КОЛЯДА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. kolęda «Новий рік; різдво; новорічний або святвечірній подарунок; колядування (обряди й пісні)»;

давнє запозичення з латинської мови;

лат. Calendae (Kalendae) «календи (у римлян перший день місяця, день сплати боргів)» пов’язане з calare «скликати, викликати», спорідненим з псл. [*kolkolъ] «дзвін», укр. [колокі́л] «тс.», а також, можливо, з укр. [каля́кати] «базікати, торохтіти; ревти, пхикати»;

латинська назва першого дня місяця мотивується тим, що у давньому Римі за традицією в ці дні проводилось обрядове викликання Нон (п’ятого чи сьомого дня місяця);

твердження про посередництво для слов’янських форм романських мов (Machek ESJČ 268; ESJČS 213) недостатньо аргументоване, як і припущення про посередництво гр. καλάνδαι (Фасмер ИОРЯС 12/2, 244);

р. ко́ля́да́ «обряд славлення різдвяних свят піснями; обрядова різдвяна пісня; [винагорода за колядування; милостиня; жебрак; міфічна істота, якою лякали дітей; сум’яття]», бр. каляда́ «коляда; святвечір; різдво», др. коляда (коледа) «ходіння з піснями по домівках на святки і різдво; обрядові пісні на трапезі у Великдень і різдво», п. kolęda «колядка; винагорода колядникам; (подарунок; посаг, віно; завдаток; суміш святвечірніх страв]», ч. koleda «коляда; (рідк.) новорічний подарунок; (заст.) відвідини парафіян ксьондзом», ст. kolada (koleda) «подарунок на ялинку», слц. koleda «колядка; винагорода колядникам; відвідини парафіян ксьондзом», [kol’ada] «тс.», нл. ст. kóloda «новорічний подарунок», полаб. kolede, kolednjak «грудень», болг. ко́леда «різдво», м. коледе «[тс.]; переддень різдва, колядування», схв. ко́леда «колядка; весела компанія; (заст.) різдво, колядники», слн. koléda «колядування; група колядників; колядка», стсл. КОЛѦДА «коляда, новорічне свято»;