КОКЛЮШ — ЕТИМОЛОГІЯ
ко́клюш «інфекційна дитяча хвороба з конвульсивним кашлем»
запозичене з французької мови (очевидно, за посередництвом польської);
фр. coqueluche «коклюш» (спочатку «капюшон») пов’язується з лат. cucullus «капюшон (яким закривають голову під час кашлю, грипу)», що зазнало впливу з боку coq «півень» (у зв’язку з подібністю кашлю до крику півня) (Dauzat 206; Bloch I 176);
французьке слово виводиться також від нім. Keuchhusten «коклюш» (Schuchardt ZfRPh 41, 696; Matzenauer LF 8, 193);
р. коклю́ш, бр. ко́клюш, болг. ко́клюш, п. koklusz, м. коклиш, схв. коклиш;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ко́колич
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ко́клюш | білоруська |
| ко́клю́ш | болгарська |
| cucullus «капюшон (яким закривають голову під час кашлю, грипу)» | латинська |
| коклиш | македонська |
| Keuchhusten «коклюш» | німецька |
| koklusz | польська |
| коклю́ш | російська |
| коклиш | сербохорватська |
| coqueluche «коклюш» (спочатку «капюшон») | французька |
| coq «півень» (у зв’язку з подібністю кашлю до крику півня) | французька |
кашлю́к «коклюш»
результат видозміни запозиченого слова ко́клю́ш, зближеного з основою іменника ка́шель;
р. [кашлю́к] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кашлю́к «тс.» | російська |
| ко́клю́ш | ? |
| ка́шель | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України