КОЗИНЯЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

коза́ «самиця козла, Capra hircus L.» (зоол.)

псл. koza;
очевидно, споріднене з дінд. aja «тс.», ajáḥ «козел», сперс. azak «коза», лит. ožkà «коза», ožỹs «козел», прус. wosse «коза», як псл. kostь «кістка» з дінд. ásthi «тс.»;
зіставляється також з алб. keth «козеня», дангл. hǽcen «тс.», hacele «плащ», гот. hakuls, дісл. Hqkull «тс.; верхній одяг», снн. hoken «козлик» (Meyer EW 185; Pedersen KZ 36, 335; Holthausen AeWb 143; Младенов Slavia 10, 251; RÉS 4, 197; Meillet Études 172; Bern. І 595–596; Torp 67; Pokorny 517–518) і з дінд. chagaḥ «козел», chagā «коза» (Uhlenbeck 94; Zupitza GG 27);
існує думка про давню контамінацію двох первісних основ – *(s)kēgos/*_(s)kōgos «козел» (походить від *(s)kēg-/ *(s)kəg- «підскакую») і *ag’a-/*ag’i- «коза» (Георгиев Въпр. на бълг. етим. 18, 58–59);
виведення псл. koza і дінд. aja від давнішого іє. *xg’a (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 161 –162) непереконливе;
неприйнятне твердження про запозичення слов’янських форм з тюркських мов, у яких є слова типу тур. käzä «коза», крим.-тат. чаг. kätši, тат. [kädzä], чув. качака «тс.» (Korsch RSI III 337; Niederle RÉS II 23–25; Трубачев Назв. дом. жив. 86–89);
запозиченням із слов’янських мов вважається алб. kozinë «вовна», k’ozë «печене козяче м’ясо»;
р. болг. коза́, бр. каза́, др. коза, п. ч. слц. вл. koza, нл. слн. kóza, полаб. ťöză (küza), м. коза, схв. кòза, стсл. коза «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кі́зій «козячий»
кізли́ця «сарна»
кізли́чка «козина шкура»
кізля́ «маля кози»
кізля́к «тс.»
кізь-кізь (вигук, яким підкликають кіз)
коз (вигук, яким відганяють кіз)
коза́р «пастух кіз»
коза́рка «загін, хлів для кіз»
козе́л «цап»
козеня́
козина́ «копчене бараняче м’ясо»
кози́на «тс.»
кози́нець «сарай для кіз»
ко́зи́ний «такий як у кози; який пасе кози»
кози́нячий
кози́ця
козівни́к «фахівець з козівництва»
козівни́цтво
ко́зій «козячий»
ко́злик
козли́н «цапиний, баранячий»
козли́на «тс.; м’ясо козла або кози»
козли́ця
ко́злище «цап, козел» (заст.)
козлови́на «козяча або козляча шкіра»
козло́вня «підприємство, де обробляється козляча шкіра»
козлуватий «з коротким хвостом»
козля́ «тс.; цапеня»
козля́тина «м’ясо козла або кози»
козля́чий «тс.; пошитий із шкіри, хутра цапа»
ко́зува́тий «схожий на козу»
козу́ля «дика коза, сарна»
козь-козь «тс.»
ко́зю́-ко́зю́
козю́сю-козю́сю
козя́
козя́р «тс.»
козя́рка «обгризена (козами) гілка»
козя́тко
ко́зя́чий
косу́ля «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
keth «козеня» албанська
kozinë «вовна» албанська
каза́ білоруська
коза́ болгарська
koza верхньолужицька
hakuls готська
hǽcen «тс.» давньоанглійська
aja «тс.» давньоіндійська
ásthi «тс.» давньоіндійська
chagaḥ «козел» давньоіндійська
aja давньоіндійська
Hqkull «тс.; верхній одяг» давньоісландська
коза давньоруська
*xg'a індоєвропейська
kätši кримсько-татарська
ožkà «коза» литовська
коза македонська
kóza нижньолужицька
ťöză (küza) полабська
koza польська
koza праслов’янська
kostь «кістка» праслов’янська
koza праслов’янська
wosse «коза» прусська
коза́ російська
кòза сербохорватська
hoken «козлик» середньонижньонімецька
azak «коза» середньоперська
koza словацька
kóza словенська
коза «тс.» старослов’янська
kädzä татарська
käzä «коза» турецька
kätši чагатайська
koza чеська
качака «тс.» чуваська
ajáḥ «козел» ?
ožỹs «козел» ?
hacele «плащ» ?
chagā «коза» ?
*(s)kēgos/*_(s)kōgos «козел» (походить від *(s) ?
*(s)kəg- «підскакую» ?
*ag'a-/*ag'i- «коза» ?
k'ozë «печене козяче м’ясо» ?



Джерело:
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.