КОЛЕСУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
околя́са «не прямо, в обхід; кругом, кружним шляхом»
пор. обколеси́ти «об’їхати навколо, об’їздити», р. околёсица «нісенітниці, дурниці»;
пов’язане з ко́лесо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
околе́са
«навколо, кругом»
околя́сом
«тс.»
окуля́сом
«в обхід, ухиляючись»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| околёсица «нісенітниці, дурниці» | російська |
| обколеси́ти «об’їхати навколо, об’їздити» | ? |
| ко́лесо | ? |
теле- (у словах телеба́чення, телегляда́ч, тележурна́л, телекіно́ та ін.)
перша частина складних слів, виділена із запозичень типу телеві́зор, телегра́ф, телеско́п, телефо́н, у складі яких походить від гр. τη̃λε «далеко», пов’язаного з τέλος «кінець», спорідненим з дінд. caramáḥ «кінець», cárati «блукає, рухається», вал. корн. брет. pell «далеко», дісл. hvel «колесо», псл. kolo «колесо», укр. ко́лесо;
р. болг. м. схв. теле-, бр. тэле-, п. ч. вл. слц. слн. tele-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэле- | білоруська |
| теле- | болгарська |
| pell «далеко» | бретонська |
| pell «далеко» | валлійська |
| tele- | верхньолужицька |
| τη̃λε «далеко» | грецька |
| τέλος «кінець» | грецька |
| caramáḥ «кінець» | давньоіндійська |
| cárati «блукає, рухається» | давньоіндійська |
| hvel «колесо» | давньоісландська |
| pell «далеко» | корнська |
| теле- | македонська |
| tele- | польська |
| kolo «колесо» | праслов’янська |
| теле- | російська |
| теле- | сербохорватська |
| tele- | словацька |
| tele- | словенська |
| телеві́зор | українська |
| телегра́ф | українська |
| телеско́п | українська |
| телефо́н | українська |
| ко́лесо | українська |
| tele- | чеська |
кала́ч
припущення про запозичення форми з середньогрецького або романського джерела (Фасмер ГСЭ 3, 104; Bern. І 541; Karłowicz SWO 290; Korsch AfSlPh 9, 17–18) необґрунтовані;
зміна кореневого о в а відбулась перед наступним складом з наголошеним а, як у словах бага́тий, кажа́н, хазя́їн та ін;
назву утворено відповідно до округлої форми печива, що мала первісно обрядове значення (коло як символ щастя);
пор. ч. (мор.) [koło] «калач, що дається челяді за службу», болг. [коло] «калач», р. [колесо́] «великий калач, круглий житній хліб», схв. [колак]=кòлāч, болг. [кола́к], кола́ч, м. колак «обрядовий хліб, яким запрошують на весілля; бублик»;
псл. kolačь «печений хліб круглої форми», похідне утворення від kolo «коло»;
р. кала́ч, кола́ч «круглий крендель, плетена булочка з білої муки», бр. кала́ч, др. колачь «тс.», п. kołacz «тс.; обрядовий весільний хліб круглої форми; макухи, збиті в круглу балабуху», ч. koláč «пиріг; [круглий очіпок]; (ст.) плата, нагорода, вид податку», слц. koláč «здобна булка, пиріг», вл. kołač «круглий білий хліб», нл. kółac «тс.», болг. кола́ч «обрядовий круглий хліб, перепічка», м. колач «тс.», схв. кòлāч «білий хліб у формі персня (обрядовий дар при відвідинах); перепічка; подарунок (за добру новину)», слн. koláč «білий круглий хліб (обрядовий); кругла плоска посудина для вина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кала́чиком
кала́чини
«четвертий день весілля в Галичині, коли молоді дістають подарунки»
кала́чник
«пекар»
кала́шник
«тс.»
