КОЛДОВАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
колдо́вина «жінка-знахарка»
очевидно, видозмінене запозичення з російської мови;
р. колдовать «чаклувати» (первісно «замовляти, заклинати») споріднене з лит. kalbà «мова», лтс. kalada «шум, сварка», лат. calo «викликаю, скликаю», гр. καλέω «кличу», κέλαδος «шум», двн. halôn «кликати; приносити», holôn «тс.», псл. *kolkolъ «дзвін», укр. [колокі́л] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| καλέω «кличу» | грецька |
| κέλαδος «шум» | грецька |
| halôn «кликати; приносити» | давньоверхньонімецька |
| holôn «тс.» | давньоверхньонімецька |
| calo «викликаю, скликаю» | латинська |
| kalada «шум, сварка» | латиська |
| kalbà «мова» | литовська |
| *kolkolъ «дзвін» | праслов’янська |
| колдовать «чаклувати» (первісно «замовляти, заклинати») | російська |
| колокі́л «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України