КОПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
копа́ти
споріднене з лит. kapóti «колоти, рубати», лтс. kapât «сікти, колоти», гр. κόπτω «ударяю, рубаю, колю», алб. kep «обтісую камені», а також гр. σκάπτω «рию, копаю», лат. scapulae «лопатки»;
псл. kopati, пов’язане з skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s);
р. копа́ть, бр. капа́ць, др. копати, п. вл. kopać, ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, болг. копа́я, м. копа, схв. кòпати, слн. kopáti, стсл. копати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кіпе́ць
«горбок»
кіпни́на
«купка землі, нарита кротом»
копа́ка
«сапа»
копа́ли́ни
копа́льник
копа́льня
копа́ля
«копальниця»
копани́на
«марудне копання»
копани́ця
«вид заступа або мотики: (викривлене дерево, викопане з коренем для виготовлення полоза]»«полози саней»«невелике водоймище; криниця без зрубу»«рів; ковбаня з дощовою водою; дорога з ровами по боках»«копанка; котлован»«копальник»«землекоп; знаряддя для копання»«вид невеликого заступа або садового совка»«насипаний або викопаний межовий знак; [інструмент для довбання меду]»«копальня»«людина, яка повільно береться до роботи»«старанний»«який легко копати; пухкий; грузький»«пов’язаний з копанням; ямистий; покритий купами»«такий, що повільно але старанно працює»«виколоти»«зачепити чимсь гострим і вирвати»«рів з насипом; яма для добування нафти»«щось крадене і закопане; горб, оточений ущелинами Ж»«окоп; [єврейське кладовище]»«єврейське кладовище»«тс.»«солдат, що воює в окопах»«рослина, що потребує обкопування, підкопування»
(у виразі окіпна рослина )
копа́тися
«довго поратися; займатися клопітною роботою; возитися»
копа́чити
«копирсати, копати»
копну́ти
перекі́п
«перекопане місце»
переко́п
«тс.»
переко́пка
переко́пувальний
підкі́п
підко́п
підко́пистий
«підступний, лукавий»
підко́пувальний
підко́пувач
поко́пище
«поле, з якого зібрано картоплю»
проко́п
розко́п
ро́зкопи
«розкопки»
розко́пини
«тс.»
розко́пка
розко́пки
розко́пувальний
скіпе́ць
«ямка глибиною в одну лопату; ямка для позначення межі»
скопе́ць
«межовий знак»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kep «обтісую камені» | албанська |
капа́ць | білоруська |
копа́я | болгарська |
kopać | верхньолужицька |
κόπτω «ударяю, рубаю, колю» | грецька |
σκάπτω «рию, копаю» | грецька |
копати | давньоруська |
scapulae «лопатки» | латинська |
kapât «сікти, колоти» | латиська |
kapóti «колоти, рубати» | литовська |
копа | македонська |
kopaś | нижньолужицька |
kopać | польська |
kopati | праслов’янська |
копа́ть | російська |
кòпати | сербохорватська |
kopať | словацька |
kopáti | словенська |
копати | старослов’янська |
kopati | чеська |
skopiti «каструвати» (корінь з рухомим s) | ? |
ко́па́ти «ударяти, бити, штовхати ногою; брикати, хвицати (про тварин)»
пор. лит. kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати», лтс. kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю», гр. κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю»;
можливо однак, що тут частково відбито ще допраслов’янську індоєвропейську семантику дієслова kopati «бити» (чимсь гострим);
псл. kopati «бити ногою в землю», очевидно, результат семантичного розвитку слова kopati «рити (землю тощо)», зумовленого тим, що деякі тварини риють землю, ударяючи її копитами;
п. вл. kopać «бити (ногою)», ч. kopati, слц. kopať, нл. kopaś, м. копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня), схв. kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́пкати
«тс.»
ко́пну́ти
«вибити; штовхнути, ударити (ногою кого-н.)»