кола́ч
«калач; варений овечий сир круглої форми; глиняна посудина на горілку у формі кола; перевесло»
колачи́ння
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кола́ч «круглий крендель, плетена булочка з білої муки» | арабська |
| кала́ч | білоруська |
| коло «калач» | болгарська |
| кола́к | болгарська |
| кола́ч | болгарська |
| кола́ч «обрядовий круглий хліб, перепічка» | болгарська |
| kołač «круглий білий хліб» | верхньолужицька |
| колачь «тс.» | давньоруська |
| колак «обрядовий хліб, яким запрошують на весілля; бублик» | македонська |
| колач «тс.» | македонська |
| kółac «тс.» | нижньолужицька |
| kołacz «тс.; обрядовий весільний хліб круглої форми; макухи, збиті в круглу балабуху» | польська |
| kolačь «печений хліб круглої форми» | праслов’янська |
| kolo «коло» | праслов’янська |
| колесо́ «великий калач, круглий житній хліб» | російська |
| кала́ч | російська |
| колак | сербохорватська |
| кòлāч «білий хліб у формі персня (обрядовий дар при відвідинах); перепічка; подарунок (за добру новину)» | сербохорватська |
| koláč «здобна булка, пиріг» | словацька |
| koláč «білий круглий хліб (обрядовий); кругла плоска посудина для вина» | словенська |
| koło «калач, що дається челяді за службу» (мор.) | чеська |
| koláč «пиріг; [круглий очіпок]; (ст.) плата, нагорода, вид податку» | чеська |
| бага́тий | ? |
| кажа́н | ? |
| хазя́їн | ? |
колесачки́ «сорт великих яблук»
неясне, можливо, утворене на основі ко́лесо у зв’язку з великим розміром яблук;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́лесо | українська |
колі́но «суглоб, що з’єднує стегнову і гомілкові кістки; місце згину ноги; певна частина, ланка стебла злаків і деяких інших рослин; покоління в родоводі, рід»
неприйнятне розмежування р. коле́но «коліно, згин ноги, руки» і коле́но «рід, покоління» (Fortunatov BB З, 57; Meillet Études 444; MSL 8, 237; RSl 9, 73). – Шанский ЭСРЯ II 8, 198;
зближення з р. колесо́ «колесо», прус. po-quelbton «на колінах, навколішки» (Iljinskij AfSlPh 29, 163–164) викликає сумнів;
до розвитку семантики «коліно, член» – «покоління, рід» пор. лат. genu «коліно; вузол (стебла рослини)» – genus «рід, покоління, плем’я», гр. γένος «тс.»;
Bern. I 545–546;
споріднене з лит. kelenas «коліно, колінна чашечка» і kelỹs «коліно», [kẽliasj «колінце (рослини)», лтс. celis «коліно», а також гр. κωλοv «член (тіла); кінцівка», κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча», κώληψ «колінний суглоб»;
Фасмер II 289;
Sławski II 343–344;
Brückner 245;
Machek ESJČ 268;
Schuster–Šewc 601;
БЕР II 565–566;
ЭССЯ 10, 132–134;
Трубачев Терм. родства 161;
Benveniste, Meillet, Cohen BSL 27,51–67;
Meillet MSL 14, 375;
Bernard Балк. езикозн. 4, 106;
псл. koleno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід», пов’язане чергуванням голосних з *čеlnъ (‹*kelnъ) «член, частина»;
Pedersen KZ 39, 387;
Šuman AfSlPh 30, 296– 297;
Reichelt KZ 46, 328;
Trautmann 125;
Эндзелин РФВ 76, 308–309;
Fraenkel 237;
Mühl.–Endz. I 368;
Hofmann I 168;
Pokorny 640. – Пор. член;
р. коле́но, бр. кале́на, др. колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління», п. kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави», ч. слц. вл. koleno «тс.», нл. kóleno «коліно», полаб. ťül’on, болг. коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження», [коле́но] «задруга, артіль», м. колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я», коля́но, схв. кòлено, кòљено, слн. koléno, стсл. колѣно «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
доколі́нниці
«вид довгих панчох у гуцулів»
коліни́читися
«згинатися»
(про дріт)
колі́нко
«коліно»
колінкова́тий
«вузлуватий»
колінкува́та
«повзати; стояти на колінах»
колінкуватий
«тс.; який складається з колін»
колі́нний
колі́ння
«коліна»
колінува́тий
«тс.; звивистий, покручений»
колі́нце
«частина стебла рослини»
колі́нці
«щиколотки»
колі́нчастий
колі́нча́тий
колі́нчик
«тс.»
колі́нчити
«бити (коліном?)»
коліня́чити
«хворіти на ноги»
(про овець і курей)
коліня́чка
«хвороба ніг у овець та курей»
навколі́нки
«на коліна; на колінах»
навколінці
навко́лішках
«на колінах»
навко́лішки
навко́льки
«навколішки»
навко́люшках
«тс.»
(розм.)
навко́люшки
«тс.»
надколі́нний
надколі́нок
(анат.)
