЗн 23) безпосередньо від укр. копа́ти, оскільки перехід ненаголошеного о в а перед наголошеним а для південнозахідних говірок, звідки походить слово, не характерний (пор. півд.-зах. [богатий, кола́ч] і под.);
можливо, повʼязане з уг. kapa (мн. kapák) «мотика», kapálni «працювати мотикою», що походять, очевидно, з якоїсь словʼянської мови (пор. укр. копа́ти, слц. kopať, схв. кòпати, слн. корáti ‹псл. kopati);
неясне;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kopati праслов’янська
кòпати сербохорватська
kopať словацька
корáti словенська
kapa «мотика» (мн. kapák) угорська
kapálni «працювати мотикою» угорська
копа́ти українська
копа́ти українська
капа́к ?

капе́ць «кінець, смерть»

запозичення з російської мови;
р. [копе́ц] «тс.; межа, кінець» виникло на основі [копе́ц] «межовий знак; яма; невеликий насип», повʼязаного з дієсловом копа́ть, спорідненим з укр. копа́ти;
бр. капе́ц «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

копе́ць «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
капе́ц «тс.» білоруська
копе́ц «тс.; межа, кінець» російська
копа́ти українська
копе́ц «межовий знак; яма; невеликий насип» ?
копа́ть ?

ковпани́ця «полоз»

результат видозміни деетимологізованої форми [копани́ця] «викопане з коренем із землі скривлене дерево, з якого виготовляють полоз», похідної від копа́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
копани́ця «викопане з коренем із землі скривлене дерево, з якого виготовляють полоз» ?
копа́ти ?

ко́ма (розділовий знак)

лат. comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») походить від гр. κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка», пов’язаного з κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую», спорідненим з псл. kopati «копати, рити», укр. копа́ти;
очевидно, через польське, чеське і німецьке (нім. Komma) посередництво запозичено з латинської мови;
п. ч. вл. koma, болг. заст. м. кома, схв. кома, слн. kóma «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кома болгарська
koma верхньолужицька
κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка» грецька
comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») латинська
кома македонська
koma польська
kopati «копати, рити» праслов’янська
кома сербохорватська
kóma «тс.» словенська
копа́ти українська
koma чеська
κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую» ?
кома ?

копирса́ти «колупати»

очевидно, афективне утворення, пов’язане з псл. kopati, укр. копа́ти;
р. [копы́рса́ть] «копатися, колупати», п. [kopersać] «ритися; штовхати», [koperzać] «згромаджувати листя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

коперса́ти «чесати, чухати; перебирати»
копирса́тися «перебирати, перевертати, перекладати щось; (розм.) займатися якою-небудь клопітною роботою, копатися»
копи́рстка «копистка, дерев’яна лопатка для розмішування тіста; (знев.) погана зброя (про шпагу, шаблю)»
копиря́ти «колупати»
корписа́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kopersać «ритися; штовхати» польська
kopati праслов’янська
копы́рса́ть «копатися, колупати» російська
копа́ти українська
koperzać «згромаджувати листя» українська

ко́піє «спис, піка»

споріднене з лит. kaplys «мотика», лтс. kaplis «сокира», гр. κοπίς «ніж», двн. habba «тесак, серп»;
псл. *kopьje «спис, піка», пов’язане з kopati, укр. копа́ти;
р. копьё «спис, піка; вид літургічного ножа; [вид мисливської зброї]», бр. кап’ё «спис, піка», др. копие, п. kopia «тс.», ст. kopija, kopije (c. p.) «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]», ч. kopí «спис, піка», ст. kopie, слц. kopija, вл. kopjo, нл. kopje, ст. kopja «тс.», болг. ко́пе, ко́пие «спис, піка; дротик», м. копје «тс.», схв. кòпље «спис, піка; трапеція, древко прапора», слн. kópje «спис, піка; весільний прапор», стсл. копиѥ «спис, піка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

копия́ «тс.»
ко́пієва́тий «схожий на спис»
копійо́ «жердина на середині копиці сіна»
копі́йце «вістря, жало стріли»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кап'ё «спис, піка» білоруська
ко́пе болгарська
kopjo верхньолужицька
κοπίς «ніж» грецька
habba «тесак, серп» давньоверхньонімецька
копие давньоруська
kaplis «сокира» латиська
kaplys «мотика» литовська
копје «тс.» македонська
kopje нижньолужицька
kopia «тс.» польська
*kopьje «спис, піка» праслов’янська
копьё «спис, піка; вид літургічного ножа; [вид мисливської зброї]» російська
кòпље «спис, піка; трапеція, древко прапора» сербохорватська
kopija словацька
kópje «спис, піка; весільний прапор» словенська
копиѥ «спис, піка» старослов’янська
копа́ти українська
ко́пие «спис, піка; дротик» українська
kopí «спис, піка» чеська
kopija «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]» (c. p.) ?
kopije «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]» (c. p.) ?
kopie ?
kopja «тс.» ?