ко́пнутися
(у виразі к. до чого «старанно взятися за щось»)
копня́к
«удар ногою»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kopać «бити (ногою)» | верхньолужицька |
κόπτω «б’ю, ударяю; відтинаю, відрубую; стукаю, товчу; дзьобаю» | грецька |
kapât «рубати, сікти, бити; (і, очевидно, пізніше) обкопувати, скопувати землю» | латиська |
kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» | литовська |
копа «б’є ногами об землю» (особливо про коня) | македонська |
kopaś | нижньолужицька |
kopać «бити (ногою)» | польська |
kopati «бити ногою в землю» | праслов’янська |
kòpati «бити ногою по землі, тупати, рити землю ногами» (про коня) | сербохорватська |
kopať | словацька |
kopati | чеська |
kapóti «сікти, рубати, колоти, розколювати дерево; бити, хльоскати; дзьобати; нівечити, псувати» | ? |
kopati «бити» (чимсь гострим) | ? |
kopati «рити (землю тощо)» | ? |
ко́пати «брести, бродити»
неясне;
окопник «живокіст лікарський, Symphytum officinale L.; живокіст кримський, Symphytum tauricum Willd.» (бот.)
похідне утворення від копа́ти, окі́п;
назва зумовлена тим, що живокіст росте переважно на вогких, розораних ґрунтах, біля ярів, канав (Нейштадт 453);
р. око́пник «живокіст»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
око́пник «живокіст» | російська |
копа́ти | ? |
окі́п | ? |
синко́па «зміщення музичного наголосу із сильної долі такту на слабку» (муз.)
(мовознавче) «випадіння звуків у середині слова»;
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Sónkоpe, фр. англ. syncope походять від пізньолат. syncopa, запозиченого з грецької мови;
гр. συγϰοπή «рубання, подрібнення; опущення букв» пов’язане з дієсловом συγϰόπτω «розрубую, руйную», утвореним з префікса συν-«з-, разом» і дієсловаϰόπτω «б’ю, штовхаю», спорідненого з лит. kápti «рубати», kapóti «рубати, колоти, розрубувати», псл. kopati, укр. копа́ти;
р. м. синко́па, бр. сінко́па, п. ч. слц. synkopa, болг. синко́п(а), схв. сùнкопа, синка̏па, слн. sinkópa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
синкопі́чний
синкопо́ваний
синкопува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
syncope | англійська |
сінко́па | білоруська |
синко́п(а) | болгарська |
συγϰοπή «рубання, подрібнення; опущення букв» | грецька |
συγϰόπτω «розрубую, руйную» | грецька |
συν- «з-, разом» | грецька |
ϰόπτω «б’ю, штовхаю» | грецька |
kàpti «рубати» | литовська |
kapóti «рубати, колоти, розрубувати» | литовська |
синко́па | македонська |
Sýnkоpe | німецька |
syncopa | пізньолатинська |
synkopa | польська |
kopati | праслов’янська |
синко́па | російська |
сùнкопа | сербохорватська |
синкòпа | сербохорватська |
synkopa | словацька |
sinkópa | словенська |
копа́ти | українська |
syncope | французька |
synkopa | чеська |
капа́к «плуг для оранки парового поля»
менш обґрунтоване виведення форми [капа́к] (ВеЗн 23) безпосередньо від укр. копа́ти, оскільки перехід ненаголошеного о в а перед наголошеним а для південнозахідних говірок, звідки походить слово, не характерний (пор. півд.-зах. [богатий, кола́ч] і под.);
можливо, повʼязане з уг. kapa (мн. kapák) «мотика», kapálni «працювати мотикою», що походять, очевидно, з якоїсь словʼянської мови (пор. укр. копа́ти, слц. kopať, схв. кòпати, слн. корáti ‹псл. kopati);
неясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kopati | праслов’янська |
кòпати | сербохорватська |
kopať | словацька |
корáti | словенська |
kapa «мотика» (мн. kapák) | угорська |
kapálni «працювати мотикою» | угорська |
копа́ти | українська |
копа́ти | українська |
капа́к | ? |
капе́ць «кінець, смерть»
запозичення з російської мови;
р. [копе́ц] «тс.; межа, кінець» виникло на основі [копе́ц] «межовий знак; яма; невеликий насип», повʼязаного з дієсловом копа́ть, спорідненим з укр. копа́ти;
бр. капе́ц «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
копе́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
капе́ц «тс.» | білоруська |
копе́ц «тс.; межа, кінець» | російська |
копа́ти | українська |
копе́ц «межовий знак; яма; невеликий насип» | ? |