нако́лінках
«навколішках»
наколі́нний
наколі́нник
«пов’язка, накладка, що носиться на коліні; частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно»
наколі́нниці
«вид гуцульських жіночих гамаш з білої вовни, які зав’язують вище колін»
підколі́нний
підколі́нник
підколі́нок
поколі́нець
«той, хто носить короткий (до колін) одяг»
поколі́нний
поколі́нник
«пальто до колін; великий горщик»
поколі́нниці
«довгі панчохи»
поколі́ння
«сукупність родичів; потомство тварин або рослин; люди близького віку; (заст.) плем’я, рід, родина»
сколіни́читися
«ослабнути на ноги»
сколінкува́тіти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кале́на | білоруська |
| коля́но «тс.; частина, ланка стебла рослини; загин, поворот (дороги, ріки, труби); рід, походження» | болгарська |
| коле́но «задруга, артіль» | болгарська |
| koleno «тс.» | верхньолужицька |
| γένος «тс.» | грецька |
| κω̃λοv «член (тіла); кінцівка» | грецька |
| κωλήν «стегнова кістка, кістка плеча» | грецька |
| κώληψ «колінний суглоб» | грецька |
| колѣно «місце згину ноги; плем’я, покоління» | давньоруська |
| genu «коліно; вузол (стебла рослини)» | латинська |
| genus «рід, покоління, плем’я» | латинська |
| celis «коліно» | латиська |
| kelėˊnas «коліно, колінна чашечка» | литовська |
| kelỹs «коліно» | литовська |
| kẽliasj «колінце (рослини)» | литовська |
| колено «коліно, згин ноги, руки та ін.; рід, плем’я» | македонська |
| коля́но | македонська |
| kóleno «коліно» | нижньолужицька |
| ťül'on | полабська |
| kolano «тс.; згин руки, труби; закрут дороги, ріки; вузол у стеблі трави» | польська |
| kolěno «коліно, кривина, згин; член; покоління, рід» | праслов’янська |
| *čеlnъ «член, частина» (‹*kelnъ) | праслов’янська |
| po-quelbton «на колінах, навколішки» | прусська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| коле́но «коліно, згин ноги, руки»«рід, покоління» | російська |
| колесо́ «колесо» | російська |
| коле́но | російська |
| кòлено | сербохорватська |
| кòљено | сербохорватська |
| koleno «тс.» | словацька |
| koléno | словенська |
| колѣно «тс.» | старослов’янська |
| koleno «тс.» | чеська |
ко́ло «замкнена крива; круг; предмет, що має форму круга або кільця»
споріднене з прус, -kelan «колесо» (у складному утворенні rnaluna-kelan «млинове колесо»), лтс. du -celes «двоколісний віз», дісл. hvйl «колесо», дангл. hvēol «тс.», гр. πόλος «вісь, полюс; небо; оберт», πολέω «рухаюсь навколо, обертаюсь», πέλω «рухаюсь», лат. colo «обробляю, вирощую; населяю», дірл. cul «віз», дінд. cárati «мандрує, рухається», а також з редуплікованим початковим компонентом лит. kãklas «шия» (первісно «те, що обертається»), дінд. cakráḥ/cakrám «колесо воза», ав. čаχrа-, гр. κύκλος «круг, коло; колесо; танок, хоровод», тох. А kukäl «віз»;
псл. kolo «колесо; коло, круг» (кореневе -о- вторинне замість очікуваного -е-, як у псл. nebo «небо», гр. κλέος «звістка, слава») із збереженням давньої -es-ocнови;
р. [ко́ло] «круг, обід; колесо», колесо́ «колесо», бр. ко́ла «коло; натовп», калясо́ «колесо», [калёсы] «віз, візок», др. коло «круг, дуга; колесо», колеса наз. в. мн., кола «візок», п. koło «колесо; круг, коло», заст. kolasa «візок, карета», [kolosa] «транспорт на колесах», [kolesa] «колеса» (з слц.), ч. kolo «колесо; велосипед; танок; товариство», koleso «велике колесо», kolesa «візок», слц. kolo «круг; танок; колесо; велосипед», koleso «колесо; [коло, круг]», вл. koło «тс.; танок; гурток», koleso «колесо; круг; велосипед», нл. [koleso], kolaso «тс.», полаб. ťölǘ «колесо», ťola (мн.) «віз», болг. заст. [ко́ло́] «колесо; круг», колело́ «тс.; (розм.) велосипед», м. коло «млинове колесо», схв. кȍло «колесо; круг; гурток, товариство; танок», колèса (мн.) «колеса», кȍла «екіпаж, візок, коляска, карета; автомобіль; вагон», ст. koleso «колесо», слн. koló «колесо, круг; танок», kolésa род. в. одн., стсл. коло «колесо, круг; (мн.) візок», КОЛЕСЕ род. в. одк;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відко́лиця
«накладка на маточину для її подовження»
заколе́сник
«кілок, який закладають в отвір на осі, щоб не спадало колесо»
за́колісник
«тс.»
