КОМЕТУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
коме́та
запозичення з латинської мови;
лат. comēta «комета», comētēs «тс.» походить від гр. κομήτης (ἀστήρ) «комета, зірка з хвостом» (букв. «волосата (зірка)»), пов’язаного з κόμη «хвіст комети; волосся», слова неясного походження;
р. болг. м. коме́та, бр. каме́та, ст. комета (близько 1580), п. ч. kometa, слц. kometa, вл. komet, схв. Коме́та, кòмēт, ст. кòмēта, слн. komét «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каме́та | білоруська |
коме́та | болгарська |
komet | верхньолужицька |
κομήτης «комета, зірка з хвостом» (ἀστήρ)(букв. «волосата (зірка) | грецька |
comēta «комета» | латинська |
коме́та | македонська |
kometa | польська |
коме́та | російська |
Коме́та | сербохорватська |
kometa | словацька |
komét «тс.» | словенська |
кòмēт | українська |
kometa | чеська |
comētēs «тс.» | ? |
κόμη «хвіст комети; волосся» | ? |
комета (близько 1580) | ? |
кòмēта | ? |
ко́мі́ть (у словосполученнях коміть головою «стрімголов, сторчголов; [униз головою]», [коміть іти] «перекидатися, перевертатися» Ж)
не зовсім ясні форми;
можливо, пов’язані з [ком’ядува́ти] «непокоїти, затримувати», [комнядова́ти] «штовхати кулаками», [ΚΟΜΗядний] «прикрий, дошкульний» (Німчук Пр. XII діал. н. 268–269);
тлумачаться також як утворення з словотворчого компонента ко-, того самого, що і в словах коверзува́ти, ко́ворот, і основи дієслова метати «кидати» (ВеЗн 27);
схв. кȍмицē «сторч», окòмити «поставити сторч»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́мети́
комети пасти
«перекидатися в повітрі»
(падати)] (про голуба)
ко́мнядь
«тс.; наїжено (про шерсть); сторч (про палицю)»
комня́ть
«горілиць»
ко́мнять
ко́мять
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кȍмицē «сторч» | сербохорватська |
окòмити «поставити сторч» | українська |
ком'ядува́ти «непокоїти, затримувати» | ? |
комнядова́ти «штовхати кулаками» | ? |
ΚΟΜΗядний «прикрий, дошкульний» | ? |
ко- | ? |
коверзува́ти | ? |
ко́ворот | ? |
метати «кидати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України