копа́ть | ? |
ковпани́ця «полоз»
результат видозміни деетимологізованої форми [копани́ця] «викопане з коренем із землі скривлене дерево, з якого виготовляють полоз», похідної від копа́ти (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
копани́ця «викопане з коренем із землі скривлене дерево, з якого виготовляють полоз» | ? |
копа́ти | ? |
ко́ма (розділовий знак)
лат. comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») походить від гр. κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка», пов’язаного з κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую», спорідненим з псл. kopati «копати, рити», укр. копа́ти;
очевидно, через польське, чеське і німецьке (нім. Komma) посередництво запозичено з латинської мови;
п. ч. вл. koma, болг. заст. м. кома, схв. кома, слн. kóma «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кома | болгарська |
koma | верхньолужицька |
κόμμα «кома; (ст.) частина речення; чеканка» | грецька |
comma «кома» (спочатку «частина періоду, цезура») | латинська |
кома | македонська |
koma | польська |
kopati «копати, рити» | праслов’янська |
кома | сербохорватська |
kóma «тс.» | словенська |
копа́ти | українська |
koma | чеська |
κόπτω «ударяю, б’ю; кую; відсікаю, відрубую» | ? |
кома | ? |
копирса́ти «колупати»
очевидно, афективне утворення, пов’язане з псл. kopati, укр. копа́ти;
р. [копы́рса́ть] «копатися, колупати», п. [kopersać] «ритися; штовхати», [koperzać] «згромаджувати листя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коперса́ти
«чесати, чухати; перебирати»
копирса́тися
«перебирати, перевертати, перекладати щось; (розм.) займатися якою-небудь клопітною роботою, копатися»
копи́рстка
«копистка, дерев’яна лопатка для розмішування тіста; (знев.) погана зброя (про шпагу, шаблю)»
копиря́ти
«колупати»
корписа́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kopersać «ритися; штовхати» | польська |
kopati | праслов’янська |
копы́рса́ть «копатися, колупати» | російська |
копа́ти | українська |
koperzać «згромаджувати листя» | українська |
ко́піє «спис, піка»
споріднене з лит. kaplys «мотика», лтс. kaplis «сокира», гр. κοπίς «ніж», двн. habba «тесак, серп»;
псл. *kopьje «спис, піка», пов’язане з kopati, укр. копа́ти;
р. копьё «спис, піка; вид літургічного ножа; [вид мисливської зброї]», бр. кап’ё «спис, піка», др. копие, п. kopia «тс.», ст. kopija, kopije (с. р.) «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]», ч. kopí «спис, піка», ст. kopie, слц. kopija, вл. kopjo, нл. kopje, ст. kopja «тс.», болг. ко́пе, ко́пие «спис, піка; дротик», м. копје «тс.», схв. кòпље «спис, піка; трапеція, древко прапора», слн. kópje «спис, піка; весільний прапор», стсл. копиѥ «спис, піка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
копия́
«тс.»
ко́пієва́тий
«схожий на спис»
копійо́
«жердина на середині копиці сіна»
копі́йце
«вістря, жало стріли»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кап'ё «спис, піка» | білоруська |
ко́пе | болгарська |
kopjo | верхньолужицька |
κοπίς «ніж» | грецька |
habba «тесак, серп» | давньоверхньонімецька |
копие | давньоруська |
kaplis «сокира» | латиська |
kaplys «мотика» | литовська |
копје «тс.» | македонська |
kopje | нижньолужицька |
kopia «тс.» | польська |
*kopьje «спис, піка» | праслов’янська |
копьё «спис, піка; вид літургічного ножа; [вид мисливської зброї]» | російська |
кòпље «спис, піка; трапеція, древко прапора» | сербохорватська |
kopija | словацька |
kópje «спис, піка; весільний прапор» | словенська |
копиѥ «спис, піка» | старослов’янська |
копа́ти | українська |
ко́пие «спис, піка; дротик» | українська |
kopí «спис, піка» | чеська |
kopija «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]» (с. р.) | ? |
kopije «тс.; [палиця, кий; велика дерев’яна кухонна ложка]» (с. р.) | ? |
kopie | ? |
kopja «тс.» | ? |
копітки́й «марудний, клопітний»
очевидно, пов’язане з копа́тися «поратися; займатися клопітною роботою; робити повільно», похідним від копа́ти;