кільце́
кільцюва́ти
«насаджувати мічені кільця; робити круговий зріз; обмазувати смолою навколо стовбур дерева»
кільцюва́тий
«схожий на кільце»
кі́льця
«гімнастичний прилад із двох підвішених обручів»
кільча́стий
«який складається з кілець»
кільча́тий
«тс.»
ко́ла
«віз»
колеса́р
«колісний майстер»
колеси́ти
«кружляти»
коле́сни́к
колесни́цтво
«ремесло колісника»
колесни́ця
«особливо обладнаний двоколісний візок»
колесня
«верстат для вставляння спиць в обід, колісна майстерня»
коле́со
«кошик соняшника»
ко́лесо
колесува́ти
«тс.; карати колесуванням»
ко́лечко
«предмет, який має форму кола; коло, обвід»
колечкова́тий
«завитий, закучерявлений»
(про волосся)
коле́шня
«сарай для карет»
колі́сє
«колеса, система рубчастих коліс»
колі́сний
колісни́к
колісни́ці
«передня колісна частина плуга»
(мн.)
колісни́цтво
«тс.»
колісниця
«тс.; візок як засіб пересування у стародавніх греків і римлян; (заст.) багато прикрашений колісний екіпаж»
колісні́
«вид вишивок»«ге.»
(мн.)(мн.)
колісня́
колісце
«невелике колесо»
колісча
«тс.»
колісча
«різець для тіста»
колісча́ий
колісча́тий
«колісний; виготовлений, намальований з кільцями»
колісчатки
«вид вишивки або прошви на білизні»
(мн.)
ко́ліш
«колесо на валу (над криницею?)»
коліше́нний
(у словосполученні коліше́нні вола «перша пара волів, що йдуть біля колішні плуга»)
колішня́
«тс.»
коліща́
«невелике колесо»
коліща́тий
«тс.»
колува́ти
«рухатися по колу; їхати в об’їзд»
кольчу́га
«частина старовинного військового спорядження у вигляді сорочки з металевих кілець»
(можливо, з п.)
ко́люш
«чс.»
колюше́нний
«тс.»
коля́р
«тс.»
поколе́сне
«подать від млинового колеса»
поколе́щина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čаχrа- | авестійська |
| ко́ла «коло; натовп» | білоруська |
| ко́ло́ «колесо; круг» | болгарська |
| koło «тс.; танок; гурток»«колесо; круг; велосипед» | верхньолужицька |
| koleso «тс.; танок; гурток»«колесо; круг; велосипед» | верхньолужицька |
| πόλος «вісь, полюс; небо; оберт» | грецька |
| κύκλος «круг, коло; колесо; танок, хоровод» | грецька |
| hvēol «тс.» | давньоанглійська |
| cárati «мандрує, рухається» | давньоіндійська |
| cakráḥ/cakrám «колесо воза» | давньоіндійська |
| cul «віз» | давньоірландська |
| hvйl «колесо» | давньоісландська |
| коло «круг, дуга; колесо» | давньоруська |
| colo «обробляю, вирощую; населяю» | латинська |
| du -celes «двоколісний віз» | латиська |
| kãklas «шия» (первісно «те, що обертається») | литовська |
| коло «млинове колесо» | македонська |
| koleso «тс.» | нижньолужицька |
| kolaso «тс.» | нижньолужицька |
| ťölǘ «колесо»«віз» (мн.) | полабська |
| ťola «колесо»«віз» (мн.) | полабська |
| koło «колесо; круг, коло» | польська |
| kolo «колесо; коло, круг» (кореневе -о- вторинне замість очікуваного -е-, як у псл. nebo «небо», гр. κλέος «звістка, слава») | праслов’янська |
| ко́ло «круг, обід; колесо» | російська |
| кȍло «колесо; круг; гурток, товариство; танок» | сербохорватська |
| kolo «круг; танок; колесо; велосипед»«колесо; [коло, круг]» | словацька |
| koleso «круг; танок; колесо; велосипед»«колесо; [коло, круг]» | словацька |
| koló «колесо, круг; танок» | словенська |
| kolésa «колесо, круг; танок» род. в. одн. | словенська |
| коло «колесо, круг; (мн.) візок» | старослов’янська |
| колесо́ «колесо» | українська |
| калясо́ «колесо» | українська |
| калёсы «віз, візок» | українська |
| колеса | українська |
| кола «візок» | українська |