копітки́й «марудний, клопітний»

очевидно, пов’язане з копа́тися «поратися; займатися клопітною роботою; робити повільно», похідним від копа́ти;
р. розм. копотли́вый, ко́потный, заст. ко́поткий, бр. капатлі́вы «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
капатлі́вы «тс.» білоруська
копотли́вый російська
ко́потный українська
копа́тися «поратися; займатися клопітною роботою; робити повільно» ?
копа́ти ?
копотли́вый ?
ко́поткий ?

ко́пка «невелика заглибина або ніша, куди загортають жар»

очевидно, результат спрощення і фонетичних змін давнішої форми *[ко́вбка], пов’язаної з [ко́вбиця] «запічок»;
зіставляється також (Непокупний Мовозн. 1974/6, 60) з копа́ти (пор. іншу назву цієї реалії [я́мка]);
менш переконливе тлумачення основи коп- у даному разі як результату метатези іє. *peku- «пекти», паралельної до лит. kèpti «пекти», лтс. cept «тс.» (Непокупний тж) – Див. ще ко́вбиця;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ко́почка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*pek «пекти» індоєвропейська
cept «тс.» латиська
kèpti «пекти» литовська
ко́вбка ?
ко́вбиця «запічок» ?
копа́ти (пор. іншу назву цієї реалії [я́мка]) ?
коп- ?
ще ?

ко́пки (у виразі дав йому к. «побив»)

очевидно, пов’язане з ко́па́ти «бити ногами»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́па́ти «бити ногами» ?

ко́пкий «не в’їжджений після снігопаду; [нерівний, вибоїстий Ж]» (про шлях)

очевидно, пов’язане з копа́ти: первісне значення – «який легко копається; пухкий» (пор. копки́й «який легко копати, пухкий (про землю); у якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг)»);
Фонетичні та словотвірні варіанти

копни́стий «не зовсім уїжджений після снігопаду» (про шлях)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
копа́ти «який легко копається; пухкий» (пор. копки́й «який легко копати, пухкий (про землю) ?

ко́поть «кіготь, пазур (у тварин)»

очевидно, результат видозміни слова [ко́коть] «тс.», зумовленої народноетимологічним зближенням з дієсловом копа́ти «рити»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́коть «тс.» ?
копа́ти «рити» ?

ко́пці «риболовецькі сітки, які ставляться у воду на паколах»

результат видозміни назви [коте́ць] «загорожа в воді для ловіння риби», р. [котцы́] «тс.; рибальська сітка», зближеної з основою дієслова копа́ти (зако́пувати);
р. [ко́пцы] «пастка (зокрема, на птахів)»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
котцы́ «тс.; рибальська сітка» російська
ко́пцы «пастка (зокрема, на птахів)» російська
коте́ць «загорожа в воді для ловіння риби» ?
копа́ти (зако́пувати) ?

цибу́ля «Allium L.» (бот.)

через посередництво польської та німецької мов (свн. zibolle, zebulle «тс.») запозичене з латинської;
лат. caepula (cēpula) є зменшувальною формою від caepa (caepe, cēpa, cēpe) «цибуля», яке виводять від гр. *ϰήπη (або *ϰήπια) «часник», пов’язаного, можливо, з ϰη̃πος (дор. ϰα̃πος) «сад», спорідненим з ϰόπτω «б’ю, рубаю», σϰάπτω «копаю», лит. kapíti «рубати, колоти», kaplỹs «сокира; мотика», лтс. kaplis «мотика», стсл. копати, укр. копа́ти;
р. [цибу́ля], бр. цыбу́ля, п. cybula, ч. cibule, слц. cibul’a, вл. cybula, cybla, нл. cybula;
Фонетичні та словотвірні варіанти

цебулька
цебу́ля
цибуле́вий
цибули́на
цибули́ння «стебла цибулі; [(бот.) стрілиця звичайна, Sagittaria sagittifolia L.]»
цибу́лиця «тс.»
цибу́ли́ця «цибуля»
цибу́лькуватий
цибульо́вище «грядка, де росла цибуля»
цибуля
цибуляни́к «любитель цибулі»
цибуля́нка «стрілка цибулі»
цибуля́стий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цыбу́ля білоруська
cybula верхньолужицька
cybla верхньолужицька
*ϰήπη «часник» (або *ϰήπια) грецька
caepula є зменшувальною формою від caepa «цибуля» (cēpula)(caepe, cēpa, cēpe) латинська
kaplis «мотика» латиська
kapíti «рубати, колоти» литовська
cybula нижньолужицька
cybula польська
цибу́ля російська
cibul'a словацька
копати старослов’янська
копа́ти українська
cibule чеська
ϰα̃πος «сад» ?
ϰόπτω «б’ю, рубаю» ?
σϰάπτω «копаю» ?
kaplỹs «сокира; мотика» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.