р. розм. копотли́вый, ко́потный, заст. ко́поткий, бр. капатлі́вы «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
капатлі́вы «тс.» | білоруська |
копотли́вый | російська |
ко́потный | українська |
копа́тися «поратися; займатися клопітною роботою; робити повільно» | ? |
копа́ти | ? |
копотли́вый | ? |
ко́поткий | ? |
ко́пка «невелика заглибина або ніша, куди загортають жар»
очевидно, результат спрощення і фонетичних змін давнішої форми *[ко́вбка], пов’язаної з [ко́вбиця] «запічок»;
зіставляється також (Непокупний Мовозн. 1974/6, 60) з копа́ти (пор. іншу назву цієї реалії [я́мка]);
менш переконливе тлумачення основи коп- у даному разі як результату метатези іє. *peku- «пекти», паралельної до лит. kèpti «пекти», лтс. cept «тс.» (Непокупний тж) – Див. ще ко́вбиця;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́почка
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
*pek «пекти» | індоєвропейська |
cept «тс.» | латиська |
kèpti «пекти» | литовська |
ко́вбка | ? |
ко́вбиця «запічок» | ? |
копа́ти (пор. іншу назву цієї реалії [я́мка]) | ? |
коп- | ? |
ще | ? |
ко́пки (у виразі дав йому к. «побив»)
очевидно, пов’язане з ко́па́ти «бити ногами»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́па́ти «бити ногами» | ? |
ко́пкий «не в’їжджений після снігопаду; [нерівний, вибоїстий Ж]» (про шлях)
очевидно, пов’язане з копа́ти: первісне значення – «який легко копається; пухкий» (пор. копки́й «який легко копати, пухкий (про землю); у якому грузнуть ноги; пухкий (про сніг)»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
копни́стий
«не зовсім уїжджений після снігопаду»
(про шлях)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
копа́ти «який легко копається; пухкий» (пор. копки́й «який легко копати, пухкий (про землю) | ? |
ко́поть «кіготь, пазур (у тварин)»
очевидно, результат видозміни слова [ко́коть] «тс.», зумовленої народноетимологічним зближенням з дієсловом копа́ти «рити»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ко́коть «тс.» | ? |
копа́ти «рити» | ? |
ко́пці «риболовецькі сітки, які ставляться у воду на паколах»
результат видозміни назви [коте́ць] «загорожа в воді для ловіння риби», р. [котцы́] «тс.; рибальська сітка», зближеної з основою дієслова копа́ти (зако́пувати);
р. [ко́пцы] «пастка (зокрема, на птахів)»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
котцы́ «тс.; рибальська сітка» | російська |
ко́пцы «пастка (зокрема, на птахів)» | російська |
коте́ць «загорожа в воді для ловіння риби» | ? |
копа́ти (зако́пувати) | ? |
цибу́ля «Allium L.» (бот.)
через посередництво польської та німецької мов (свн. zibolle, zebulle «тс.») запозичене з латинської;
лат. caepula (cēpula) є зменшувальною формою від caepa (caepe, cēpa, cēpe) «цибуля», яке виводять від гр. *ϰήπη (або *ϰήπια) «часник», пов’язаного, можливо, з ϰη̃πος (дор. ϰα̃πος) «сад», спорідненим з ϰόπτω «б’ю, рубаю», σϰάπτω «копаю», лит. kapíti «рубати, колоти», kaplỹs «сокира; мотика», лтс. kaplis «мотика», стсл. копати, укр. копа́ти;
р. [цибу́ля], бр. цыбу́ля, п. cybula, ч. cibule, слц. cibul’a, вл. cybula, cybla, нл. cybula;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цебулька
цебу́ля
цибуле́вий
цибули́на
цибули́ння
«стебла цибулі; [(бот.) стрілиця звичайна, Sagittaria sagittifolia L.]»
цибу́лиця
«тс.»
цибу́ли́ця
«цибуля»
цибу́лькуватий
цибульо́вище
«грядка, де росла цибуля»
цибуля
цибуляни́к
«любитель цибулі»
цибуля́нка
«стрілка цибулі»
цибуля́стий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
цыбу́ля | білоруська |
cybula | верхньолужицька |
cybla | верхньолужицька |
*ϰήπη «часник» (або *ϰήπια) | грецька |
caepula є зменшувальною формою від caepa «цибуля» (cēpula)(caepe, cēpa, cēpe) | латинська |
kaplis «мотика» | латиська |
kapíti «рубати, колоти» | литовська |
cybula | нижньолужицька |
cybula | польська |
цибу́ля | російська |
cibul'a | словацька |
копати | старослов’янська |
копа́ти | українська |
cibule | чеська |
ϰα̃πος «сад» | ? |
ϰόπτω «б’ю, рубаю» | ? |
σϰάπτω «копаю» | ? |
kaplỹs «сокира; мотика» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.