| kolosa «транспорт на колесах» | українська |
| kolesa «колеса» (з слц.) | українська |
| колело́ «тс.; (розм.) велосипед» | українська |
| колèса «колеса» (мн.) | українська |
| кȍла «екіпаж, візок, коляска, карета; автомобіль; вагон» | українська |
| kolo «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| koleso «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| kolesa «колесо; велосипед; танок; товариство»«велике колесо»«візок» | чеська |
| -kelan «колесо» (у складному утворенні rnaluna-kelan «млинове колесо») | ? |
| πολέω «рухаюсь навколо, обертаюсь» | ? |
| πέλω «рухаюсь» | ? |
| А kukäl «віз» | ? |
| -es-ocнови | ? |
| kolasa «візок, карета» | ? |
| ко́ло́ «колесо; круг» | ? |
| koleso «колесо» | ? |
колосни́к «кошик соняшника»
не зовсім ясне;
можливо, результат видозміни форми [коле́со] «кошик соняшника», зближеної або з ко́лос «тип суцвіття», або, через схожість кліток кошика соняшника і колосникових ґраток, з колосни́к «чавунний брусок решітки в топках»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| коле́со «кошик соняшника» | ? |
| ко́лос «тип суцвіття» | ? |
| колосни́к «чавунний брусок решітки в топках» | ? |
коля́са «чотириколісний екіпаж з відкидним верхом»
безпідставним є пояснення його (Matusiak Por. jęz. 11, 133–136) як похідного від *kolasać «возити» або визнання його (Machek ESJČ 268–269) запозиченням з чеської мови;
неприйнятне виведення п. kolasa (kolaska) із східнослов’янських (Brückner 245) або романських мов (Bern. I 549);
п. kolasa «екіпаж, карета; [бричка, коляска]», зменш. kolaska «коляска», як і ст. kolasa «вид воза, селянський віз», є незакономірною фонетичною формою, що поступово витіснила збережене тільки діалектно регулярне kolosa «тс.», яке разом із спорідненими ч. заст. kolesa «вид коляски, повоза; ручний візок із двома колесами», ст. kolesa «віз», слц. kolesá (мн.) «віз для перевезення дров», р. [коле́са] «віз, селянська повозка», [коле́ска] «селянський чотириколісний віз; дитяча іграшка на колесах», бр. калёсы (мн.) «селянський віз, підвода», схв. колèса (мн.) «віз» виводиться від псл. [kolesa] «віз», букв. «колеса», мн. від kolo «колесо»;
запозичення з польської мови;
р. коля́ска, бр. каля́ска, болг. Каля́ска (з рос.), слн. заст. koleska;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коляси
(XVII ст.)
коля́ска
«тс.; невеликий візок; візочок, у якому возять малих дітей»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| калёсы «селянський віз, підвода» (мн.) | білоруська |
| каля́ска | білоруська |
| Каля́ска (з рос.) | болгарська |
| kolasa (kolaska)(Brückner 245)(Bern. I 549) | польська |
| kolasa «екіпаж, карета; [бричка, коляска]» | польська |
| kolesa «віз» | праслов’янська |
| коле́са «віз, селянська повозка» | російська |
| колèса «віз» (мн.) | сербохорватська |
| виво «віз» (мн.) | сербохорватська |
| kolesá «віз для перевезення дров» (мн.) | словацька |
| koleska | словенська |
| kolesa «вид коляски, повоза; ручний візок із двома колесами» | чеська |
| *kolasać «возити» | ? |
| kolaska «коляска» | ? |
| kolasa «вид воза, селянський віз» | ? |
| kolosa «тс.» | ? |
| kolesa «вид коляски, повоза; ручний візок із двома колесами» | ? |
| kolesa «віз» | ? |
| коле́ска «селянський чотириколісний віз; дитяча іграшка на колесах» | ? |
| від kolo «колесо» | ? |
| коля́ска | ? |
| koleska | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України